Роман Шухевич

Фотографія Роман Шухевич (photo Roman Shuhevich)

Roman Shuhevich

  • День народження: 30.06.1907 року
  • Вік: 42 роки
  • Дата смерті: 05.03.1950 року
  • Громадянство: Україна

Біографія

Один з керівників українських націоналістів, генерал-хорунжий УПА (1943).

Народився в 1905 році в містечку Краковець у родині юриста. Вчився у Львівській українській гімназії, де дід Романа був професором. В цей час сімнадцятирічний Шухевич вступив до УВО (1923). Про роль і цілі цієї організації він почув безпосередньо від отамана Коновальця. По закінченні гімназії Роман надійшов у Гданський технікум, потім перейшов у Львівський політехнічний інститут. У Львові він і почав займатися терористичною діяльністю. У жовтні 1926 року з Богданом Пидчайным Роман убив шкільного куратора Яна Собінського. Виконавцям теракту вдалося уникнути покарання, а замість них засудили двох ні в чому не винних людей. Безкарність «окрилила» Шухевича, і в кінці 20-х років він став активним учасником ряду «експропріацій» (пограбувань держустанов). Кажуть, що надмірна старанність Шухевича змусило безпосереднього керівника референтури УВО Книша попередити занадто активного націоналіста про можливі «небажані наслідки». В кінці 1929 року майбутній ватажок УПА проходив навчання в італійській школі розвідників. Там же освоював складні науки диверсійної роботи і лідер «молодих» оунівців Степан Бандера. Навички, придбані в Італії, згодилися обом випускникам розвідшколи в 30-х роках, коли по Галичині прокотилася серія терактів. Натхненниками і організаторами «гучних справ» і зажили Бандера і Шухевич. Лідери «молодих» оунівців «погоріли» на вбивство міністра внутрішніх справ Польщі Пєрацького. На львівському судовому процесі 23-х націоналістів Бандеру засудили до довічного ув’язнення, а Роман «отримав» всього чотири роки. Втім, і цей термін Шухевич не відсидів — через два роки його випустили по амністії. Вийшовши на свободу в

1937 року, майбутній генерал вирішив не спокушати долю і поспішно покинув Польщу. Він перебрався до Німеччини і вступив на спеціальні курси при військовій академії в Мюнхені. По закінченні їх Шухевич отримав звання гауптштурмфюрера (капітан) СС і став офіцером вермахту. У 1939 році фашисти окупували Польщу, випустивши на свободу лідерів «молодої генерації ОУН». Ця честолюбна «молодь» намагалась захопити владу в організації українських націоналістів, що призвело до розколу і формування нової крайової екзекутиви з бандерівців. В склад «уряду» ОУН-Б увійшов і Роман Шухевич, який очолював у той час крайовий провід на західних українських землях, окупованих фашистами. В той же час почалася посилена підготовка оунівців до вторгнення в СРСР. У Польщі створювалося підрозділ «Нахтігаль». Командиром його гітлерівці призначили оберлейтенанта Герцнера, а від оунівців Бандера призначив Шухевича. Рейтинг Роману у бандерівців був дуже високий — командир «Нахтіґалю» став у квітні 1941 року членом головного проводу і очолив штаб військової референтури. 18 червня 1941 року «спеціаліст по Сходу» Оберлендер і Шухевич привели «нахтигалевцев» до присяги на вірність фюреру, і незабаром вояки «легіону» українських націоналістів почали свою брудну «роботу». «Нахтігаль» під проводом Шухевича дійшов до Вінниці, а потім гітлерівці знайшли їм нове застосування. «Легіонерів» підучили у Франкфурті-на-Одері, а потім, об’єднавши з «колегами» з «Роланда» у «шуцманшафтбатальон-201», відправили боротися з білоруськими партизанами. За старанність у «ратній праці» Шухевич був нагороджений Гітлером Залізним хрестом. В кінці 1942 — початку 1943 року під керівництвом Дмитра Клячковского (Клим Савур)

була сформована УПА. Незабаром сюди перебрався і Роман Шухевич, який очолив головний військовий штаб «повстанців». У грудні 1943 року він був призначений головнокомандуючим УПА — генералом-хорунжим під псевдонімом Тарас Чупринка. Коли втеча гітлерівців із західноукраїнських земель стало реальністю, керівники УПА занепокоїлися про свою долю. Одні збиралися бігти зі своїми господарями, інші готувалися розгорнути «велику акцію» в тилу Червоної Армії (благо фашисти щедро постачали оунівців зброєю). Їхнім лідером став Роман Шухевич, який вирішив за порадою митрополита Шептицького стояти до кінця. Тим часом Чупринка отримав наказ Бандери з грифом тричі «секретно». Згідно йому, кожного, хто підозрюється в бажанні перейти на бік Рад, необхідно було «ліквідувати». Цими людьми за наказом Шухевича зайнялася СБ. В кінці 1944 року, коли вже вся Україна була звільнена від фашистів, Шухевич зустрічав гостей. Разом з посланцями Бандери Лопатинським, Чижевським і Скоробогатовим генерала УПА відвідав гауптман Кирн. Фашистський капітан передав Шухевичу п’ять мільйонів рублів, зброю, вибухівку, рацію, медикаменти. Тим часом уряд Радянської України звернулося до оунівців із закликом скласти зброю, а потім запропонував провести переговори про припинення боротьби. На початку 1945 року Шухевич змушений був погодитися на переговори, так як не тільки рядові члени ОУН, але і багато керівників загонів УПА дали зрозуміти своїм ватажкам, що готові піти на контакт з владою і без їх згоди. Переговори тривали п’ять годин, але в кінці їх представники Шухевича (Маєвський і Бусол) заявили, що не уповноважені підписувати які-небудь документи, мовляв, розмова мав попередній,

ознайомчий характер, і остаточний відповідь буде пізніше… Незабаром Маєвський і Бусол були зняті з «керівних постів» УПА. Маєвський, оцінивши ситуацію, наклав на себе руки, а Бусола незабаром «прибрало» СБ, інсценувати напад бойовиків. На початку 1948 року УПА практично перестала існувати — частина її бойовиків намагалася пробратися через Польщу і Чехословаччину до Західної Німеччини, частина здалася владі. Але Шухевичу було нікуди бігти. Він з групою підлеглих продовжував тероризувати населення Львівської, Тернопільської та івано-франківської областей. Мабуть, передчуваючи, що кінець вже близький, Шухевич і його соратники намагалися «погуляти на славу». Колишній провідник ОУН на Стрийщині П. Угер згадував: «Особливо аморально вели себе старшини. Не минало дня без розгулу, пияцтва, диких оргій, вбивств. Почали поширюватися венеричні захворювання. Відомо, що і сам головнокомандувач УПА Чупринка лікувався від хвороби, яку в народі назвали «поганою». Тим не менш Тур (під такою кличкою Шухевич очолював провід ОУН на українських землях) розумів, що так довго тривати не може. Побоюючись за своє життя, він постійно ходив з охороною. І ось під ранок 5 березня 1950 року він «розслабився». Відчуваючи себе в цілковитій безпеці в будинку своєї коханки Ганни Дідик, Шухевич відпустив свій «екскорт». Через якийсь час у двері постукали співробітники НКВС… Через півроку Бандері доповіли, що головний командир УПА генерал-хорунжий Тарас Чупринка, він же голова секретаріату УГВР (Українська головна визвольна рада) Роман Лозовський, він же голова проводу ОУН на українських землях Тур, він же син львівського адвоката Роман Шухевич убитий при спробі до втечі 5 березня 1950 року.