Володимир Кишенин

Фотографія Володимир Кишенин (photo Vladimir Kishenin)

Vladimir Kishenin

  • День народження: 18.07.1955 року
  • Вік: 61 рік
  • Місце народження: Кузнецьк, Пензенська область, Росія
  • Громадянство: Росія

Біографія

Голова ліквідованої у квітні 2007 року Соціал-демократичної партії Росії (СДПР), співголова громадської спілки «Інтернаціонал». Президент промислово-інвестиційної групи «ЛанРусинвест». Полковник запасу, кандидат політичних наук.

Народився 18 липня 1955 року в місті Кузнецьк Пензенської області. Отець Микола Власович – льотчик, ветеран Великої Вітчизняної війни. Мати Антоніна Олександрівна – медсестра, також ветеран війни.

У 1975 році Кишенин з відзнакою закінчив Багратионовское військово-технічне училище КДБ, а в 1985 році – Ленінградську військову академію зв’язку імені Будьонного.

З 1975 року Кишенин був офіцером Збройних сил СРСР. Служив в Середньоазіатському військовому окрузі, Південній групі військ (Будапешт). У 1985-89 роках був заступником начальника штабу військ урядового зв’язку в Прикарпатському військовому окрузі. З 1989 працював в управління урядового зв’язку КДБ (з 1991 року – Федеральне агентство урядового зв’язку та інформації, ФАПСИ). У 1992 році звільнився в запас у званні полковника.

Після звільнення Кишенин зайнявся підприємницькою діяльністю. У 1993 році очолив спільне підприємство «Текком», а в 1994 році – торгово-посередницьку фірму «РК». У 1996 році створив компанію «ЛанРусинвест», що спеціалізується в області електронних комунікацій. В 1998 році на базі компанії була створена промислово-інвестиційна група «ЛанРусинвест», в якій Кишенин зайняв пост президента.

З 2003 року «ЛанРусинвест» реалізує проект в області IP-телефонії «Об’єднана система «Зірка». І хоча свої послуги в цій області група просуває і на масовий ринок, основними її клієнтами, за даними ЗМІ, є силові відомства – Міністерство оборони, МВС і МНС РФ. У січні 2006 року, в рамках програми по демонополізація ринку міжміського і міжнародного зв’язку, компанія Кишенина, поряд з ще 18 фірмами, отримала ліцензію на надання послуг далекого зв’язку. Раніше монополією у цій сфері мала держкомпанія ВАТ «Ростелеком».

У вересні 2001 року Кишенин закінчив аспірантуру економічного факультету МДУ імені Ломоносова. У тому ж році захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата політичних наук. Тема дисертації: «Питання національної безпеки держави на етапі глобалізації економіки».

У червні 2003 року Кишенин був обраний головою Партії соціальної справедливості, а на об’єднаному з’їзді 16 вересня став лідером виборчого блоку «Російська партія пенсіонерів і Партія соціальної справедливості», який отримав на виборах в Державну Думу у грудні 2003 року 3,2 відсотка голосів виборців.

У березні 2004 року Кишенин був одним з довірених осіб Володимира Путіна на президентських виборах. Крім того, в ряді інтерв’ю він заявляв, що симпатизує Путіну і що йому подобається жорсткість останнього, яка, як вважає Кишенин, «в нашій країні необхідна – в рамках законності, природно».

4 вересня 2004 року на III з’їзді Соціал-демократичної партії Росії (СДПР) Кишенин був обраний її головою. На місці голови СДПР Кишенин змінив самарського губернатора і одного із засновників партії Костянтина Титова, який, у свою чергу, залишив цю посаду після того, як з поста лідера СДПР (почесного голови партії) у квітні пішов її другий засновник екс-президент СРСР Михайло Горбачов. Причиною його відходу став конфлікт, в ході якого Горбачов звинуватив Тітова в «приватизації партії». У підсумку обидва політика вирішили залишити керівні посади в СДПР, але при цьому залишитися її членами.

