Борис Тадич

Фотографія Борис Тадіч (photo Boris Tadich)

Boris Tadich

  • День народження: 15.01.1958 року
  • Вік: 59 років
  • Місце народження: Сараєво, Боснія і Герцоговина

Біографія

Президент Сербії, голова Демократичної партії. У 2000-2001 роках був міністром телекомунікацій Союзної республіки Югославія. У 2003-2004 роках обіймав посаду міністра оборони спільноти Сербія і Чорногорія. У лютому 2004 року став головою Демократичної партії, а в червні 2004 року був обраний президентом Сербії.

Борис Тадич народився 15 січня 1958 року в Сараєво столиці союзної республіки Боснія і Герцеговина, входила до складу Федеративної народної республіки Югославія. За національністю він серб, за віросповіданням — православний. Його батьком був відомий дисидент, філософ і викладач Бєлградського університету. У столиці Тадіч закінчив Першу бєлградську гімназію і філософський факультет Бєлградського університету за спеціальністю клінічна психологія. Під час навчання в університеті він займався журналістикою — деякий час був співробітником белградській радіостанції «Індекс», підробляв вуличним продавцем газет і журналів. Після закінчення університету Він працював психологом у белградській лікарні, викладачем психології в Першій белградській гімназії і співробітником бєлградського Інституту психології.

Ще студентом Він почав брати участь в акціях югославської опозиції, за що в 1980-х роках зазнавав арешту. В цей час він познайомився з філософом Зораном Джинджичем, який став у 1989 році одним із засновників Демократичної партії. У 1990 році в цю партію вступив Тадіч. У 1994 році Він вперше був обраний депутатом парламенту Сербії. У тому ж році Демократичну партію очолив Джинджич. У різний час Він обіймав партійні посади секретаря центрального комітету, члена виконавчого комітету та заступника голови партії.

Помітною фігурою сербської політики Він став невдовзі після відсторонення від влади Слободана Мілошевича. У жовтні 2000 року, після так званої «бульдозерної революції», новим президентом Союзної республіки Югославія став белградський професор Воїслав Коштуніца, а прем’єр-міністром — Джинджич. З листопада 2000 року по червень 2001 року Він обіймав посаду міністра телекомунікацій Югославії.

У березні 2003 року Він прийняв на себе обов’язки керівника партії після того, як був убитий її голова Джинджич. 12 березня 2003 року Джинджич, який обіймав посаду прем’єр-міністра Сербії, був смертельно поранений біля входу в будівлю уряду республіки. Деякі ЗМІ заявили, що під час замаху був убитий і заступник голови партії Тадіч, проте потім з’ясувалося, що пострілом снайпера був важко поранений Мілан Веруович — голова охорони Джинджича.

Також у березні 2003 року, незабаром після вбивства Джинджича, Тадич був обраний міністром оборони спільноти Сербія і Чорногорія, а на початку квітня 2003 року вступив на посаду. Крім того, в 2003 році Він був головою урядової комісії Югославії з контролю над службами безпеки і членом Ради державної безпеки при республіканському уряді.

28 грудня 2003 року на виборах у парламент Сербії Демократична партія під керівництвом Тадіча посіла третє місце, отримавши 12,5 відсотка голосів і 37 з 250 депутатських мандатів. Переможцем на виборах стала Сербська радикальна партія Воїслава Шешеля, але після тривалих переговорів правляча коаліція була сформована Демократичною партією, «Групою 17+», «Новою Сербією», «Сербським рухом опору» Вука Драшковича і Демократичною партією Сербії на чолі з Воїславом Коштуніцею, який і став прем’єр-міністром республіки. 22 лютого 2004 року Він був обраний головою Демократичної партії, а 15 квітня 2004 року пішов у відставку з поста міністра оборони Сербії та Чорногорії.

