Отто Мейснер

Фотографія Отто Мейснер (photo Otto Meisner)

Otto Meisner

  • День народження: 13.03.1880 року
  • Вік: 73 року
  • Місце народження: Бишвиллер, Німеччина
  • Дата смерті: 27.05.1953 року
  • Громадянство: Німеччина

Біографія

Німецький політик, глава кабінету президента Німеччини в часи Веймарської Республіки (при Фрідріху Эберте і Паули фон Гінденбург) і на початку епохи правління нацистів – при Адольфа Гітлера.

Народився Мейснер в Бишвиллере, Ельзас, в сім’ї поштового службовця. З 1898-го по 1903 рік він вивчав право в Страсбурзі; тоді ж він став членом Братства Молодих Студентів Страсбурга. Пізніше Отто перебрався до Берліна; ступінь доктора права він отримав у 1908 році, в двадцять вісім років, в Ерлангені, Баварія. Якийсь час він працював на національній залізниці у Страсбурзі.

Між 1915-му і 1917-му Мейснер брав участь у боях Першої світової війни, у піхотному полку. Через деякий час він перефокусировался на тилову діяльність – йому довелося попрацювати в Бухаресті, потім у Києві; в кінці кінців, Отто став німецьким діловим агентом при українському уряді.

Завдяки налагодженим раніше зв’язків, у 1919-му Мейснер зайняв пост радника чинного бюро глави держави (на той момент це був соціал-демократФридрих Еберт); до 1919-го він дослужився до посади директора міністерства та керівника канцелярії. У 1923-му Еберт призначив Отто на посаду державного секретаря; Мейснер зберіг цю посаду і після заміни Еберта Паули фон Гінденбург.

Коли з волі Адольфа Гітлера в 1934-му були злиті воєдино функції глави держави (рейхспрезидента) та глави уряду (канцлера), канцелярію Мейснера перейменували в президентську; підлеглих Отто істотно урізали коло обов’язків і зону впливу. У 1937-му Отто був призначений на новостворений пост державного міністра у ранзі федерального міністра і начальника президентської канцелярії при фюрера і канцлера.

Після Другої світової війни Мейснер був заарештований військами союзників; на Нюрнберзькому процесі його допитували як свідка. У липні 1947-го він став одним з головних фігурантів у справі колишнього державного секретаря, доктора Шлегельберга. В 1949-му дійшла справа і до самого Отто; його судили в рамках справи Вільгельмштрассе; втім, суд виправдав Мейснера. Через два роки, у травні 1949-го, Отто було винесено нове звинувачення – цього разу, в Мюнхені; апеляцію його відхилили, але справа була закрита в січні 1952-го.

Найбільш цікавий в історичному плані Мейснер, як людина, що мала чималий вплив на лідерів Німеччини – особливо на фон Гінденбурга. Разом з Куртом фон Шлейхером і рядом інших політичних діячів Мейснер в період з 1929-го по 1939-й організував розпад парламентської системи – засобами всього лише цивільного президентського кабінету.

Роль Мейснера у призначенні Адольфа Гітлера на посаду канцлера (в грудні 1932-го) досі неясна. Безсумнівно, у Отто були достатні ресурси для певного впливу на політику країни. Саме Мейснер організував переговори з Гітлером на предмет зміщення фон Шлейхера. З боку нацистської цим ‘проектом’ займалися Кеплер, Риббеннтроп і Курт Фрейхер фон Шредер. Гітлер і Гінденбург наполегливо уникали контактів один з одним – настільки сильна була їхня взаємна неприязнь.

У 1933-му Мейснер спробував піти у відставку; його заява, однак, відхилили. З 1937-го нацисти зробили його федеральним міністром; слід, однак, розуміти, що, незважаючи на гучний титул, реальна його владу в часи Гітлера була досить мала.

У 1950-му Мейснер випустив мемуари про свій нелегкий чиновницькому шляху ‘Державний секретар при Эберте, Гінденбург і Гітлера’ (‘State Secretary under Ebert, Hindenburg and Hitler’).