Призначення Кишенина головою СДПР викликало невдоволення у ряду регіональних лідерів партії. Вони звинуватили нового голови в узурпації влади, порушення статуту, залучення до управління партією сторонніх людей.

У квітні 2005 року Кишенин виступив у пресі із закликами не допустити вступу партії «Батьківщина»,очолюваної Дмитром Рогозіним, в Соцінтерн (Соціалістичний інтернаціонал – міжнародну організацію, що об’єднує найбільш впливові світові соцпартії, в тому числі британських лейбористів і німецьких соціал-демократів). До цього часу Росію в Соцінтерні представляла СДПР, що спостерігачі пов’язували з особистим авторитетом Горбачова, однак у березні «Батьківщина» також подала заявку на вступ в цю організацію. Свій заклик Кишенин мотивував тим, що, на його думку, партія «Батьківщина» не є лівою партією, більш того вона є вкрай правої, реакційної і націоналістичної. У підсумку Соцінтерн відмовився включити «Батьківщину» в свої ряди. У червні партія Рогозіна подала позов до Краснопресненский районний суд на СДПР і Кишенина, звинувативши їх в наклепі і нанесенні шкоди діловій репутації. У січні 2006 року суд відмовився задовольнити цей позов.

4 квітня 2006 року Кишенин, а також ряд депутатів Держдуми і громадських діячів, у тому числі депутати Олег Шеїн і Володимир Рижков, повідомили ЗМІ про створення громадської спілки «Інтернаціонал». Головним завданням нового об’єднання було заявлено протистояння неофашизму і ксенофобії. Кишенин і Шеїн стали співголовами союзу. 26 квітня в Держдумі було створено парламентську крило об’єднання – міжфракційна група у складі дев’яти депутатів. За даними ЗМІ, ініціатива створення союзу належала відомому політтехнолога Марата Гельмана. 1 травня СДПР і «Інтернаціонал» провели ходу, в якому брало участь близько 6 тисяч осіб.

13 листопада 2006 року Кишенин заявив про приєднання СДПР до спільного координаційної ради лівоцентристських партій, в який вже увійшли Народна партія Геннадія Гудкова, Партія відродження Росії екс-спікера Держдуми, колишнього члена КПРФ Геннадія Селезньова, партія «Патріоти Росії» Геннадія Семігіна иПартия соціальної справедливості Олексія Подберезкина. Рада повідомив ЗМІ про об’єднання зусиль напередодні регіональних виборів у березні і про перспективу створення лівоцентристської партії, яка зможе конкурувати з іншого нової лівої партії – «Справедливої Росією», що виникла шляхом злиття Партії життя, «Батьківщини» та Партії пенсіонерів однак цього не сталося.

В кінці грудня 2006 року голова ЦВК Олександр Вешняков підтвердив, що ряд партій, у тому числі і партія, очолювана Кишениным, незабаром можуть бути ліквідовані за судовим позовом Росрегистрации за невиконання закону «Про політичні партіях» (зазначалося, що мінімальна чисельність партій повинна становити 50 тисяч осіб, при цьому більш ніж у половині суб’єктів РФ регіональні відділення повинні налічувати не менше 500 членів партії). 13 квітня 2007 року рішенням Верховного суду РФ Соціал-демократична партія була ліквідована, незважаючи на те, що, за словами її представників, вона закон не порушувала і створила 47 регіональних відділень з чисельністю понад 500 чоловік в кожному (в той час як за законом достатньо і 45 відділень). Назвавши рішення Верховного суду «чисто політизованим», Кишенин заявив, що має намір оскаржити його в касаційній інстанції.

Кишенин є членом комісії з соціально-економічних питань комітету «Перемога» при президенті РФ, де займається питаннями соціального забезпечення ветеранів Великої Вітчизняної війни, і головою опікунської ради Загальноросійського громадського фонду сприяння будівництва Союзної держави Росії і Білорусії «Єднання».

Кишенин одружений, дружина – Надія Олександрівна. У них дві дочки – Ксенія і Катерина, 1981 і 1984 років народження. Кишенин захоплюється мото — та автоспортом, а також пілотуванням літаків і вертольотів.