Кіпріан Київський

Фотографія Кіпріан Київський (photo Kiprian Kievskiy)

Kiprian Kievskiy

  • Рік народження: 1336
  • Вік: 70 років
  • Місце народження: Велико-Тирново, Болгарія
  • Дата смерті: 29.09.1406 року
  • Рік смерті: 1406
  • Громадянство: Росія

Біографія

Митрополит Київський і всієї Русі. Святий; пам’ять — 16 вересня за Юліанським календарем.

Родом серб або, на думку архімандрита Амфілохія [1], болгарин з Тырнова.

Присвячений в Константинополі в 1376 році патріархом Филофеем ще до смерті святого Алексія. Після прибуття в Росію, він, однак, не отримав митрополичої кафедри, внаслідок небажання великого князя Дмитра Івановича. У 1378 році намагався зайняти кафедру, на під’їзді до Москви зустрінутий людьми князя, пограбований і відправлений назад; у відповідь, своїм посланням Кіпріан наклав на Дмитра Донського анафему[2]. Поселясь в Києві, керував литовським духовенством.

По смерті обраного великим князем кандидата Мітяя, Купріян 1381 був покликаний на митрополичу кафедру до Москви, але ненадовго.

У серпні 1382 року Кіпріан після повернення з Новгорода виявив в Москві загальне сум’яття зважаючи на наближення війська Тохтамиша і заради безпеки вирішив переїхати разом з великою княгинею Евдокиею у Твер. У жовтні великий князь закликав його до Москви і, звинувативши його в малодушності за видалення з столиці у хвилини небезпеки, заявив, що не бажає більше мати його своїм архіпастирем. Безсумнівно, князьДмитрий запідозрив його в союзі з Ольгердом, чому і відправив його назад в Київ, а на його місце закликав Пімена (колишнього архімандрита Переяславського Горицкого монастиря), якого ще в червні 1380 року поставив Патріарх Ніл. Кіпріан відправився до Константинополя на патріарший суд, але за життя Дмитра не міг домогтися всеросійської митрополії і отримав її лише в 1390.

Керуючи церковними ієрархами в двох різних державах, він умів дотримати єдність церков і суворо переслідував неправди єпископів. Він двічі відвідав Київ, їздив і в інші південні єпархії для «утвердження православних в благочесті». Брав участь на соборі, який засудив патріарха Макарія; навернув до православ’я трьох ханських вельмож.

Його мощі відкриті в 1472.

В історії Російської Церкви митрополит Кіпріан займає важливе місце як діяч на ниві виправлення церковно-богослужбових книг та церковних обрядів. У Російській Церкві спочатку був прийнятий Студійський богослужбовий статут, оброблений святим Феодором Студитом і панував у Візантії до кінця XI століття, коли там став входити у вживання церковний статут іншого типу, — Єрусалимський, у XIV столітті остаточно упрочившийся на всьому Сході і у південних слов’ян. Російська церква стала тоді отримувати зі Сходу богослужбові книги, складені стосовно до нових порядків; у безлічі приїжджали зі Сходу і духовні особи, звиклі до єрусалимського статуту і застосовували його і в Росії. Звідси ряд непорозумінь, які брали іноді гострий характер, і необхідність перегляду всього кола богослужбових книг, складених за стихіями студійського статуту, для виправлення їх згідно з початків статуту єрусалимського. Митрополит Кіпріан багато сприяв вирішенню цього завдання; але не під силу одній людині було повне виправлення богослужбових книг.

В літургійних книгах, які вважаються у нас належали Кіпріану або списаними з книг, йому належали служебнику і требнику Кіпріаном переведені і частково пристосовані до потреб російської практики тільки деякі окремі частини. Безсумнівна приналежність Кіпріану псалтирі (рукопис Московської духовної академії). Загалом діяльність Кипріяна була спрямована більше на постановку завдання, ніж на здійснення її в подробицях. Святому Кіпріану приписуються і деякі дрібні статті літургійного змісту, частиною перекладні, частиною самостійні, але лише деякі з них можуть вважатися працями Кипріяна. Останній розряд літературних праць митрополита Кипріяна утворюють його послання до ігумена Афанасію, повчання до новгородського духовенству про церковних службах і послання до псковському духовенства з настановою різних предметів службової практики. Вивчення цих творів святого Кипріяна має важливе значення для роз’яснення розбіжностей, що виникли при виправленні книг патріархом Никоном; вони проливають світло на богослужбові порядки XIV—XV століть і на їх ставлення до порядків, введених при Никоні. Надгробне слово Кіпріану Григорія Цамблака надруковано в «Читаннях загальної історії і старожитностей російських» (1872, книга 1). См. також [3], [4] «Православний Співрозмовник» (1862, № 1): «Кіпріан всеросійський митрополит і великий князь Дмитро Донський».