Вадим Руднєв

Фотографія Вадим Руднєв (photo Vadim Rudnev)

Vadim Rudnev

  • Дата смерті: 19.11.1940 року
  • Рік смерті: 1940
  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Руднєв Вадим Вікторович (1874(9?)-1940) – політичний діяч, журналіст, видавець. З дворян. Навчався на медичному факультеті в Московському університеті, за участь в студентському русі засланий у Сибір.

    З 1900 року навчався на медичному факультеті Московського університету. У 1902 році засланий у Сибір за участь в студентському русі. Есер. Влітку 1905 заарештований, перебував в Таганської в’язниці до звільнення по Маніфесту 17 жовтня. У 1906 делелгат 1-го з’їзду ПСР (від Москви). Виступав за негайне селянське повстання. На 2-му з’їзді ПСР (сер. 1907) кооптовано до ЦК партії. У 1907 заарештований, засланий на 4 роки в Якутскую губернію. Звільнившись, завершив в Базелі (Швейцарія) медичну освіту. Під час 1-ї світової війни, здавши в 1914 іспити, вступив лікарем на госпітальне судно.

    РудневФевральскую революцію 1917 зустрів у Москві, сприяв відродженню гір. до-та ПСР, членом якого обрано 22 березня. Працював у «Ініціативної групи» щодо скликання 3-го з’їзду ПСР. Чл. редакції есерівської газ. «Праця». 11 квіт. Моск. Радою РД обраний членом президії Ради. 22 кві. на пленумі Ради виступив з підтримкою Брешемо. пр-ва у зв’язку з Кві, кризою, на противагу большевист. резолюції про недовіру пр-ву і передачу влади Радам. 29 кві. перед. на відкритті Моск. губ. з’їзду КД. 30 квітня — 1 травня брав участь у роботі 6-го Ради ПСР, увійшов у виборчу комісію по скликанню 3-го з’їзду ПСР. 9 травня на об’єднаному засіданні виконкому Рад РД і СД заявив: «Світ може бути укладений лише в міжнар. масштабі» («Известия Моск. Ради РД», 1917, 10 травня). 25 травня -4 червня справ. 3-го з’їзду ПСР, чл. президії (тов. пред.); виступив з доповіддю «Перегляд орг. статуту» (разом з А. А. Аргуновым). 11 липня обраний мийок. гір. головою, у промові в Гір. думі підтримав політику А. Ф. Керенського. 6-8 серпня. член президії 7-го розширеного Ради ПСР, розглядав фінанс-екон. питання і проблеми Фінляндії та України. 12 серп. вітав Брешемо. пр-во на мийок. Держ. нараді як гір. голова: «Я приєднуюся до заклику Брешемо. пр-ва про подолання в ім’я порятунку батьківщини і рев-ції всіх протиріч, що роздирають країну, до заклик до згуртування усіх живих сил» («Держ. нарада», с. 45). 13 серп. один із зустрічаючих ген. Л. Р. Корнілова. 15 серп. привітав учасників відкрився Св. Собору Правосл. Зростав. церкви. З 29 сер. член сформованого виконкомами Рад РД, СД і губ. Ради КД Брешемо. до-та — органу боротьби з виступом ген. Л. Р. Корнілова. 14 сент. член президії Наради представників земств і міст, до-рої повинно було виробити програму товариств, самоврядування. В сент. брав участь у роботі Всерос. Демокр, наради: 17 сент. виступив від групи гір. самоврядувань за урядів, коаліції з кадетами. З подібною пропозицією також виступав 22 сент. на сувм. Нараді представників мийок. есерів, меншовиків. кадетів, торг.-пром. групи за участю А. Ф. Керенського З’їздом Союзу міст обрано 15 жовт. у Брешемо. Рада Зростав. Республіки (Передпарламент). У сер. окт. організовував у Москві передвиборчу кампанію в Учред. Собр.

    Отримавши звістку про Петрогр. вооруж. відновл, скликав екстрене засідання мийок. Гір. думи, де заявив, що дума — єдностей, законна влада в Москві і не стане підкорятися Радам. Для боротьби з більшовиками був створений Комитетт громадської безпеки на чолі з Руднєвим. 25 окт. звернувся по телеграфу до всіх гір. і земського самоврядування з пропозицією негайно обрати делегатів, к-рие по першому заклику з’їдуться для орг-ції підтримки Учред. Собр.» («Червоний архів». 1933. № 6, с. 26). У ніч на 31 жовтня виступив з доповіддю на Нараді Комітету громадської безпеки, частин Московського гарнізону, президії Ради Солдатських Депутатів до-та ПСР і думських фракцій про вжиті Гір. думою і до-тому спроби мирного врегулювання становища в Москві; нарада визнала, що до-т вичерпав всі засоби до угоди і «вина за подальшу міжусобну війну цілком лягає на ВРК більшовиків» («Вперед», 1917, 31 жовт.). 8 листоп. на екстреному засіданні Гір. думи, обговорюючи декрет ВРК про її розпуск, сказав: «Совершившаяся авантюра тільки довела Росії, що більшовики не вміють вести -творчість. роботи, а здатні лише до руйнування» («Дело Народа», 1917, 8 листоп.). 9 листоп. головував на земсько-гір. нараді, виступив із повідомленням про події в Москві. 15 листоп. на забороненому ВРК засіданні Гір. думи запропонував резолюцію про те, що «маси йдуть за більшовиками тому, що вони введені в оману, і що світ, к-рий намагаються укласти більшовики, приведе Росію до загибелі» (там само, 16 листоп.).

    У листопаді — грудні Руднєв — постійний пред. бюро фракції есерів, обраних членами Учред. Собр. Брав участь 5 січ. 1918 у засіданні Учред. Собр. 8 січ. Гір. дума під керівництвом Руднєва прийняла резолюцію, яка засуджувала розгін Учред, Собр.: «Настало царство нічим не обмеженого свавілля і насильства» («Моск. Листок», 1918,11 січ.). Співпрацював у «Союз відродження Росії», ховаючись від Сов. влада. Потім переїхав до Києва, звідки разом з В. І. Бунаковым був посланий на Пн. Кавказ для зв’язку з А. В. Денікіним. В листоп. разом з П. П. Рябушинским, П. Н. Милюковым та ін. брав участь у Яссах (Румунія) нараду з послами Антанти. В кін. 1918 переїхав до Одеси, де очолював бюро земств і міст Союзу міст.

    5 квітня. 1919 емігрував. Жив у Франції. В 1919 разом з О. С. Мінором і І. Н. Коварским написав у ЦК ПСР лист, в до-ром засуджував «все зростаючу терпимість до Сов. влади», «готовність йти з нею єдиним фронтом для боротьби з антибольшевист. коаліцією» (Луначарський А. В. Колишні люди. Нарис історії партії есерів, М, 1922, с. 69). Співпрацював у мн. рос. газетах і журналах.