Григорій Цамблак

Фотографія Григорій Цамблак (photo Grigoriy Tsamblak)

Grigoriy Tsamblak

  • Рік народження: 1365
  • Вік: 55 років
  • Місце народження: Велико-Тирново, Росія
  • Рік смерті: 1420
  • Громадянство: Росія

Біографія

Діяч православної церкви, митрополит київський, а потім молдавсько-влахийский, церковний письменник.

Григорій народився в Тирново, тоді столиця Болгарії і походив зі знатного оболгарившегося влашского роду, освіту закінчив в Константинополі, був в Сучаві «пресвітером великої церкви Молдавської». Під впливом Вітовта, який прагнув до відкриття в своїх володіннях особливої православної митрополії, окремою від московської, Григорій був обраний собором західно-руських єпископів у митрополити і відправився для висвячення у Константинополь, але там йому в цьому було відмовлено. Коли і вторинне посольство Вітовта в Константинополь виявилося безуспішним, собор західно-руських єпископів 15 листопада 1416 висвятив в Новгородці-Литовському Григорія в митрополита київського і литовського. У Москві це поділ руської митрополії було визнано відступництвом Григорія; його звинуватили в тому, що він вступив в єднання з татом; ім’я його було включено у статтю прокляття, провозглашавшегося в Москві в тиждень Православ’я. У 1417 він відправився з посольством на Констанцький собор, але заявив там, що прибув єдино за велінням свого князя, підкорятися ж татові не бажає. Повернувшись до Литви, Григорій заснував свою кафедру у Вільні, при Богородицької церкви. Побоюючись гонінь з боку великого князя литовського і знаючи неприхильність до себе деяких православних єпископів, які не бажали відділятися від митрополита московського, Григорій пішов до Сербії, де став ігуменом монастиря Дечан, а близько 1431-1432 переселився в Молдавію і тут грав важливу роль в справі встановлення румунської абетки і остаточно зміцнив вживання слов’янських богослужбових книг.

За одним і тим же творів зараховується до літератур російської, болгарської та сербської. Твори його користувались великою повагою і в Московській Русі. Вже у XV ст. проповіді його іноді були вносимы в збірники церковних повчань поряд з проповідями Іоанна Златоуста та інших святих отців, хоча і без імені автора, а в XVI ст. вносимы були вже досить часто, під різними іменами. Московський митрополит Макарій вніс твір Григорія в свою Четью-Мінею, помістивши їх під різними числами і потім з’єднавши більшу частину їх в кінці липневої книги під заголовком «Книга Р. Самвлака». Як проповідник, Григорій занадто багато наслідував візантійським зразкам і доходив до такої пихатості, яка іноді робить твори його малозрозумілим. Всіх творів Григорія відомо до 26. Це — майже виключно слова на різні свята і на особливі випадки.

Особливий інтерес представляє його слово про муки Іоанна Нового в Белграді (тепер Акерман), має дуже важливе значення для історичної етнографії та історії торгівлі в нинішній Бессарабії і на південному березі Чорного моря; слово це докладено до соч. румунської єпископа Мельхіседека, який написав біографію Григорія під заголовком: «Viéta si scrierile lui Grigorie Tamblacu» (Бухар., 1884).