Василь Харламов

Фотографія Василь Харламов (photo Vasiliy Harlamov)

Vasiliy Harlamov

  • День народження: 01.01.1875 року
  • Вік: 82 роки
  • Дата смерті: 13.03.1957 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

З козаків, навчався в Московській духовній академії та на історико-філологічному факультеті Московського університету. Депутат всіх чотирьох Дум від області Війська Донського, кадет. У роки світової війни голова доносячи закла-Кубанського відділення Земського союзу.

Харламов Василь Якимович (1 січ. 1875, хутір Кремінський Усть-Бистрянської станиці Області війська Донського,- 13 березня 1957, Буенос-Айрес). З родини казач. офіцера. Закінчив іст.-філол. ф-т Моск. ун-та. Викладав у Новочеркаської гімназії. Автор праць з історії та етнографії Донського краю. Піддавався репресіям. Член партії кадетів з 1906. Чл. Держ. Думи всіх 4 скликань; у 2-й Держ. Думі тов. секр., член агроунівер. к-та; в 3-й Держ. Думі член переселенч. і церк. к-тів; у всі Думи висувався від Області війська Донського. В роки 1-ї світ. війни перед. Доносячи Закла-Кубан. до-та Всерос. Земського союзу.

13 березня 1916, виступаючи на 4-му Всерос. з’їзді Союзу міст в Москві, заявив: «Пр-во не подужав завдання забезпечення для Росії перемоги, т. до. воно стоїть поза країни, осібно… в той час як вся Росія об’єдналася для перемоги. І в той час, коли відбулося таке іст. об’єднання, ми бачимо похід влади, спрямований проти Держ. Думи і проти громад, орг-ції. Ми бачимо повну розруху влади, до-раю кидає в нар. масу демагогич. гасла тоді, коли необхідно особливо зберігати спокій країни, чому ми зобов’язані сказати (голосно), що для перемоги необхідно таке пр-во, до-рої повинно працювати рука об руку з про-вом» («Буржуазія напередодні Лют. рев-ції», М-Л., 1927, с. 92). Монархіст (хоча у 1920-х рр. прийшов до думки, що рос. народ порвав з монархією назавжди).

Після Лют. рев-ції 1917 постановою Брешемо. пр-ва (9 березня) призначений перед. Особливого Закавказького. комітету (ОЗАКОМ) у складі п’яти членів Держ. Думи (см-Думова-З, с. 42). На 8-му з’їзді партії кадетів (травень) обраний членом ЦК. Через нього здійснював ЦК контакти з отаманом А. М. Калединым. Член Передпарламенту. 20 жов. призначений главою об’єднаного пр-ва «Південно-Сх. союзу казач. військ, горців Кавказу і вільних народів степів». Обраний членом Учред. Собр.

Після Окт. рев-ції з поч. листоп. перед. Екон. ради, заснованого Військовим пр-вом Дону. 11 листоп. на засіданні Військового пр-ва X. запропонував ввести контроль за розподілом і продажем вугілля, що фактично означало заборону на його вивезення з Дону. У донесенні від 28 листоп. в Держдепартамент США амер. консул в Тифлісі Ф. Ст. Сміт повідомляв, посилаючись на інформацію X., що переговори про об’єднання сил проти більшовиків велися «Південно-Сх. союзом казач. військ, горців Кавказу і вільних народів степів» з «козаками Уралу», з укр. Центр. Радою, з командиром 1-го Пол, корпусу легіонерів ген. Ю. Довбор-Мусницким і «з Сибіром» (див.: Думова-1, с. 52). Сміт характеризував X. як «надійну людину». На нараді, до-рої X. як керівник «Південно-Сх. союзу казач. військ…» мав зі Смітом, з англ. ген. Шором і франц. полк. Шардиньи, просив допомоги зап. держав як людьми, так і матеріальними засобами (див. там же, с. 92).

З 1918 перед. Донського Круга, у своїй діяльності орієнтувався на А. В. Денікіна. На поч. лют. 1920 вступив в «ответств. мін-во» на чолі з Н.М. Мельниковим, створене Денікіним. У 1920 емігрував, жив у Белграді, Празі. Читав лекції з рос. історії в Празькому ун-ті. У 1921 брав участь у створенні Демокр. групи Партії Нар. Свободи на чолі з П. Н. Милюковым. Редаговано іст. зб. «Донська літопис» (т. 1-3, Відень, Белград, 1923-24). Після 2-ї світ. війни переїхав до Аргентини.