Цахіагійн Елбегдорж

Фотографія Цахіагійн Елбегдорж (Елбегдорж Cahiagiyn фото)

Cahiagiyn Elbegdorj

  • День народження: 30.03.1963 року
  • Вік: 53 роки
  • Місце народження: Зэрэг, Монголія
  • Громадянство: Монголія

Біографія

Голова Монгольської демократичної партії з березня 2006 року, колишній голова Монгольської національно-демократичної партії і лідер Монгольського демократичного союзу. Двічі обіймав посаду прем’єр-міністра Монголії (1998, 2004-2006). Обирався членом монгольського парламенту у 1990, 1992 і 1996 роках. Був віце-спікером Великого державного хуралу (1996-1998) та лідером парламентської більшості (1996-2000). У 1989-1990 роках був одним з лідерів мирної революції в Монголії.

Цахіагійн Елбегдорж народився 30 березня 1963 року в сомоне (районі) Зэрэг аймака (області) Ховд Монгольської народної республіки в родині пастуха. Елбегдорж був самим молодшим з вісьмох дітей.

У 1981 році після закінчення середньої школи, Елбегдорж збирався виїхати в Улан-Батор і отримати професію журналіста, але в тому році не було набору у вузи на цю спеціальність. Тоді він перебрався в місто Эрдэнэт де близько року працював ремонтником і машиністом на радянсько-монгольської спільному підприємстві «Эрдэнэт» — найбільшому виробнику мідного сировини в країні.

Незабаром Елбегдоржа закликали в Монгольську народну армію, в якій він повинен був відслужити три роки. В армії він став членом Монгольського революційного союзу молоді і був проведений в сержанти. Крім того, Елбегдорж захоплювався поезією, писав вірші. Після того як два невеликих твори були опубліковані в армійській газеті, з Елбегдоржем зустрівся головний редактор видання і запропонував поїхати в Радянський Союз, щоб отримати журналістську освіту. Той погодився спробувати, здав три іспити і отримав одне з двох місць, розподілялися серед п’ятдесяти претендентів.

У 1983-1988 роках Елбегдорж навчався на Україні у Львівському вищому військово-політичному училищі, по закінченні якого він отримав диплом військового журналіста. Під час навчання Елбегдорж з приятелями намагався випускати власну студентську газету: у світ вийшов лише один номер, після чого студентам пояснили, що їх ініціатива була незаконна, і заборонили подальші випуски під страхом виключення з ввнз.

У 1988 році Елбегдорж повернувся до Монголії і деякий час працював кореспондентом армійської газети «Улаан од», («Червона зірка»).

В кінці 1980-х — початку 1990-х років Елбегдорж став одним з перших «младодемократов». В кінці листопада 1989 року Елбегдорж був направлений в якості делегата та одного з організаторів великої молодіжної конференції. В ході неформального обговорення завдань наступної конференції невелика група організаторів вирішила звернутися до делегатів з ідеєю створення неурядової організації — монгольського руху на підтримку політики перебудови і гласності, подібної до тієї, яку проводив в СРСР генеральний секретар ЦК КПРС Михайло Горбачов. Крім того, Елбегдорж запропонував почати випускати власну газету.

Саме Элбэгдоржу було доручено виступити з цими ідеями на конференції, де зібралися не тільки більше тисячі делегатів від різних молодіжних організацій, але і члени політбюро монопольно правлячої Монгольської народно-революційної партії (МНРП). Елбегдорж домігся права виступити зацікавився і запропонував делегатам зібратися після конференції. На його заклик відгукнулися більше ста чоловік. Вони створили Монгольський демократичний союз, Елбегдорж увійшов у число керівників нової організації, прозваных «тринадцять перших демократів».

10 грудня 1989 року, в Міжнародний день захисту прав людини, Монгольський демократичний союз провів першу демонстрацію, вимагаючи від влади країни введення багатопартійної системи, приватизації соціалістичної власності, проголошення свободи слова і віросповідання. Щотижня організатори акції стали влаштовувати по всій країні мітинги, на яких розповідали, прийняло керівництво Монголії їх пропозиції: якщо в перший раз прийшло близько тисячі осіб, то через місяць їх було вже сто тисяч. При цьому саме Елбегдорж виступав на всіх великих масових мітингах, ставши головним промовцем демократів. У 1990 році він став видавати газету «Демократія».

9 березня 1990 року, через три місяці після початку мирних акцій протесту, які охопили всю країну, політбюро МНРП пішло у відставку.

У червні 1990 року відбулися перші демократичні вибори в парламент Монголії — Великий народний хурал, — за підсумками яких Елбегдорж став депутатом. При цьому у влади залишилася МНРП, так як демократів підтримали лише 10 відсотків виборців. За підсумками виборів у Великий державний хурал в 1992 році, після того як була прийнята нова конституція країни, демократи знову зазнали поразки (правда сам Елбегдорж знову став членом парламенту), а МНРП отримала 70 з 76 депутатських мандатів.

