Темір Сарієв

Фотографія Темір Сарієв (photo Temir Sariev)

Temir Sariev

  • День народження: 17.06.1963 року
  • Вік: 53 роки
  • Місце народження: с. Нудота-Булак, Киргизька РСР, Киргизстан
  • Громадянство: Киргизстан

Біографія

Голова партії «Ак-Шумкар» («Білий сокіл») з червня 2008 року. Раніше — один із співголів партії Союз демократичних сил (СДС) «Ак Шумкар» (2007). У 2008 році увійшов до складу політбюро Об’єднаного народного руху, в 2007 році — в число співголів руху «За реформи!». У 2000 та 2005 роках обирався депутатом парламенту Киргизії. У 1990-ті роки займався бізнесом, був засновником і президентом першої в Киргизії товарно-сировинної біржі. Державний радник II класу.

Темір Аргембаевич Сарієв народився 17 червня 1963 року в селі Нудота-Булак Сокулукського району республіканського підпорядкування Киргизької РСР. У 1981-1983 роках проходив строкову військову службу в лавах Радянської Армії.

З 1984 року Сарієв працював на Аламединской хутряній фабриці, обіймав посади експедитора, економіста і старшого економіста. У 1987-1989 роках Сарієв був викладачем і завідуючим відділом робітничої молоді НТТМ Аламединского районного комітету комсомолу. Тоді ж в Центрі молодіжних ініціатив він почав займатися легальним бізнесом — відкривав перші комерційні дискотеки і кафе. У 1989 році його призначили інструктором організаційного відділу Аламединского райкому партії. У тому ж році Сарієв закінчив економічний факультет Киргизького державного національного університету. У 1990-1991 роках обіймав посаду заступника голови та керівника апарату Аламединского районного виконавчого комітету.

У 1991 році Сарієв став засновником і президентом першої в Киргизії товарно-сировинної біржі. У 1995-2000 роках він був генеральним директором фінансово-промислової фірми «Тотон».

У 2000 році Сарієв вперше був обраний депутатом Жогорку Кенеша (парламенту) Киригизии. 27 лютого 2005 року в першому турі виборів він набрав 10780 голосів виборців (53,84%) і був переобраний депутатом парламенту Киргизії від Шопоковского округу №64. У парламенті Сарієв увійшов до депутатської групи «Жибек Жолу» і став членом комітету з питань бюджету та фінансів.

24 березня 2005 року в Киргизстані відбулася «тюльпанова революція» — державний переворот, в ході якого був повалений президент країни Аскар Акаєв. 4 квітня 2005 року Сарієв увійшов в парламентську делегацію, яка на наступний день в Москві прийняла відставку Акаєва. Незабаром після цього Сарієв став одним з 37 депутатів, які увійшли до складу Конституційного наради Киргизії.

27 лютого 2006 року, під час чергової політичної кризи, у відставку пішов спікер парламенту Омурбек Текебаєв: він не став загострювати відносин з президентом Киргизії Курманбеком Бакієвим, який пообіцяв у разі іншого рішення розігнати законодавчі збори. На наступний день Сарієв опинився серед чотирьох можливих наступників Текебаєва, висунутих на посаду спікера парламенту від депутатських груп. У першому турі Сарієв отримав найкращий результат (19 з 62 голосів присутніх депутатів). У другому турі за нього проголосували лише 14 депутатів, тоді як його конкурент Кубатбек Байболов набрав 24 голоси. Решта 24 депутати просто зіпсували свої бюлетені, тому був призначений третій тур, в якому Байболов, щоб стати спікером, повинен був набрати хоча б 38 голосів, але отримав лише 34. Вибори було вирішено продовжити, але висунуті в той день кандидати втратили право претендувати на посаду спікера. 2 березня 2006 року спікером парламенту був обраний колишній глава Національного банку Киргизії і міністр фінансів Марат Султанов, який у третьому турі набрав 45 з 75 голосів депутатів.

Незабаром Сарієв став одним з організаторів опозиційного руху «За реформи!». Навесні і восени 2006 року цей рух провів мітинги в Бішкеку. За деякими відомостями, опозиція навіть обговорювала можливість силового захоплення влади. У листопаді 2006 року з’явилася інформація, що члени руху «За реформи!» розподілили між собою державні посади на випадок відставки президента Киргизії Бакієва і прем’єр-міністра Фелікса Кулова: Сариеву при цьому дістався пост міністра економіки і фінансів республіки. У підсумку Бакієв пішов на поступки опозиції і підписав нову конституцію Киргизії.

У лютому 2007 року Сарієв відмовився від пропозиції очолити міністерство економічного розвитку і торгівлі Киргизії в уряді прем’єр-міністра Азіма Ісабекова.

