Ян Сергунін

Фотографія Ян Сергунін (photo Yan Sergunin)

Yan Sergunin

  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Віце-прем’єр Чечні, колишній начальник апарату голови адміністрації республіки. Колишній співробітник МВС Росії. Був судимий. Убитий в Москві в червні 2004 року. За версією слідства, до його вбивства причетні ті ж люди, які були причетні до вбивства головного редактора російської версії журналу Forbes Пола Хлєбнікова.

    Яків Олександрович Сергунін народився в 1954 році в місті Березовський (за іншими даними – Березняки) Свердловської області. Закінчив школу, потім військове училище. Після закінчення училища служив в армії, а в 1980 році перейшов на роботу в 8-е Головне управління МВС СРСР — підрозділ, обслуговувало «закриті» підприємства та населені пункти. Тоді ж він переїхав до Москви.

    У 1987 році капітана Сергуніна звільнили з органів за скоєння вчинків, що дискредитують звання начальницького складу» (викрадення документів, підроблення, погроза вбивством), а ще через рік він був засуджений до трьох років позбавлення волі за службову фальсифікацію. Правда, потім Верховний суд скоротив покарання до півтора років.

    Вийшовши на свободу, Сергунін повернувся в Москву. У 1989 році він став заступником генерального директора ТМО «Інтеграл» виконкому Краснопресненського району Москви. У 1991 році на хвилі демократичних перетворень перейшов на роботу до Центру економічних реформ при уряді РФ (обіймав посаду завідувача відділом). Потім працював в одній із структур управління справами президента.

    У 1996 році Сергунін повернувся в бізнес. Він став одним з керівників ВАТ «Мосенергомонтаж» і ТОВ «Комплект-Енергія-Д». У 2000 році Сергунін знову повернувся в держструктури — його взяли на роботу в судовий департамент при Верховному суді РФ і майже відразу ж призначили керівником судового департаменту Чечні з присвоєнням звання генерал-лейтенанта юстиції.

    При атестації Сергунін приховав факт судимості, вказавши, що 1987-1989 роках займався бізнесом.

    Ряд російських ЗМІ висував версії про причетність Сергуніна до діяльності кримінальних структур. Так, за інформацією газети «Праця», спецслужби мали відомості про зв’язки Сергуніна зі структурами, які займалися незаконним обігом наркотичних засобів у міжнародному масштабі. Стверджувалося також, що Сергунін підтримував «ділові» стосунки з казахстанськими кримінальними фігурантами, які промишляли підпільною торгівлею опіумом та героїном, і що в злочинних колах у Сергуніна була кличка Ян Московський.

    У жовтні 2001 року Сергунін був призначений на посаду віце-прем’єра Чечні. Представники федеральної влади, наскільки відомо, були проти його кандидатури, але за нього клопотав глава республіки Ахмад Кадиров, який заявив, що йому «послав сам Аллах».

    В самому кінці 2001 року в підпорядкуванні Сергуніна виявився апарат тодішнього прем’єра Чечні Станіслава Ільясова. Ільясов вступив у конфлікт з Сергунін, і приблизно через рік Кадиров відправив їх обох у відставку. Ільясов став федеральним міністром у справах Чечні, а Сергунін, отримав від президента Володимира Путіна орден Дружби, знову пішов з держструктур.Звільнення Сергуніна передував скандал. Працівниці комплексу будівель уряду республіки звинуватила віце-прем’єра в тому, що він нецензурно висловлювався на їхню адресу і домагався багатьох з них. Крім того, ім’я Сергуніна пов’язували зі зникненням бюджету Чечні на 2002 рік. З Москви цей документ був відправлений в Грозний, але по дорозі загубився. В ході розслідування з’ясувалося, що його отримав Сергунін, про що свідчить його підпис. Але чиновник стверджував, що підпис підробили. В результаті майже півроку республіка жила без офіційного бюджету.

    Після звільнення Сергунін став допомагати політичним супротивникам Кадирова. За деякими даними, саме Сергунін був тіньовим лідером виборчого штабу голови Ачхой-Мартанівського району Шаміля Бураєва — конкурента Кадирова на президентських виборах у Чечні в 2003 році.

    Приблизно в той же час Сергунін згадав про своїх циганських коренях (хоча за паспортом він значився російським, його родичі, в тому числі сестра, значилися як цигани) і заснував фонд підтримки малих народів «Толерантність». Став називати себе не Сергунін, а Решетніковим. Під цим прізвищем він видав книгу «Правовий захист», в якій дав циганам докладні практичні поради, як захищатися від міліції.

    За неофіційними даними, Сергунін продовжував активно займатися бізнесом, ставши після роботи в Чечні співзасновником кількох фірм, які брали участь у відбудові господарства республіки.

    Сергунін був застрелений в Москві 25 червня 2004 року. Вбивство було скоєно близько двох годин ночі біля ресторану «Східний дворик» на Покровці, де Сергунін і його дружина Камілла (чеченка за національністю) вечеряли з друзями з Чечні. Коли подружжя Сергунины сіли в свій автомобіль, на машині під’їхав мотоцикліст в чорному шкіряному комбінезоні і синьому шоломі і відкрив вогонь з пістолета-кулемета. Сергунін отримав вісім поранень, в тому числі — кілька в голову. Він помер на місці, його дружина в критичному стані потрапила до реанімації госпіталю імені Бурденка.

    За версією слідства, до вбивства причетні учасники організованої злочинної групи, до складу якої входили жителі Чечні Казбек Дукузов, його брат Магомед Дукузов, Муса Вахаев, Магомед Эдильсултанов та інші. Слідство також вважало їх учасниками іншого злочину — вбивства головного редактора російської версії журналу Forbes Пола Хлєбнікова, вчиненого 9 липня 2004 року в Москві.

    У 2004 році російські газети писали, що Хлєбніков взявся за роботу над книгою про нецільове використання державних коштів, що надходять на відновлення Чечні. Для цього журналістові потрібен був авторитетний джерело, близьке до керівництва Чечні. Цим консультантом, за даними деяких свідків, і повинен був стати Ян Сергунін.