Омурбек Текебаєв

Омурбек Текебаєв Фотографія (photo Omyrbek Takebaev)

Omyrbek Takebaev

  • День народження: 22.12.1958 року
  • Вік: 58 років
  • Місце народження: Джалалабад, Киргизстан
  • Громадянство: Киргизстан

Біографія

Колишній спікер Жогорку Кенеша (зборів народних представників) Киргизії, голова Соціалістичної партії «Ата-Мекен» («Вітчизна»), один з лідерів опозиційного руху «За реформи!». Заслужений юрист Киргизької Республіки, державний радник державної служби I класу

Омурбек Чиркешович Текебаєв народився в 1958 році на півдні Киргизії, в Джалалабаді, був вихідцем з Ичкиликов — найбільшого клану (роду) у південному регіоні країни.

Текебаєв закінчив Киргизький державний університет за спеціальністю «фізик, викладач фізики». У 1984-1986 роках працював вчителем фізики в школі села Акман Базар-Коргонского району Джалалабадської області.

За деякими даними, в 1986-1991 роках Текебаєв був старшим лаборантом на фізичному факультеті університету.

В лютому 1991 року Текебаєв виступив одним з творців націонал-демократичної партії «Еркін Киргизстан» («Вільний Киргизстан»). У квітні того ж року Текебаєв очолив обласне управління по антимонопольної політики і підтримці підприємництва Джалалабадского обласної Ради народних депутатів, потім був обраний членом Верховної Ради СРСР, членом Комітету Ради Республік з юридичних питань (за іншими даними, Текебаєва обрали у Верховну Раду в 1990 році). У 1991 році Текебаєв як голова партії «Еркін Киргизстан» підписав заяву оргкомітету Об’єднаної демократичної партії (ОДП) до підсумками пленуму ЦК КПРС. У заяві було вказано, що ОДП має намір виступити в підтримку указу президента РРФСР про виведення з підприємств органів КПРС.

У 1994 році Текембаев отримав другу вищу освіту — закінчив юридичний факультет Киргизького державного національного університету (КГНУ).

У 1992 році частина «Еркін Киргизстан» на чолі з Текебаєвим утворила соціалістичну партію «Ата-Мекен» («Вітчизна»). У складі цієї структури Текебаєв увійшов в Жогорку Кенеш (збори народних представників) Киргизії.

У 1992-1994 роках Текебаєв обіймав посаду заступника голови державної адміністрації Джалалабадської області.

У 1995 році, за даними ряду ЗМІ, Текебаєв перший раз балотувався на пост президента Республіки Киргизія, але успіху не добився.

У 2000 році Текебаєв був обраний віце-спікером Жогорку Кенеша. Як представник опозиції він брав участь у розробці нової конституції. Крім того, Текебаєв виступив автором закону про маркування виборців.

У березні 2000 року, після арешту відомого киргизького опозиціонера Фелікса Кулова Текебаєв виступив з гучними звинуваченнями на адресу влади і особисто президента Аскара Акаєва. Залишаючись депутат Жогорку Кенеша третього скликання, він став активним учасником мітингів протесту в Бішкеку і на півдні країни.

У жовтні 2000 року партія Текебаєва «Ата-Мекен», об’єднавшись з партією Кулова «Ар-Намис», виступила на президентських виборах. Створення політичного союзу Текебаєва і Кулова стало несподіванкою: політики мали різні погляди з багатьох позицій, що було продиктовано, в тому числі, їх походженням (Текебаєв родом з півдня республіки, Кулов — северянин). ЗМІ писали, що в разі успіху Текебаєв надав би Кулову крісло прем’єр-міністра.

На президентських виборах 29 жовтня 2000 року Текебаєв отримав, згідно з офіційними даними, 13,89 відсотка голосів, посівши друге місце після чинного президента Акаєва. На думку Текебаєва, перемога Акаєва була наслідком махінацій, зроблених його режимом. ЗМІ пророкували, що союз Текебаєва і Кулова стане недовгим. Дійсно, незабаром після оголошення підсумків голосування Кулов офіційно визнав результати виборів і заявив про намір його партії вести конструктивну співпрацю з новим главою держави і його урядом. Текебаєв і деякі інші опозиціонери виступили з критикою Кулова.

У січні 2004 року Текебаєв і ще ряд опозиційних депутатів Жогорку Кенеша заявили про те, що знайшли в своїх службових кабінетах підслуховуючі пристрої, і навіть показали їх журналістам. Один з депутатів, генерал Исмал Ісаков, який був головою парламентського комітету з безпеки і який раніше працював заступником міністра оборони, заявив, що підслуховування депутатів могло здійснюватися тільки з відома президента Акаєва. 23 грудня 2004 року генеральний прокурор Киргизії Мыктыбек Абдилдаєв повідомив в Бішкеку журналістам, що розслідування кримінальної справи, пов’язаної з виявленням в січні поточного року в кабінетах ряду депутатів парламенту підслуховуючих пристроїв, призупинено, оскільки не встановлені підозрювані.