26 березня 2007 року Сарієв був обраний одним з дев’яти співголів руху «За реформи!», після того, як свої повноваження склали Алмаз Атамбаєв і Текебаєв. Вже в квітні Сарієв заявив про свій вихід із заснованої прем’єр-міністром країни Атамбаєвим Соціал-демократичної партії Киргизії (СДПК), членом політради якої він був. Одночасно Сарієв виступив за обрання парламенту за партійними списками і підтримав пропозицію ряду депутатів про створення нової політичної партії на базі партії «Союз демократичних сил (СДС). У тому ж місяці представники «Союзу демократичних сил» Киргизії прийняли рішення про перетворення партії в нове політичне об’єднання — партії Союз демократичних сил «Ак Шумкар» («Білий сокіл»). Одним з шести її співголів став Сарієв.

11 квітня 2007 року в Бішкеку розпочався безстроковий мітинг противників президента, в якому взяло участь і рух «За реформи!». 14 квітня 2007 року, після того, як опозиціонери пройшли маршем по центру столиці, Сарієв звинуватив міністра внутрішніх справ Киргизії Болотбека Ногойбаева в бездіяльності по відношенню до провокаторам, нібито привезеним в Бішкек за вказівкою президента Бакієва. В ніч з 19 на 20 квітня 2007 року міліція розігнала мітинг опозиції, яка вимагала відставки Бакієва, після того як з лав демонстрантів у правоохоронців полетіло каміння і палиці. Сарієв звинуватив киргизька влада в провокації. 23 квітня 2007 року Сарієв заявив, що рух «За реформи!» продовжить свою роботу — буде проводити акції протесту і домагатися проведення системної політичної та конституційної реформ.

У вересні 2007 року Конституційний суд Киргизії скасував дію прийнятих в листопаді і грудні 2006 року поправок до конституції республіки. Таким чином, за рішенням суду в країні повернулися до основного закону в редакції 2003 року. 19 вересня 2007 року президент Бакієв підписав указ про проведення всенародного референдуму з прийняття конституції Киргизії та проекту Кодексу про вибори. Тоді ж, у вересні, Бакієв підписав указ про розпуск Жогорку Кенеша. Через кілька днів президент підписав нову редакцію конституції, схвалену народом на референдумі 21 жовтня після чого відправив у відставку уряд Киргизії і повідомив дату позачергових виборів у парламент.

Партія СДС «Ак Шумкар», яку залишила частина авторитетних політиків, включаючи дев’ять депутатів парламенту і декількох співголів її політради, не стала висувати на виборах власний партійний список, а вирішила підтримати соціалістичну партію «Ата-Мекен». Партії заявили про злиття (на момент об’єднання головуючі пости в «Ак-Шумкаре» займали Кубатбек Байболов і Сарієв) і висунули єдиний список кандидатів, який очолив лідер «Ата Мекен» Текебаєв. На що відбулися 16 грудня 2007 виборах в киргизький парламент більшість мандатів отримала партія президента Бакієва «Ак Жол». Жодна опозиційна партія, в тому числі і «Ата-Мекен», п’ятивідсотковий виборчий бар’єр не подолала і до парламенту не потрапила.

Вже в травні 2008 року представники СДС «Ак-Шумкар» покинули ряди «Ата-Мекен». СДС «Ак-Шумкар» вирішила знову стати самостійною і заявила про відновлення своєї роботи. У червні 2008 року в ході з’їзду «Ак-Шумкар» були внесені зміни в статут партії було вирішено, що відтепер вона не буде іменувати себе Союзом демократичних сил, а тільки «Ак-Шумкаром». Тоді ж був скасований інститут співголів. Пост голови відродженої партії «Ак-Шумкар» зайняв Сарієв (його колишній соратник Байолов ще в січні 2008 року оголосив про відхід з політики).

У грудні 2008 року представники киргизької опозиції оголосили про створення Об’єднаного народного руху (ОНД). Повідомлялося, що своєю метою нове об’єднання оголосив дострокову відставку президента Бакієва і «докорінна зміна політичної системи в країні». В ОНД увійшли 12 опозиційних рухів і 7 партій, в тому числі «Ак-Шумкар». До складу політбюро нової структури в числі інших партійних лідерів увійшов і Сарієв. Опозиціонери прийняли звернення, в якому закликали Бакієва «визнати відповідальність за глибоку кризу і достроково скласти повноваження глави держави». Проте, як зазначав «Комерсант», без вирішення питання про єдиного кандидата в президенти від опозиції «всі спроби домогтися відставки глави держави будуть виглядати не дуже серйозними». На думку видання, висунення такого кандидата заважали як «особисті амбіції опозиціонерів», так і «суперечності між північними і південними елітами».

Сарієв має класний чин державного радника II класу. Він одружений, у нього двоє дітей.