Василь Якеменко

Фотографія Василь Якеменко (photo Vasiliy Yakemenko)

Vasiliy Yakemenko

  • День народження: 27.05.1971 року
  • Вік: 45 років
  • Місце народження: Люберці, Московска, Росія
  • Громадянство: Росія

Біографія

Народився 27 травня 1971 в Люберцях (Московська область). Батько — конструктор вертолітного заводу, мати — перекладачка.

У 1994 році закінчив вечірнє відділення Державного університету управління, у 2002-му — Московський державний соціальний університет.

Служив в армії радіотелеграфістом.

Працював у будівельних фірмах фінансовим директором, займався лізингом вертольотів.

У 1992 р. став співзасновником ТОВ «Тандем-Рос» (сфера діяльності — «редакції та видавництва»). Через рік очолив ТОВ «Венто» (проектування і монтаж вентиляторів). У 1994 заснував ТОВ «Акбарс» (посередництво в торгівлі товарами народного споживання). (МК, 10 вересня 2002),

У 1999 році — директор групи «Музика лежачи». В «Известиях» за 14 грудня 1999 на правах реклами було опубліковано відкритий лист «Директора групи Якеменко В. Р.» з обвинуваченням якихось «прихильників Примакова» в тому, що вони 3 грудня 1999 побили його: «завдавши… закриту черепно-мозкову травму в під’їзді мого будинку».

За версією Якеменко, причиною побиття була пісня групи «Старий мотлох», в якій є слова про «старому примусі», прийняті «прихильниками Примакова» на рахунок свого

кумира. У відкритому листі наводився повний текст пісні («Тут же тихо старий примус бачить сни, а в них обман — ти хотів бути всіх потрібніше, а тепер ти списаний в непотріб. …Ти захворів і зламався, не догнавши змін, Бідний, мудрий, старий примус, ти потрапив в забуття полон, Гас твій зник, ти не потрібен став зовсім, Був ти раніше всім приклад, був ти раніше супермен.» («Известия», 13.12.2003).

У березні 2000 р. був організатором маніфестацію повій на захист звільненого генпрокурора Юрія Скуратова.

З березня по травень 2000 року був керівником відділу зв’язків з громадськими організаціями управління внутрішньої політики адміністрації президента РФ.

У травні 2000 року створив організацію «що Йдуть разом».

Виступав за заборону книг Пелевіна, Єрофєєва, Сорокіна, проти групи «Руки вверх», «Ласкавого травня», Газманова.

Групу «Ленінград» (Шнур) вважає за потрібне «згноїти у в’язниці

мо».

7 травня 2003 провів мітинг на Красній площі з нагоди 3-ї річниці инауграции Путіна. В новинах НТВ було показано, як тележурналістів переслідували по п’ятах люди в чорних костюмах і не давали їм задавати питання рядовим учасникам мітингу; а потім самого Якименко — який стверджував, дивлячись у камери, що цього не може бути і не було.

15 квітня 2005 провів на ВВЦ в Москві «Перший Всеросійський З’їзд Молодіжного демократичного антифашистського руху «НАШІ», в якому взяли участь близько 700 комісарів і прибічників Руху більш ніж з 45 міст Росії і країн колишнього СРСР. На з’їзді був обраний одним з п’яти федеральних комісарів руху (четверо інших: Олексій Філонов, Наталя Лебедєва, а також Микита Боровиков і Олександр Айдинов).

У жовтні 2005 р. в інтерв’ю «Комсомольській правді» вперше вжив термін «суверенна демократія» («Ми виступаємо за

суверенну демократію, де свобода людини і свобода держави необхідні і рівнозначні» — КП, 26.10.2005).

22 грудня 2005 року заявив про те, що «Наші» почали загальноросійську кампанію по боротьбі з расизмом: за запрошенням членів руху іноземні студенти будуть давати в школах «уроки толерантності».

15 квітня 2006 переобраний у Федеральний рада руху «Наші».

У липні 2007 р. на ігрових виборах в таборі на озері Селігер наступником Ст. Якеменко був обраний 26-річний випускник юридичного факультету Володимирського державного педагогічного університету Микита Боровиков (став офіційним лідером руху з 2008 року).

10 жовтня 2007 року призначений керівником Держкомітету у справах молоді.

Ніби родич Суркова по материнській лінії — джерело цієї версії .

Джерела:

База даних «Просопограф — описувач осіб»;

база даних «Лабіринт»