Потім Тадич був висунутий кандидатом від Демократичної партії на виборах президента Сербії, запланованих на червень 2004 року. З тих пір, як в грудні 2002 року завершився термін повноважень другого президента Сербії Мілана Мілутіновіча, вибори тричі зривалися занизкой явки виборців, а на чолі республіки перебували змінювали один одного виконуючі обов’язки президента — Наташа Мітіч, Драган Маршичанин, Воїслав Михайлович і Предраг Маркович. 26 лютого 2004 року парламент Сербії скасував обов’язковий 50-відсотковий поріг явки виборців на президентських виборах.

13 червня 2004 року у першому турі виборів Тадіч посів друге місце, набравши 27% голосів. Першим став заступник голови Сербської радикальної партії Томіслав Ніколіч, за якого проголосував 31 відсоток виборців. У голосуванні взяли участь 45 відсотків від 6,53 мільйона громадян Сербії, занесених до виборчих списків. Ніколіч і Тадіч пройшли у другий тур виборів, тоді як решта тринадцять кандидатів, серед яких були ставленик Коштуніци Маршичанин, колишній міністр юстиції Владан Батич, підприємець Боголюб Карич і сербська принцеса Єлизавета Карагеоргієвич, вибули з подальшої боротьби.

27 червня 2004 року в другому турі виборів Тадич був обраний новим президентом Сербії. Він набрав 53 відсотки голосів, а Ніколіча підтримали лише 45 відсотків виборців. Явка виборців становила 48 відсотків. 11 липня 2004 року в Белграді відбулася інавгурація Тадіча, який офіційно обійняв посаду президента Сербії.

В ході передвиборної кампанії Він виступав за вступ Сербії в Європейський Союз і приєднання до програми НАТО «Партнерство заради миру». Як і Джинджич, Тадіч вибрав шлях співпраці з Міжнародним трибуналом по колишній Югославії, визнавши справедливим вимоги Гааги видати генерала Ратко Младіча та інших сербів, обвинувачених у скоєнні військових злочинів. Тим не менш, разом з прем’єр-міністром країни Коштуніцею Тадіч виступив за збереження автономного краю Косово у складі Сербії. У травні 2006 року Європейська комісія призупинила переговори про вступ Сербії в Європейський Союз з-за того, що влада республіки не захопили і не передали трибуналу в Гаазі генерала Младіча. У грудні 2006 року Сербія разом з Чорногорією та Боснією і Герцеговиною приєдналася до програми НАТО «Партнерство заради миру».

21 січня 2007 року на чергових парламентських виборах Демократична партія Тадича посіла друге місце, отримавши 22,7 відсотка голосів виборців і 64 депутатських мандата. Переможцем кампанії в черговий раз виявилася Сербська радикальна партія Шешеля, якій дісталося 81 місце в майбутньому парламенті, а третє місце і 47 мандатів отримала Демократична партія Сербії на чолі з прем’єр-міністром країни Коштуніцею. Більше трьох місяців Тадіч і Коштуніца вели безрезультатні переговори про формування демократичної коаліції. 8 травня 2007 року Демократична партія Сербії підтримала лідера Сербської радикальної партії Ніколіча, обраного спікером парламенту. Однак у ніч на 11 травня 2007 року Тадіч і Коштуніца все ж домовилися про формування демократичної коаліції і уряду, в яку також увійшла партія «Група 17+», а 13 травня 2007 року Ніколіч добровільно пішов у відставку. 15 травня 2007 року, всього за півгодини до закінчення відведеного конституцією країни строку на формування уряду, Коштуніца був знову затверджений на посаді прем’єр-міністра Сербії. В рамках досягнутих угод Тадіч очолить раду безпеки, який буде координувати роботу міністерства внутрішніх справ і служби державної безпеки. 23 травня 2007 року новим спікером парламенту був обраний член Демократичної партії Олівер Дулич.

Всі члени сім’ї Тадіча носять російські імена: його дружину звуть Тетяною, дочка — Машею, а сина — Іваном. Тадіч володіє англійською та французькою мовами.