Відомо, що депутатом Елбегдорж залишався до 1994 року, після чого два роки працював експертом у Раді національної безпеки.

У 1996 році Елбегдорж знову був обраний членом парламенту. На цей раз перемогу вперше здобули демократи. З 76 місць у Великому державному хуралі 35 дісталися Монгольському демократичному союзу, а 15 — їх партнерам по коаліції «Демократичний союз». Таким чином, у демократів виявилося 50 депутатських мандатів — на один менше, ніж потрібно для отримання кваліфікованої більшості (дві третини від загального складу), необхідного для прийняття законів.

Елбегдоржа називали найбільш вірогідним кандидатом на пост прем’єр-міністра Монголії. У підсумку ця посада дісталася Мэндсайханы Энхсайхану а Елбегдорж став віце-спікером Великого державного хуралу другого скликання і лідером парламентської більшості, опинившись на чолі демократичної фракції. Крім того, у тому ж 1996 році Елбегдорж став головою Монгольської національної демократичної партії (МНДП). Також відомо, що він був головою державної комісії у справах реабілітації жертв політичних репресій.

У квітні 1998 року, після того, як очолювана лідером МНДП фракція ініціювала відставку уряду Энхсайхана, Елбегдорж сам став на чолі уряду Монголії. Правда вже через три місяці колеги по партії також домоглися його усунення з цієї посади. При цьому Елбегдорж, був виконуючим обов’язки прем’єр-міністра, керував кабінетом міністрів до грудня 1998 року, коли демократи обрали нового главу уряду. За чотири роки перебування при владі демократи встигли призначити п’ятьох прем’єр-міністрів Монголії.

Після відставки Елбегдорж аж до закінчення терміну повноважень Великого державного хуралу другого скликання був лідером парламентської більшості. У 2000 році перемогу на чергових виборах знову здобула МНРП, представники якої отримали 70 з 76 місць в парламенті.

Елбегдорж не був обраний членом Великого державного хуралу третього скликання виїхав до США. У 2002 році він закінчив Школу державного управління імені Джона Кеннеді при Гарвардському університеті, отримавши ступінь магістра державного управління. У 2002-2003 роках Елбегдорж працював у програмі ООН «Завдання з розвитку тисячоліття» і був консультантом у керівній раді проекту «Вільна преса» у Вашингтоні.

Елбегдорж повернувся до Монголії в 2004 році, напередодні парламентських виборів, але не став висувати свою кандидатуру. За підсумками голосування, жодна з партій не отримала більшості голосів: МНРП дісталися 37 місць, а коаліції «Батьківщина — Демократія» — 35, ще три депутатських мандати дісталися незалежним кандидатам, а одне — представника Республіканської партії. Основні політичні противники змушені були укласти угоду, згідно з яким посаду спікера парламенту дістався члену МНРП Намбарыну Энхбаяру, а прем’єр-міністром вирішили затвердити відомого політика Елбегдоржа.

Другий раз Елбегдорж керував урядом Монголії з серпня 2004 року по січень 2006 року. Він був відправлений у відставку за ініціативою ПАРТІЇ, яка зуміла отримати більшість у парламенті після того, як до фракції приєднався один з депутатів-демократів. Елбегдорж наполягав на тому, що уряд було відправлено у відставку неправомірно, а його прихильники влаштували масову маніфестацію, яка завершилася штурмом будівлі МНРП. На думку деяких експертів, причиною відставки уряду став зростаючий авторитет прем’єр-міністра. Елбегдорж тоді заявив: «Ми йдемо, але ми повернемося. Повернемося, примноживши свої ряди».

У березні 2006 року Елбегдорж був обраний головою Демократичної партії Монголії. Він зайнявся підготовкою до парламентських виборів 2008 року: зміцненням внутрішньопартійної роботи в первинних, міських і аймачных організаціях, партійними переучетом і прийомом нових членів.

Влітку 2006 року Елбегдорж називався експертами і джерелами в дипломатичних колах одним з можливих кандидатів на посаду генерального секретаря ООН замість уходившего у відставку Кофі Аннана. Однак ця посада в підсумку дісталася південнокорейському дипломату Пан Гі Муну.

В кінці червня 2008 року в Монголії відбулися чергові парламентські вибори. За попередніми даними, перемогу на них здобула МНРП, отримавши більше половини місць у Великому державному хуралі. Після оголошення результатів Элбегдордж, лідер Монгольської демократичної партії, заявив про незгоду з результатами виборів, назвавши їх сфальсифікованими. В Улан-Баторі почалися заворушення. Після проведених відкритих консультацій з представниками влади, МНРП і всіх опозиційних партій президент Монголії Енхбаяр в ніч з 2 на 3 липня оголосив у столиці надзвичайний стан терміном на чотири дні.