Петро Юренев

Фотографія Петро Юренев (photo Petr Urenev)

Petr Urenev

  • День народження: 04.02.1874 року
  • Вік: 69 років
  • Рік смерті: 1943
  • Громадянство: Росія

Біографія

Юренев Петро Петрович (4 лютого 1874, Петербург — 1943, під Парижем). З родини судового чиновника. Закінчив Інститут інженерів шляхів сполучення (1897).

У роки навчання активно брав участь у студентському громадському житті, належав до радикальних несоциалистич. гурткам. Брав участь у будівництві Московсько-Києво-Воронеж. ж.д. З 1903 керуючий Новозибківській дистанції під’їзних шляхів. У 1904 примкнув до либереральному руху. У 1906 вступив в партію кадетів, чл. її ЦК з 1911. Справ. 2-й Держ. Думи (від Чернігів, губ.). 10 років перебував перед. ж.-д. відділу Моск. технич. про-ва. Під його кер-вом розроблений проект Моск. метро, здійснення якого перешкодила війна. З 1915 чл. Гл. до-та з постачання армії (Земгор), з січ. 1917 тов. перед. відділу шляхів сполучення Земгора. Був чл. Моск. Воен.-Пром. до-та. Гласний московської Міської думи, чл. управи(з 1915), тов. гір. голови (з 1917), керував відділом постачання армії при Моск. гір. управі. Дружив з А. В. Тырковой, В. А. Оболенським. Після Лют. рев-ції 1917 з 24 липня по 31 серп. мін. шляхів сполучення Брешемо. пр-ва. Уклав з амер. інженером-підприємцем Дж. Стівенсоном угоду про пристрої у Владивостоці майстерень для складання надходять з США паровозів і вагонів. Був противником радикальних перетворень в управлінні ж.-д. транспортом і втручання в його діяльність разл. політ, сил: «Ми і так вже надто дорого заплатили за двовладдя в країні, щоб повторювати цей важкий і настільки дорого обійшовся урок» («Вісник Південних залізниць», 1917, № 33, с. 304-05). Не підтримував вимог залізничників про підвищення їм зарплати. У дні виступу Л. Р. Корнілова відмовився передати звернення А. Ф. Керенського до залізничників з вимогою не виконувати наказів генерала, хоча до цього був противником перевороту, заявляючи, що «не можна одночасно брати участь в уряді і його скидати» (Думова Н.Р. Кадестская партія в період Першої світової війни і Лютневої революції, М., 1988, с. 194). Пособництво ін. міністрів-кадетів змови Корнілова пояснював згодом тим, що «вони втратили всяку надію на роботу пр-ва», сприймаючи корниловское виступ як неминуче «наслідок становища і дозрілих настроїв». В автобіографії (1932) свойуход з пр-ва пояснював «небажанням брати участь у боротьбі проти Корнілова» (там же, с, 198). Чл. Передпарламенту (від кадетів).

Після Окт. рев-ції, очолюючи мийок. відділення Всерос. союзу інженерів, організував саботаж технич. інтелігенції. 28 листоп. на засіданні мийок. Гір. думи (розпущеної 5 листоп.), приєднуючись до запропонованої есерами резолюції про захист всіма заходами Учред. Собр., заперечував проти останніх її слів «Хай живе соціалізм!». У жовт. 1918 виїхав до Харкова, потім до Одеси, де став керівником місцевого відділення «Нац. центру», який був нек-рої час ядром антисов. сил всередині країни. На поч. 1920 емігрував, жив у Франції, входив в різн. емігрантські орг-ції.