Мартін Німьоллером

Фотографія Мартін Німьоллером (photo Martin Niemoeller)

Martin Niemoeller

  • Громадянство: Німеччина

    Біографія

    Німьоллером, Мартін (Niemoeller), протестантський теолог, пастор протестантської євангелічної церкви, один з найвідоміших у Німеччині супротивників нацизму.

    Народився 14 січня 1892 в Липштадте, Вестфалія. Під час 1-ї світової війни командир підводного човна (лейтенант ВМФ), нагороджений медаллю «За заслуги». Після війни вивчав богослов’я, в 1924 присвячений в духовний сан. В 1931-37 був пастором багатою берлінської церкви в Далеме. Переконаний націоналіст і затятий антикомуніст, Німьоллером, як і багато пасторів-протестанти, спочатку вітав прихід Гітлера до влади і вступив в нацистську партію. Але його розчарування в нацизмі настав, коли Гітлер став стверджувати верховенство держави над церквою. Очолював Конфесійну церква Німьоллером противився втручанню нацистів у справи церкви і заснував при підтримці багатьох пасторів Німеччини т. н. Пфарренбунд.

    27 червня 1937 році в Берліні при величезному збігу прихожан відбулася остання проповідь Німьоллера у Третьому рейху: «Більше ми не можемо зберігати мовчання, наказане людиною, коли Господь велить нам говорити. Ми повинні підкорятися богові, а не людині!». Гітлер прийшов в лють, коли йому повідомили про проповіді Німьоллера. Він багато років ненавидів пастора, сприймаючи його проповіді як політичну агітацію, в той час як віруючі, і католики, і протестанти, вважали Німьоллера національним героєм. 1 липня 1937 Німьоллером був заарештований і ув’язнений у Моабитскую в’язницю в Берліні.

    Щоб розправитися з Нимеллером, Гітлер вирішив використати замість гестапо звичайну юридичну систему. Суд (т. зв. зондергерихт — надзвичайний суд, який відає справами про злочини проти держави) почався після неодноразових відстрочок 3 березня 1938. Звинувачуючи Німьоллера в «прихованих нападках» на державу, суд засудив його до 7 місяців фортеці (привілейована в’язниця для посадових осіб) і штрафу в 2 тис. марок за «зловживання проповідницькою діяльністю і збору прихожан церкви».

    Оскаженілий м’якістю вироку, Гітлер заявив, що Нимеллеру «слід сидіти до тих пір, поки він не посиніє», а всьому складу суду пригрозив карою. Відсидівши 8 місяців, тобто на місяць більше терміну, Німьоллером був відпущений, щоб знову бути заарештованим, на цей раз вже гестапо, «в превентивному порядку». До кінця 2-ї світової війни Німьоллером перебував у концентраційних таборах, спочатку в Заксенхаузені, а потім в Дахау, де він перебував разом із колишнім австрійським канцлером Шушнигом, банкірами Тиссеном і Шахтом, а також з членами королівських будинків Філіпом Гессенским і Фрідріхом Прусським. У 1945 Німьоллером був звільнений союзними військами.

    Виступаючи в 1946 році в Женеві, Німьоллером визнав провину Німеччини за військові злочини. У 1947-64 він був єпископом євангельської реформованої церкви Гессен-Нассау, послідовно виступаючи за мир, ядерне роззброєння. У 1952 році він відвідав Москву, а в 1967 Сівши. В’єтнам.