Милі Стойкоски

Фотографія Міли Стойкоски (photo Mile Stojkoski)

Mile Stojkoski

  • День народження: 04.05.1965 року
  • Вік: 51 рік
  • Місце народження: Прилеп, Македонія
  • Громадянство: Македонія

Біографія

Македонська спортсмен, інвалід, учасник численних благодійних ультрамарафонов.

Через автокатастрофи Милі Стойкоски вже ніколи не зможе ходити; це, втім, анітрохи не заважає йому регулярно брати участь у марафонах на дистанції абсолютно неймовірні. Своїми ультрамарафонами Мілі не лише зміцнює власні душу і тіло, але і привертає увагу оточуючих до потреб інвалідів.

Народився Стойкоски в Прилепе, Македонія (Prilep, Macedonia); там же він отримав ступінь з економіки і влаштувався в місцеве комунальне підприємство. Задля максимального підвищення продуктивності праці Стойкоски переміщався по місту на невеликому мотоциклі; 8 вересня 1996-го чоловік потрапив в автокатастрофу. В госпіталь його привезли досить швидко; на жаль, отримана Милі травма виявилася дуже серйозною – Стойкоски був паралізований нижче пояса і був приречений залишитися прикутим до інвалідного візка. Страшний діагноз неабияк шокував Милі і його рідних; Стойкоски, однак, не зневірився і вирішив обдурити долю.

В якості системи фізичної і психологічної реабілітації Стойкоски обрав спосіб, для інваліда дещо несподіваний – він активно зайнявся самими різними видами спорту. Серед обраних Милі видів спорту були як настільний теніс і стрілянина, так і заняття, для інваліда начебто абсолютно неможливо

можные – начебто звичайного плавання, плавання на каяках і спортивної гімнастики.

Прославили Стойкоски, втім, не плавання або акробатика – Мілі відомий в першу чергу участі в різного роду ультрамарафонах; на своєму інвалідному візку Стойкоски регулярно долає воістину вражаючі дистанції.

Стойкоски не раз відзначав, що більшості інвалідів в першу чергу не вистачає сили волі і позитивного погляду на життя; на думку Мілі – який предмет явно розбирається – вирішення психологічних проблем допомогло б багатьом його побратимам по нещастю якщо не повернутися до колишнього рівня життя, то хоча б отримати максимум від поточного стану. Беручи участь у великих змаганнях, Мілі не тільки тренує власну силу і витривалість – він також привертає увагу простих людей до проблем інвалідів та власним прикладом надихає інших. В якості одного з мотиваційних факторів Милі використовує власну інвалідну коляску – справа в тому, що на ультрамарафоны Стойкоски виїжджає не в спеціальній спортивній або гоночної моделі, але в звичайному, повсякденному кріслі.

Стойкоски був хорошим другом відомого македонського музиканта Тоші Проески (Toše Proeski); після смерті одного Милі взяв за п

равило щороку в день народження Проески, 25 січня, проїжджати марафон від Прилепа до меморіалу покійного в Крушево (Krushevo).

На даний момент Милі живе в Прилепе з нареченою і дочкою.

Вперше жителі Македонії заговорили про Стойкоски в 2004-му – саме тоді він заявив про бажання взяти участь в імпровізованому ультрамарафоне; Стойкоски планував подолати відстань у 704 кілометра, діставшись з Прилепа в Афіни (Athens). Зібравши лише найнеобхідніше, Стойкоски вирушив у дорогу разом з 4 помічниками; успішно подолавши дистанцію, Мілі прибув в Афіни рівно через 20 днів – якраз до офіційного відкриття нової Олімпіади.

У 2005-му на контакт з Мілі вийшли представники некомерційної організації ‘Polio Plus’ – активно підтримувала македонських інвалідів. На їх прохання Стойкоски взяв участь у кампанії по збору підписів на підтримку нового закону, покликаного поліпшити ситуацію з правами інвалідів в країні. В рамках кампанії Стойкоски проїхав через всю країну, подолавши загальна відстань до 1500 кілометрів і зібравши 19000 підписів замість 10000 намічених; втім, закон крізь македонський парламент так і не пройшов.

У 2007-му Стойкоски, після досить тривалої підготовки, зважився на новий пр

оект – ультрамарафон на 15300 кілометрів, через 31 країну. Стартувати Милі планував Крушево, Македонія, фінішувати – в Пекіні, Китай (Beijing, China); як і в 2004-му, прибути в пункт призначення Милі планував до початку нової Олімпіади. До цього ультрамарафону Милі планував приурочити створення нового благодійного фонду, здатного підтримати македонських інвалідів. На жаль, цього разу Стойкоски не пощастило – через брак готівкових коштів і проблем з візами він зумів дістатися лише до кордону Сирії (Syria) і Йорданії (Jordan), подолавши в цілому ‘лише’ 3500 кілометрів. Увагу його подорож, втім, привернуло неабияк – так що старання Милі зовсім задарма все ж не пропали.

У 2009-му Стойкоски відправився в новий ультрамарафон; знову головною метою задуманого було залучення уваги до потреб інвалідів Македонії. Цього разу Милі планував проїхати всього 1000 кілометрів по 24 містах – попутно взявши участь в місцевих виборних заходах і поспілкувавшись з місцевими політиками.

У свій 10-й марафон і 5-й ультрамарафон Милі відправився 15 березня 2012-го; подолавши 5700 кілометрів і 15 європейських країн, відважний мандрівник збирався прибути до Лондона, до початку нових Олімпійських ігор.