Володимир Чуров

Фотографія Володимир Чуров (photo Vladimir Churov)

Vladimir Churov

  • День народження: 17.03.1953 року
  • Вік: 63 роки
  • Громадянство: Росія

Біографія

Голова Центральної виборчої комісії РФ. Був призначений на цю посаду в березні 2007 року. У грудні 2003 року був обраний депутатом Державної Думи за списком ЛДПР. Був заступником голови парламентського комітету у справах Співдружності незалежних держав (СНД) і зв’язків зі співвітчизниками. У 1992-2003 роках був високопоставленим співробітником комітету із зовнішніх зв’язків мерії Санкт-Петербурга (КВС). До 1996 року працював під керівництвом майбутнього президента РФ Володимира Путіна. Автор ряду історичних і науково-популярних книг.

Володимир Євгенович Чуров народився 17 березня 1953 року. У 1977 році закінчив фізичний факультет Ленінградського державного університету, займався викладацькою діяльністю. У 1990 році закінчив Народний університет техніко-економічних знань. З 1992 року — головний спеціаліст комітету з зовнішніх зв’язків (КВС) мерії Санкт-Петербурга, начальник міжреспубліканської референтури комітету. У 1995 році був призначений заступником голови комітету, начальником управління регіонального співробітництва. Працював під керівництвом майбутнього президента РФ Володимира Путіна, який очолював КВС в 1991-96 роках, разом з Олексієм Міллером, в 2001 році очолив правління ВАТ «Газпром», і Ігорем Сечіним, в 2000 році став заступником керівника адміністрації президента РФ. Згодом в інтерв’ю ЗМІ заявляв, що робота з Путіним була «управління школою, яка залишиться зі мною на все життя». У 2000 році Чуров, зберігши посаду заступника голови КПС, став начальником управління міжнародного співробітництва.

У червні 2003 року Він був у числі претендентів на посаду члена Ради Федерації від законодавчого зборів Ленінградської області. Сенатором тоді був обраний комерсант Дамір Шадаев. Проте вже в липні е

го обрання було скасовано Виборзьким судом. Окремі ЗМІ пов’язували відсторонення Шадаева з тим, що він нібито не влаштовував Кремль, якою хотів бачити сенатором від Ленобласті Чурова. У підсумку у вересні членом Ради Федерації був призначений депутат і підприємець Григорій Нагінскій.

В грудні 2003 року Він був обраний депутатом Державної Думи за федеральним списком ЛДПР. Згодом він неодноразово підкреслював, що, обравшись від ЛДПР і увійшовши у фракцію партії, завжди залишався безпартійним. ЗМІ відзначали, що за списком ЛДПР в Держдуму обрався і колишній опонент Чурова по боротьбі за посаду сенатора Шадаев. У парламенті Він зайняв пост заступника голови комітету у справах Співдружності незалежних держав (СНД) і зв’язків зі співвітчизниками. Брав участь у спостережних місіях за проведенням виборів на Україні, Сербії, Придністров’ї та Киргизії. Після минулих в грудні 2005 року виборів до парламенту Придністров’я Чуров заявляв, що голосування було добре підготовлено і пройшло на належному рівні. Напередодні українських парламентських виборів, проведених у березні 2006 року, висловлював побоювання, що влада України спробує обмежити можливість взяти участь у голосуванні тих своїх громадян,

які постійно знаходяться на території Росії.

26 березня 2007 року Він був обраний членом Центральної виборчої комісії (ЦВК) від Держдуми. Його обрання було забезпечено партією «Єдина Росія», яка мала більшість у парламенті. 19 січня, незадовго до обрання нового складу Центрвиборчкому, Держдума скасувала вимогу про обов’язкове вищу юридичну освіту для членів ЦВК. Завдяки цьому, за даними ЗМІ, Він став одним із двох членів ЦВК без вищої юридичної освіти. 27 березня Чуров був обраний головою Центрвиборчкому, змінивши на цій посаді Олександра Вешнякова. За це рішення проголосувало 13 з 15 членів комісії. Безпосередньо перед обранням Чуров заявив, що вважає своїм головним відмінністю від Вешнякова те, що він «в меншій мірі схильний коментувати виборче законодавство і більшою мірою схильний домагатися його виконання від усіх учасників виборчого процесу».

У вересні 2007 року було дано старт кампанії з виборів до Держдуми РФ п’ятого скликання. Після того, як 1 жовтня 2007 року президент Путін дав згоду очолити список кандидатів від «Єдиної Росії», постало питання про можливі порушення правил ведення передвиборної агітації (відомо, що йому до

ак кандидату, який обіймає державну посаду, дозволено вести агітацію лише «в ході службових відряджень», а також у тому випадку, якщо він не буде залучати осіб, які перебувають у підпорядкуванні»). Особливо широко дискусія розгорнулася після чергової «прямої лінії» Путіна, що відбулася 18 жовтня 2007 року, під час якої президент відповідав на запитання росіян. Експерти відзначали, що, хоча у виступі Путіна не було жодного прямого заклику голосувати за «Єдину Росію», тим не менш, висловлювання президента про цієї партії могли стати приводом для скарг до ЦВК з боку конкурентів «єдиноросів» — КПРФ і СПС. Чуров у той же день заявив, що не виявив у «прямій лінії» з президентом ознак передвиборної агітації. «Те, що я встиг подивитися, не викликало в мене ніяких заперечень», — зазначив чиновник.

Чуров є професором кафедри економіки Санкт-Петербурзького гуманітарного університету профспілок, нагороджений орденом Дружби (2004). Є автором ряду книг з військової історії, зокрема з історії царської армії і білого руху (документальна повість «Таємниця чотирьох генералів») і науково-популярних романів для дітей на морські теми («Розповіді Джона Сільвера», «Розповіді старого двірника»).