Всеволод Волін

Фотографія Всеволод Волін (photo Vsevolod Volin)

Vsevolod Volin

  • Рік смерті: 1945
  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Волін (справж. фам. Эйхенбаум) Всеволод Михайлович (1882, Воронеж — 1945, Париж). З родини земських лікарів. Навчався в Петерб. ун-ті. У революційному русі з початку 1900-х років. У 1905-1911 есер. У 1907 р. за участь в експропріаціях засуджений на довічне поселення в Сибіру, в 1908 по дорозі на заслання втік, перебрався у Францію.

    Після викриття провокатора Е. Ф. Азефа відійшов від есерів. У 1911-1914 анархіст-комуніст, один з організаторів закордонний. зростав. анархич. рухи. З 1914 анархіст-синдикалист. Під час 1-ї світ. війни член рос. і франц. анархіст, груп у Парижі, учасник «До-та Интернац. дії». У серп. 1916 за антимилитарист. пропаганду поміщений в концтабір, втік до США.

    З липня 1917 — у Росії, член петроградського «Союзу анархо-синдикалистской пропаганди» і один з редакторів його друкованого органу газети «Голос Праці». У жовтні Волін писав: «Нас питають… як ми ставимося до можливого виступу мас з гаслом «Вся влада Радам», і приймемо ми в ньому участь… 1) …ми вкладаємо в гасло… інший зміст, ніж те, яке вкладається… партією соціал-демократів більшовиків, …ми не віримо у можливість широких гасел Революції, якщо ці горизонти відкриваються шляхом… захоплення влади; …ми …ставимося негативно до політичного виступу мас за політичні гасла, під впливом ідейної пропагандыполитических партії; …ми зовсім інакше мислимо… розвиток істинної соціальної революції, …ми ставимося до цього виступу негативно. 2) Якщо… виступ мас буде мати місце, то ми, як анархісти, візьмемо в ньому найактивнішу участь. Ми не можемо не бути заодно з революційною масою, хоча б вона йшла не по нашому шляху… хоч би ми передбачали невдачу виступу. Ми завжди пам’ятаємо, що заздалегідь передбачити напрям і результат масового руху не можна. І ми вважаємо… нашим обов’язком брати участь в такому русі, прагнучи внести в нього наше зміст, нашу ідею, нашу істину» («Голос Праці», 1917,20 окт.).

    Волін стверджував, що Учред. Собр. «загрузне в суперечках і сперечаннях. Воно буде гальмувати Рев-цію» (там же, 18 листоп.). Негативно поставився до встановлення Сов. влада: «Поради повинні внепартийно об’єднувати… трудові (екон.) клітинки… робітників і селян… бути об’єднаними осередками опору і руйнування влади буржуазії … але ні в якому разі не повинні ставати самі «органами влади» . …Ми не віримо більшовикам в тому, що вони, дійсно зуміють перетворити політичну диктатуру і влада партії в економічну диктатуру пролетаріату , з «владою Рад!»..» (там само, 16 груд.). У програмній статті «Ленін і Анархізм» Волін писав: «Анархісти завжди стверджували, що шлях до соціалізму лежить не через організацію мас в політичну партію, з метою захоплення влади в державі, а через класову, безпартійну, бойову самоорганізацію мас, з метою безпосереднього перейняття всіх засобів і знарядь виробництва, пересування та обміну… Шлях марксизму неминуче проходить через державу, політичну владу і політичну диктатуру. Шлях анархізму проходить через самостійну організацію мас… Російська революція, з самого початку, пішла стихійно за анархическому шляху» (там же, 1918, 29 січня).

    На початку березня організував і очолив партиз. загін, крим вирушив на фронт для захисту Окт. рев-ції від наступаючих німців» (ЦДАЛМ, ф. 1023, оп. 1, д. 883, л. 11). Навесні — влітку 1918 р. воював на Україні. Восени брав участь у створенні Конфедерації анархістської організації України «Набат» у Харкові; в 1919-20 член її секретаріату і один з редакторів газ. «Набат». З серпня 1919 найближчий сподвижник Н.І. Махно, голова Військово-революційного ради, один з ідеологів махновського руху. У січні 1920 заарештований органами Радянської влади, з березня містився в Москві, 1 жовтня (через угоди з Махном) звільнений; 25 листопада за підготовку з’їзду анархістів заарештований у Харкові, містився в Москві. За запитом делегатів З’їзду Червоного Профинтерна на ім’я РНК звільнений і в числі 10 анархістів 5 січня 1922 висланий за кордон. Співпрацював в анархістських емігрантських виданнях. Автор передмови до книги П. Аршинова «Історія махновського руху [1918-1921 рр.]» (Берлін, 1923). У 1930-ті рр. секретар Махно в Парижі і член «Издат. до-та Н. Махно»; автор передмови, приміток, редактор книги Махно «Під ударами контррев-ції» (т. 2, Париж, 1936), редактор книги Махно «Українська рев-ція» (т. 3, Париж, 1937).