Сяньнянь Чи

Сяньнянь фотографія (photo Li Saninyn)

Saninyn Li

  • День народження: 23.06.1909 року
  • Вік: 82 роки
  • Місце народження: Хуанъань, пров. Хубей, Китай
  • Дата смерті: 21.06.1992 року
  • Громадянство: Китай

Біографія

Rитайский політик, Голова КНР у 1983-1988, потім голова Народної політичної консультативної ради Китаю. Один з «Восьми Безсмертних КПК».

Народився 23 червня 1909 року в повіті Хуанъань (нині Хунъань) пров. Хубей в селянській родині. З ранніх років був привчений до селянському побуті. У 1927 році 18-річний вступив до лав КПК. В ці роки став на чолі «Махуанского повстання » осіннього врожаю». Після цього був призначений секретарем партійного осередку повіту Хуанъань, головою Робітничо-селянського народного уряду повіту Хуанъань.

Після 1931 року був призначений политкомиссаром 4-го загону Робітничо-селянської армії Китаю. У 1935 році зі своїм загоном приєднався до «Великого походу». Під час походу зі своїм загоном атакував і захопив західну частину пров. Сичуань. У 1936 році загін Чи перетнув річку Хуанхе і об’єдналася з Західною армією. Весь 1937 рік Західна армія з боями проривалася до Сіньцзяну. В цьому ж році вони досягли Яньаня.

В ході Японо-китайської війни в листопаді 1938 року він був призначений командиром ударної Хубей-хенаньської колони, яка у складі Нової 4-ї армії діяла у східній і західній частинах провінції Хубей, а також у західній частині провінції Аньхой. У 1941 році став командиром 5-ї дивізії (преобразованнойиз Хубей-хенаньської колони) Нової 4-ї армії. У 1942 році відзначився при виведенні своєї дивізії з ворожого оточення.

На VII з’їзді КПК (квітень-червень 1945 року) Сяньнянь був обраний членом ЦК КПК. У тому ж році він був призначений спочатку командувачем Хубей-хэнаньским військовим районом, а потім (у грудні 1945 року) — командувачем і политкомиссаром військового району Центральної рівнини. У 1946 році знову відзначився при виведенні своїх частин з ґоміньдановського оточення. У 1948 році був призначений другим командиром Великого Центрального військового округу, допомагав Лю Бочэну і Ден Сяопіну вести політичну роботу.

Після утворення Китайської Народної Республіки займав посади командувача Військовим округом пров. Хубей, секретаря Партійного комітету КПК пров. Хубей, голови Народного уряду пров. Хубей (1950-1954 рр.), секретаря Партійного комітету р. Ухань, мера р. Ухань (1953-1954 рр.), заступника секретаря ЦК КПК Центрального і Південного Китаю, заступника голови Військово-політичної ради Центрального і Південного Китаю. У 1954 році був призначений віце-прем’єром Держради КНР (обіймав цю посаду до 1980 року), де з 1973 року суміщав цю посаду з посадою міністра фінансів КНР.

З 1956 року обирався членом Політбюро ЦК КПК з 8-го по 12-го скликання. У травні 1958 року був обраний секретарем Секретаріату ЦК КПК. У 1962 році поєднував посаду заступника директора Державного комітету планування. У вересні 1964 був обраний депутатом ВЗНП 3-го скликання; в листопаді на чолі партійно-урядової делегації відвідав Албанію. У 1960-1966 роках брав участь у переговорах з керівними діячами зарубіжних країн. Від імені китайської сторони він підписав низку міжурядових документів (переважно зовнішньоекономічного характеру).

18 серпня 1966 року Сяньнянь був присутній на першому мітингу-зустрічі Мао Цзедуна з хунвэйбинами. В кінці жовтня в Пекіні з’явилася дацзибао з критикою Чи Сяньняня за «проведення буржуазної лінії в області фінансів». Подібна критика тривала (з перервами) приблизно півроку. На захист Чи Сяньняня виступали Чжоу Еньлай і Цзян Цин, які характеризували його «як доброго товариша, який зробив помилки, але потім розкаявся у них».У квітні 1969 року був обраний членом ЦК КПК; в кінці 1974 обраний депутатом ВЗНП 4-го скликання, на 1-й сесії ВЗНП у січні 1975 року знову затверджений заступником прем’єра Держради КНР, однак посаду міністра фінансів більше не займав.

У роки культурної революції допомагав прем’єру Чжоу Еньлаю у роботі економічного блоку. Входив до складу комісій з організації похорону Дун Біу, Кан Шена, Чжоу Еньлая, Чжу Де і Мао Цзедуна. Зіграв важливу роль у перемозі над «бандою чотирьох» у боротьбі влада. Після усунення «банди чотирьох» публічна політична активність Сяньняня помітно зросла. З того часу він брав участь практично у всіх найважливіших переговорах з партійно-урядовими, урядовими та іншими закордонними делегаціями, а також з високопоставленими діячами, які приїжджають в КНР.

У червні 1983 року на 6-му з’їзді ВЗНП був обраний головою КНР. У квітні 1988 року був обраний головою Народної політичної консультативної ради. У 1989 році був обраний почесним головою Фонду розвитку найбідніших регіонів Китаю.

Помер 21 червня 1992 року в Пекіні на 83-му році життя.