Володимир Невський

Фотографія Володимир Невський (photo Vladimir Nevskiy)

Vladimir Nevskiy

  • День народження: 02.05.1876 року
  • Вік: 61 рік
  • Дата смерті: 25.05.1937 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Невський Володимир Іванович (02.05.1876 — 25.05.1937) — член РСДРП з 1898 р., професійний революціонер, більшовик. Партійну роботу вів в Ростові-на-Дону, Москві, Петербурзі, Воронежі, Харкові та інших містах. Неодноразово піддавався репресіям царського уряду. Після Лютневої революції 1917 р.-один з керівників і організаторів Військової організації при ЦК і ПК РСДРП(б).

Чл. РСДРП з 1898. Після 2-го з’їзду РСДРП (1903) більшовик. Учасник Рев-ції 1905-07 (пд. міста. Москва, Воронеж, чл. Воєн. орг-ції при ПК РСДРП): справ. 4-го з’їзду РСДРП (1906). Неодноразово був заарештований, посилався. У 1913 член редакції газ. «Правда», чл. Рос. бюро ЦК РСДРП. З 1914 вів рев. роботу на Уралі.

У дні Лют. рев-ції 1917 перебував у Єкатеринбурзі. У березні викликаний в Петроград, введений в ПК РСДРП і його Виконає. комісії (бюро): один з керівників Воєн. орг-ції при ПК РСДРП [з травня — при ЦК РСДРП(б)]. В кві — липні і з окт. чл. редколегії газ. «Солдатська Правда». Справ. 7-й (Квіт.) Всерос. конф. РСДРП(б) від Воєн. орг-ції. Один з організаторів і делегат Всерос. конф. фронтових і тилових воєн. орг-ції РСДРП(б) (16-24 червня): виступав з доповідями про цілях і задачах воєн. орг-ції і про общерос. солд. і хрест, газеті. Зокрема, говорив: «Ніколи ще село так близько не підходила до міста, як тепер. Ні в одній рев-ції не було таких величезних хрест. мас, сконцентрованих в армії, ніколи не було кращих умов для того, щоб з армії виробити могутній оплот рев-ції» («Боротьба партії більшовиків за армію в соц. рев-ції». Сб. док-тів, М., 1977, с. 183). Був обраний членом Всерос. центр, бюро Воєн. орг-ції при ЦК РСДРП(б). Вважав, що дозріли умови для переходу влади до Рад РСД. Про Липневих подій Невський згадував в 1932 році: «Тепер вже нічого приховувати, що всі ответств. керівники воєн. орг-ції, т. е. гол. чин. Н.І. Подвойський, що пише ці рядки… своєю агітацією, пропагандою, величезним впливом і авторитетом у воєн. частинах сприяли тому настрою, до-рої викликав виступ». І далі: «Коли воєн. орг-ція, дізнавшись про виступ кулеметного полку, послала мене… умовити маси не виступати, я вмовляв їх, але умовляв так, що тільки дурень міг би зробити висновок з моєї промови про’ те, що виступати не слід» («Немає. вооруж. повстання в Петрограді». Спогади, Л., 1956, с. 143).

Після Липневих подій виїхав з Петрограда, налагоджував зв’язки з місцевими воєн. орг-ціями партії в ряді губерній. На поч. січ. повернувся в Петроград, створив при Воєн. орг-ції при ЦК РСДРП(б) комісію агітаторів для села. У сер — окт. член редакції газ. «Солдат», 20 серп. на засіданні ЦК РСДРП(б) введено в редакції газ. «Пролетар» (очолював солд. і хрест. відділи), з окт (до березня 1918) член редакції газ. «Сільська Біднота».

11 жовт. на 3-й Петрогр. общегор. парт. конф. виступив з доповіддю про підготовку Кр. Гвардії до вооруж. повстання, 15 жовт. на засіданні ПК РСДРП(б) — з доповіддю про готовність Воєн. орг-ції в Петрограді до бойових дій, однак висловив сумнів у готовності ін. міст і сіл, підтримати повстання у Петрограді, вказав на невизначеність становища в 5-ї армії Сівши. фронту (найближчою до столиці) (див.: «Перший легальний ПК більшовиків в 1917 р.», М.-Л.. 1927, с. 310-12). Увійшов від Воєн. орг-ції при ЦК партії в Петрогр. ВРК. У переддень повстання направлений в Гельсінгфорс і Виборг для координування дій воєн. орг-ції РСДРП(б). 24 жов. повернувся в Петроград, брав участь у занятті штабу Петрогр. У, ж.-д. вузла, в орг-ції штурму Зимового палацу.

З листоп. 1917 заст. наркома, в липні 1918 — березні 1919 нарком шляхів сполучення РСФРР. На 2-му Чрезв. Всерос. ж.-д. з’їзді (річок. 1917 — січ. 1918) обраний чл. колегії Викжедора. 6-8 березня 1918 справ. 7-го з’їзду РКП(б) від Воєн. орг-ції при ЦК партії. З 1919 на ін. держ., парт. і навч. роботі. Один з перших істориків большевист. партії. Воєн. колегією Верх. суду СРСР 25 травня 1937 засуджений до розстрілу, вирок приведений до виконання в той же день. Реабілітований 1 червня 1955.