Отто Абеца

Фотографія Отто Абеца (photo Otto Abetz)

Otto Abetz

  • День народження: 26.05.1903 року
  • Вік: 54 роки
  • Дата смерті: 05.05.1958 року
  • Громадянство: Німеччина

Біографія

Абеца, Отто (Abetz), (1903-1958), німецький дипломат. Народився 26 травня 1903 Шветцингене. З 8 липня 1940 (після падіння Франції) за 1944 — німецький посол при французькому уряді Віші.

В юності, будучи вчителем малювання в Карлсруе, став керівником молодіжної організації «Знльберкрайс», серед інших цілей якої було налагодження зв’язків з французькими прихильниками нацизму. У 1931 вступив в НСДАП. В 1930-33 був організатором німецько-французьких молодіжних зустрічей, основне завдання яких стало посилення німецького впливу, Ельзасу-Лотарингії. З 1934 референт з Франції в імперському керівництві Гітлерюгенду. У січні 1935 переведений в «Бюро Ріббентропа», який відав зовнішньополітичними питаннями НСДАП. Вперше вийшов на міжнародну арену під час Мюнхенської конференції 1938. Зробив швидку кар’єру, ставши помічником В. Фон Ріббентропа. З 1939 його особистий представник у Парижі. З 14.6. 1940 (після поразки Франції) представник Імперського міністерства закордонних справ при начальнику воейной адміністрації у Франції. Був радником німецької військової адміністрації у Франції і в його завдання входило впливати на політичні кола та громадськість Франції в потрібному для Німеччини ключі. Прем’єр-міністр коллаборационистского французького уряду в Віші П. Лаваль вважав Абеца найбільш впливовим німецьким посадовою особою у Франції. Після зустрічі 19.7. 1940 з Лавалем йому було доручено відповідати за вирішення політичних питань як в окупованій, так і в неокупованій Франції і підтримувати контакти з урядом Віші. 20.4.1940 відомство Абеца перейменовано в «Німецьке посольство в Парижі». У листопаді 1942 він в результаті інтриг у вищому керівництві Німеччини був відправлений у «відпустку» і повернувся до своїх обов’язків лише у другій половині 1943. У 1944 Абецу доручено за линииМИД контролювати проведення операцій СД і антиєврейські акції у Франції; здійснював контакти з місцевими французькими органами влади, вимагаючи від них масової депортації євреїв. В липні 1949, в числі інших військових злочинців, на процесі в Парижі засуджений до 20 років тюремного ув’язнення.

Утримувався у в’язниці у Франції. Звільнений у квітні 1954. Після звільнення працював журналістом у тижневику «Фортшритт». Загинув в автомобільній катастрофі, яка, за однією з версій, організована колишніми учасниками французького Опору.