Володимир Оболенський

Фотографія Володимир Оболенський (photo Vladimir Obolenskiy)

Vladimir Obolenskiy

  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Народився в С.-Петербурзі в родині чиновника Міністерства фінансів. Закінчив гімназію Гуревича в 1887 р. і Природне відділення Фізико-математичного факультету С.-Петербурзького університету в 1891 р.

    Князь. Закінчив природ. ф-т Петерб. ун-ту (1891), захоплювався політекономією. Був дружний з А. Н. Потресова і близький до П. Б. Струве, М. І. Туган-Барановським, С. Ф. Ольденбургом. В 1892-93 продовжив освіту в Берлінському ун-ті. У 1896-1903 земський статистик в Смоленську, Пскові. Орлі. З 1903 в Криму займався земською діяльністю. Член партії кадетів з моменту її утворення в 1905, 1906 перед. її Таврійського губ. до-та, творець і редактор газ. «Життя Криму». Чл. 1-ї Держ. Думи, підписав Виборзьке відозву, що закликала до граждою. непокори. У дек. 1907 притягувався до суду, висланий з Криму на 2 роки. З 1910 член ЦК партії кадетів, належав до радикального крила; неск. років був тов. перед. Петерб. до-та кадетів. Взимку 1910/11стал масоном, в 1913-16 член Верх. ради укр. масонства. У 1916-17 перед. Петротр. до-та Союзу міст. До Февр. рев-ції 1917 поставився насторожено: «..хорошого ми від неї не чекали, а тому з першого ж дня… всіляко намагалися перешкоджати «поглиблення рев-ції»… До того ж ми належали до покоління, вже пережив одну рев-цію, а з нею разом і свої рев. ілюзії» (Оболенський ВА. Моє життя. Мої сучасники, Париж, 1988, с. 518). У той же час, будучи за своїми поглядами республіканцем, вже 28 лют. Оболенський вважав небажаним боротися за монархію. З березня секр. ЦК партії кадетів. Був обурений прийнятим Петрогр. Радою 1 березня Наказом № 1 по Петроградскому гарнізону, разрушавшим, на його думку, в армії дисципліну, безк-рой неможливо ведення війни. В кві. читав лекції на курсах по товариств.-політ. питань, організованих кадетської партією. Після Кві. кризи голосував в ЦК за участь кадетів у коалиц. пр-ве за умови «повної незалежності пр-ва від Ради РСД». У липні обраний гласним петрогр. Гір. думи. З сер. редактор кадетської газ. «Вільний Народ». Учасник мийок. Держ. наради (12-15 сер.), на до-ром разом з В. Д. Набоковим і ін. «лівими» кадетами виступав за підтримку Брешемо. пр-ва і зміцнення його незалежною від Ради РСД позиції, заперечував лідеру партії П. Н. Мілюкову, шукав союзу з ген. Л. Р. Корніловим і готового порвати зв’язки з соц. партіями. Був у числі представників кадетів у Предпарламенте, хоча вважав його «сурогатом нар. представництва’: «Для нас було ясно, що ніяка нова говорильня не може зміцнити владу в такий момент, коли не товариств, думка, а одна тільки физич. сила набувала вирішальне значення» (Думова-2, с. 218). Висувався кандидатом в члени Учред. Собр. від Псковської губ.

    Рішучий і принциповий противник Окт. перевороту. У ніч на 26 жов. обраний від кадетської фракції Гір. думи членом До-та порятунку Батьківщини і Рев-ції. Активно виступав проти більшовиків, здійснював зв’язок ЦК партії кадетів з ЦК партії есерів. 15 груд. поїхав в Крим, де продовжив боротьбу проти Сов. влади, виступаючи за «відтворення єдиної Росії». Перед. Земської управи Таврійської губ. при пр-ве С. С. Криму і ген. А. В. Денікіна. З листоп. 1920 р. в еміграції.