Анастасій

Фотографія Анастасій (photo Anastasiy)

Anastasiy

  • День народження: 06.08.1873 року
  • Вік: 91 рік
  • Дата смерті: 09.05.1965 року
  • Громадянство: Росія
  • Оригінальне ім’я: Олександр Грибановський
  • Original name: Alexander Gribanovskiy

Біографія

Митрополит, учасник монархічного руху в Москві, глава Російської Православної Церкви Закордоном (РПЦЗ) в 1936-1964.

Народився в сім’ї парафіяльного священика Тамбовської єпархії. Закінчив духовну семінарію в Тамбові, в 1897 — Моск. духовну академію зі ступенем канд.. богослов’я. У 1898 р. пострижений в ченці. У 1901 році возведений у сан архімандрита і призначений ректором Моск. духовної семінарії. З 1906 єпископ Серпуховський, вікарний Моск. єпархії. Все життя поєднував суворе чернече життя з церк.-товариств. роботою. Активний чорносотенець. Брав участь у роботі 1-го Общеземского з’їзду нар. освіти (1914). У 1914 призначений єпископом Холмським і Люблінським, в 1915 — Кишинівським. В 1916 році зведений у сан архієпископа (Кишинівського і Хотинського). Відрізнявся невтомною діяльністю. Неодноразово бував на фронті, часто виїжджав на бойові позиції, служив там панахиди та молебні, благословляв відправляються до битви війська.

Після Лютневої революції 1917 — діяльний учасник Св. Собору Російської Православної Церкви (серпень 1917 — 1918): був обраний головою відділу церковного майна і редакційного відділу. Прихильник патріаршества, 14 жовтня рішуче виступив проти записки 32 супротивників патріаршества на Соборі: «Жахи і вбивства буденного життя, жахи нравств. розкладання… закликають до того, щоб церква мала і розвинула свій вплив. Потрібен пастир, який об’єднує і благословляє обраних на подвиг. Ми бачимо, що гос-во нині хоче бути внеконфессионным, відкрито розриваючи свій союз з церквою Про це треба пожаліти — Наша церква… повинна стати войовничою церквою, вона повинна захищатися не тільки від ворогів, але і від лжебратьев, і мати духовного вождя, свого майбутнього першоієрарха» (Введенський А. В., Держава і церква 1918-22, М., 1923, с. 103). На Соборі був обраний перед. комісії по виробленню порядку обрання патріарха і його настолування. Виступав на Соборі неодноразово.

З висловлювань Анастасій в 1917 19 квітня: «Гасла, висунуті сучасним демократичним рухом, не нові для християнства. Рівність, Братерство і Свобода істинно дані християнством. Якщо ці початку не проводилися іноді в життя, то вина падає на отд. осіб. а не на церкву» («Чрезв. єпархіальні збори духовенства та мирян Кишинівської єпархії, яке відбулося в Кишиневі 19-24 квітня. 1917 Р.», Кишинів, 1917, с. 3): 21 листопада — «Хто з нас без здригання серця може дивитися на це руйнування Кремля, нашого святого Сіону, що знаменує собою не тільки руйнування всього нашого отеч. граду, але і затьмарення рос. правосл. совісті? Самі камені кричати нині про розбещення нар. духа. Цей спотворений Чудов монастир, доля святого Алексія; ця мерзота запустіння, водворившаяся на місці святі в патріаршої ризниці: цей древній Успенський собор, пронизаний знаряддям в саму голову, що це інше, як не символ Росії, закривавленому, зганьбленої, розтерзаній руками її власн. синів. До цієї-то зметеній, стікала кров’ю правосл. Русі виходить нині Святіший патріарх, щоб взяти її в свій духовний провід» («Рус. правосл. церква за кордоном. 1918-1968», Т. 1, Нью-Йорк, 1969, с. 279-80). На Соборі був обраний членом Св. Синоду і Вищої Церк. Ради (7 груд. 1917). В Бессарабію не повернувся, відмовившись увійти до складу рум. церкви.

У 1919 виїхав до Константинополя для управління рос. правосл. громадами. Підтримував тісні зв’язки з бароном П. Н. Врангелем і ген. А. П. Кутєповим. 24 кві. 1922 обраний перед. Рос. до-та в Туреччині. На Заході очолив групу, яка підтримувала митрополита Антонія (Храповицького). З 1924 спостерігав в Палестині за діяльністю Рос. Духовної Місії, в 1935 зведений митрополитом Антонієм у сан митрополита. З 1936 перед. Архієрейського Собору та Синоду в Мюнхені, який поширив свій вплив на парафії в Зх. Європі, так і в Америці. Непримиренний противник Сов. влада. В роки 2-ї світ. війни співпрацював з А. Гітлером, підтримав ген. А. А. Власова.

У 1951 переїхав до США (Нью-Йорк). Перед. Соборів в 1953, 1956, 1959, 1962 і 1964; глава Півн.-Амер. єпархії. У 1964 пішов на спочинок.