Юрій Бойко

Фотографія Юрій Бойко (photo Yury Boyko)

Yury Boyko

  • День народження: 09.10.1958 року
  • Вік: 58 років
  • Місце народження: Горлівка, Донецька область, Україна
  • Громадянство: Україна

Біографія

Голова (голова) ради Республіканської партії України (РПУ), колишній міністр палива і енергетики України.

Народився 9 жовтня 1958 року в Горлівці Донецької області.

У 1981 році закінчив Московський хіміко-технологічний інститут (МХТИ) ім. Д. І. Менделєєва за спеціальністю «хімія і технологія органічних сполук азоту», в 2002 році — Східно-Український університет за спеціальністю «економіка і підприємництво».

У 1981-99 рр. працював на Рубіжанському хімічному заводі «Зоря» на посадах від майстра до генерального директора.

З червня 1999 року по травень 2001 року — голова правління — генеральний директор АТ «Лисичанськнафтооргсинтез» (нині ЛиНОС).

Працював генеральним директором державної корпорації «Укрвибухпром» (Київ), в. о. голови правління, голови правління АТ «УкрТатнафта» (Кременчук).

Був членом партії «Трудова Україна» Сергія Тігіпка.

До травня 2001 року обіймав посаду генерального директора, голови правління АТ «Лисичанськнафтооргсинтез».

Був заступником голови, до серпня 2003 року — голова Наглядової ради ВАТ»Укртранснафта».

31 січня 2002 року був призначений головою правління Національної акціонерної компанії (НАК) «Нафтогаз України». Цим же указом він був призначений заступником державного секретаря Міністерства палива та енергетики України.

У серпні 2003 року був призначений першим заступником міністра палива та енергетики України, зберігши за собою пост голови правління НАК «Нафтогаз України».

У листопаді 2004 року увійшов до складу Наглядової ради ЗАТ «УкрТатнафта» (Кременчуцький НПЗ, Полтавська область).

4 березня 2005 був звільнений з посади першого заступника міністра палива та енергетики України та голову правління НАК «Нафтогаз України». Ініціювала звільнення Ю. Бойка глава Кабінету міністрів України Юлія Тимошенко, яка заявила, що спочатку буде призначено в. о. голови правління компанії, а потім буде проведено тендер на керуючого.

12 квітня 2005 року-заступник міністра МВС Геннадій Москаль в телеефірі заявив, що до «Нафтогазу» «періоду» керівництва ним паном Бойком у нього поки що просто руки не доходять. 13 квітня на прес-конференції Юрій Бойко заявив, що заява Москаля — це результат «політичного замовлення з боку прем’єра Тимошенко». Відповідаючи на питання, чи не збирається він залишити країну, подібно Ігорю Бакаю, Бойко сказав, що «нічого не боїться і завжди дотримувався державні інтереси».

23 квітня 2005 року на і (установчому) з’їзді Республіканської партії України (РПУ) був одноголосно (всі 500 делегатів «за») обраний головою Ради РПУ. На з’їзді запропонував запровадити обрання голів держобладміністрацій України і провести референдуми щодо вступу України в НАТО, Європейський Союз і Єдиний економічний простір (ЄЕП), а також щодо статусу російської мови.

До складу президії ради РПУ увійшли депутат Верховної Ради Юлій Іоффе (перший заступник голови) колишній глава українського МЗС Костянтин Грищенко (заступник голови), депутат Верховної Ради Василь Гладких (в кінці 2005 р. перешелв партію «Відродження»).

У березні 2006 р. балотувався у Верховну Раду за списком «Опозиційного блоку НЕ ТАК!» Леоніда Кравчука (№5 у списку); блок не подолав 4-відсотковий бар’єр.

З серпня 2006 по 20 грудня 2007 року — міністр палива та енергетики в другому кабінеті Віктора Януковича.

11 серпня 2006 звільнив всіх своїх заступників міністра, крім Сергія Тітенка, який відповідав за електроенергетику. Першим заступником міністра замість Юрія Продана призначений Вадим Чупрун, який працював послом в Туркменії, заступник голови НАК «Нафтогаз України» і потім, до травня 2006р., головою Донецької облдержадміністрації. Замість заступник міністра Володимира Пишного призначений перший віце-президент НАЕК «Енергоатом» Юрій Коврижкин. Заступник міністра також став соратник Ю. Бойко з Республіканської партії України Юлій Іоффе.

Герой України (серпень 2004; «за видатні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку паливно-енергетичного комплексу, багаторічну самовіддану працю»).