Дмитро Краснопольський

Фотографія Дмитро Краснопольський (photo Dmitriy Krasnopolskiy)

Dmitriy Krasnopolskiy

  • День народження: 22.10.1869 року
  • Вік: 49 років
  • Дата смерті: 23.06.1919 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Церковний, політичний і громадський діяч, член фракції правих III Державної Думи, учасник право-монархічного руху.

Народився в слоб. Олексіївка Бирюченского у. Воронезької губ. Закінчив Воронезьку ДС (1890), 4 листоп. 1890 висвячений у сан диякона. Овдовівши, вступив у 1893 в Київську ТА, яку закінчив (1897) зі ступенем кандидата богослов’я. Під час навчання в 1896 прийняв постриг і 15 червня 1897 р. висвячений у сан ієромонаха. По закінченні Академії призначений інспектором Іркутської ДС. З 1902 — ректор Могилевської ДС в сані архімандрита. 11 лют. 1907 хіротонісаний в єп. Гомельського, вик. Могилевської єпархії. Восени 1907 обраний членом Державної Думи 3-го скликання від російського населення Гомельської губ. В період своїх праць в Думі в 1907-1912 брав діяльну участь в монархічному і російською націоналістичному русі. Регулярно брав участь у засіданнях Російського Зборів, підтримував тісні стосунки з керівництвом Союзу Російського Народу, в февр. 1908 в якості почесного гостя він був присутній на відкритті з’їзду РНР, а в н. лют. 1910 освячував нове приміщення Головної Ради РНР (Басков пер.), читав лекції для робітників-монархістів на прохання Російського Народного Союзу ім. Михайла Архангела. 9 листоп. 1912 отримав призначення на самостійну кафедру єп. Мінського і Туровського. Владика брав активну участь у тверезницькому русі. З 6 липня 1916 — єпископ Астраханський і Царевської.

З важким серцем зустрів звістку про зречення від престолу Імператора Миколи II, на відміну від деяких своїх побратимів відмовився вітати нові влади, не дозволив здійснювати духовенству урочисті молебствия на честь революційних подій, не поставив свого підпису під вітальними телеграмами, надісланими «передовим» духовенством Тимчасового уряду. Член Священного Собору Російської Православної Церкви 1917-1918, голова відділу про Вищому церковному управлінні. Активний прихильник відновлення Патріаршества, проводив величезну роботу на Соборі, виступав зі словом до соборянам після літургії напередодні виборів. 25 кві. 1918 до дня Пасхи возведений у сан архієпископа. 24 травня 1918 р. з благословення Патріарха Тихона (Беллавина) здійснив прославлення свт. Йосипа, убієнного бунтівними різницями митр. Астраханського. 23 червня 1919 р. заарештований в Астрахані і розстріляний разом з вікарним єп. Леонтієм (фон Вимпфеном). Перед смертю зазнавала знущань і побоїв. Черговий по камерам Астраханської в’язниці розповідав, що близько 3 год. ночі до камери, де були єпископи, підійшли комендант ЧК і караульний начальник. Комендант увійшов в камеру і, штовхнувши ногою спав архієп. Митрофана, крикнув: «Вставай!» Владика забарився, і чекіст грубо схопив його за руку і потягнув у двір, не дозволивши навіть взутися. У закутку, де відбувалися розстріли, вже стояли троє вбивць з гвинтівками. Владика, побачивши їх, благословив по-архиерейски двома руками, чим викликав напад дикої бісівської злоби у коменданта ЧК, який вдарив його руків’ям револьвера по правій руці і, несподівано схопивши за бороду, з силою нагнув голову владики вниз і вистрілив з револьвера в ліву скроню. Потім пролунав другий постріл. Через кілька хвилин злочинцями був убитий і єп. Леонтій (фон Вимпфен).