Вальтер Ульбріхт

Ульбрих Вальтера Фотографія (photo Walter Ulbriht)

Walter Ulbriht

  • День народження: 30.06.1893 року
  • Вік: 80 років
  • Дата смерті: 01.08.1973 року
  • Громадянство: Німеччина

Біографія

Ульбріхт (Ulbricht) Вальтер (30.6.1893, Лейпциг, — 1.8.1973, Берлін), діяч німецького і міжнародного комуністичного і робочого руху.

У 1907-15 працював столяром на підприємствах Лейпцига. У 1912 вступив в С.-д. партію Німеччини. В 1915-18 служив в армії, за ведення антивоен. пропаганди піддавався переслідуванням. У 1918 вступив в «Союз Спартака» — революц. організацію ньому. лівих соціал-демократів. Під час Листопадової революції 1918 в Німеччині працював у Раді робітничих і солдатських депутатів у Лейпцигу, вів боротьбу за розвиток і углубле — ня революції. У.-один із засновників організації Коммунистич. партії Німеччини (КПГ) в Лейпцигу. В 1919-чл. ок ружного до-та КПГ Середньої Німеччини, редактор газ. «Классенкампф» («Der Klassenkampf»). В 1921-23 політичним. секретар окружної організації КПГ в Тюрінгії. У 1923 вперше обраний чл. ЦК, потім секретарем ЦК КПГ. З 1927 безперервно чл. ЦК, а з 1935 чл. Політбюро ЦК КПГ. Разом з Е. Тельманом і Ст. Піком боровся за перетворення КПГ в масову марксистсько-ленінську партію робочого класу. У 1926-28 депутат саксонського ландтагу, в 1928-1933 — герм. рейхстагу від КПГ. З 1928 кандидат у чл. Виконкому Комінтерну, в 1928-1929 і 1938-1943 представник КПГ при Виконкомі Комінтерну. Після встановлення в Німеччині фаш. диктатури (1933) У. перебував на керівній роботі в підпілля; в кінці 1933 у зв’язку з загрозою арешту був змушений залишити Німеччину. У. був одним з організаторів боротьби за об’єднання всіх прогресивних сил ньому. народу проти фашизму. Під час 2-ї світової війни разом з ін. членами ЦК КПГ вів роз’яснить, роботу серед ньому. військовополонених в СРСР. В 1943 брав участь у створенні нац. до-та «Вільна Німеччина». Після розгрому фашизму в Німеччині (1945) У. повернувся на батьківщину, був одним із засновників Социалистич. єдиної партії Німеччини (СЄПН, 1946), створеної в результаті об’єднання Коммунистич. і С.-д. партій в сх. частини Німеччини. У. — один з творців гос-ва робітників і селян на ньому. землі — НДР (окт. 1949). У 1946-49 заст. перед. СЄПН, з 1949 чл. Політбюро ЦК СЄПН, в 1950-53 ген. секретар, в 1953-71 перший секретар ЦК СЄПН, з травня 1971 перед. СЄПН. Одночасно в 1949-55 У. — заступник прем’єр-міністра НДР, у 1955-1960 перший заст. перед. Ради Міністрів, в 1960 — 1971 перед. Нац. ради оборони, з 1960 перед. Держ. ради. Плідна діяльність У. на високих парт, і держ. постах була тісно пов’язана із зміцненням і розвитком НДР, проведенням корінних політичним. і соціальних перетворень в країні, організацією і будівництвом Нац. нар. армії, зміцненням дружеств. зв’язків НДР з народами социалистич. країн, бойової співдружності братських армій. У. успішно застосовував основні принципи марксизму-ленінізму в будівництві і розвитку НДР в конкретних історичні мі. і нац. умовах. Йому належать праці з історії герм, робочого і проф. руху, з питань парт., держ., госп. і культурного будівництва в НДР. Нагороджений орденами НДР, а також сов. орденами: орденом Леніна, Жовтневої Революції, Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступеня, Дружби народів.