На 27 лютого 2005 року в Киргизстані були призначені вибори в новий склад Жогорку Кенеша. У той же день п’ять опозиційних блоків заявили про створення коаліції для «протидії адміністративному ресурсу». 28 лютого 2005 року спостерігачі від СНД заявили, що відбулися напередодні парламентські вибори в Киргизії були легітимними, вільними та відкритими. Одночасно з ними представники міжнародної місії зі спостереження за виборами заявили про невідповідність першого туру виборів зобов’язанням ОБСЄ та іншим міжнародним стандартам. Інші спостерігачі також критикували вибори і вказували, що не можуть визнати їх чесними і справедливими. Практично відразу результати виборів спровокували масові заворушення. На мітингах протесту жителі півдня республіки, в першу чергу — Джалалабадської і Ошській областей, вимагали скасування результатів виборів. Пікети протесту були проведені також і в Бішкеку. Пізніше до вимогою переглянути результати голосування додалася вимога відставки Акаєва.

13 березня 2005 року ЗМІ вказували, що у другому турі виборів киргизька опозиція зазнала справжня поразка: лише п’ять депутатів нового скликання були представниками опозиції. У поширеній заяві місії спостерігачів ОБСЄ було сказано, що в ході другого туру виборів в киргизький парламент знову були виявлені серйозні порушення. Опозиція не погодилася з результатами і звинуватила Акаєва в намірі провести в депутати своїх родичів з тим, щоб сформувати Жогорку Кенеш, здатний захистити інтереси президентської сім’ї. Оголошення результатів голосування спровокувало нову хвилю протестів на півдні країни, що стало початком так званої «тюльпанової революції».

24 березня жителі республіки, які зібралися на площі Ала-Тоо в Бішкеку на мітинги, організовані опозиціонерами в самій столиці, а також прибулими з півдня країни політиками, захопили будівлю уряду. За ніч з 24 на 25 березня місто було розграбоване, грабежі повторилися і на наступну ніч. Текебаєв брав участь у демонстраціях у столиці, які призвели до повалення президента Акаєва (він був змушений бігти в Казахстан). Виступаючи на мітингу 25 березня, Текебаєв публічно викинув своє депутатське посвідчення і заявив, що він — «з народом». Відразу після повалення Акаєва був скликаний Верховний суд, який скасував результати виборів депутатів Жогорку Кенеша і відновив колишній склад парламенту. Виконуючим обов’язки президента і глави уряду призначили представника південців Курманбека Бакієва, керівництво силовими органами республіки було покладено на сєверяніна Кулова який був звільнений мітингувальниками з в’язниці.

Аналітики відзначали, що в підсумку перемога Бакієва стала перемогою лише частини опозиції і, в будь-якому випадку, рано чи пізно повинен був постати питання про те, як ділити владу між Північчю і Півднем. Після перемоги революції южанин Текебаєв був обраний спікером нового парламенту. Джерела агентства «Фергана.Ру» в парламенті Киргизії відзначали, що з обранням Текебаєва завершилося створення неформального блоку, опозиційного який виконував обов’язки прем’єр-міністра і президента країни Бакієву.

У лютому 2006 року в ході дебатів в Жогорку Кенеше Текебаєв вступив у конфлікт з президентом Киргизії Бакієва. Справа дійшла навіть до особистих образ. Текебаеву його емоції коштували місця спікера парламенту (правда, за офіційною версією, у відставку з посади він пішов за власною ініціативою). У березні 2006 року була оприлюднена інформація про те, що замість Текебаєва спікером парламенту був обраний Марат Султанов. Це обрання ряд ЗМІ назвав «першим своєрідним подарунком для президента республіки» до першої річниці «тюльпанової революції». ЗМІ вказували, що після відставки Текебаєва почався новий виток в його політичній кар’єрі. Разом з низкою своїх колег він організував опозиційний рух «За реформи!», яке провело в Бішкеку два великих мітингу. Під час них опозиціонери висунули президенту Киргизії ряд вимог: срочноначать проведення конституційної та економічних реформ, активізувати боротьбу з корупцією і злочинністю.

У вересні 2006 року Текебаєв був затриманий в аеропорту Варшави після того, як при проходженні митного огляду в його багажі було знайдено близько 600 грамів героїну. Згодом він був відпущений на свободу, оскільки польська влада припустили, що наркотики в його багаж підкинули навмисно з метою дискредитації політика. У вересні 2006 року Бакієв підписав указ про відставку вищого керівництва Служби національної безпеки Киргизії (РНБ). Таким чином, киргизька влада фактично визнали, що за провокацією проти Текебаєва стояли «силовики», в тому числі — рідний брат президента Жаниш Бакієв, який обіймав посаду заступника глави СНБ. Голова РНБ Бусурманкул Табалдиев заявив, що організатори провокації щодо Текебаєва діяли з метою підірвати імідж СНБ. Через два дні після своєї заяви Табалдиев подав у відставку. Сам Текебаєв категорично заперечив припущення про те, що «героїновий скандал» був спеціально організований опозицією для дискредитації спецслужб і президента Бакієва. Депутат заявив, що провокація була спрямована не лише проти нього, а й проти всього руху «За реформи!» — «з метою встановлення диктатури однієї групи людей над державою і суспільством». У зв’язку з «героїновим скандалом» ряд ЗМІ згадали, що в грудні 1996 року в місті Джалалабад, на півдні Киргизстану, з 8,5 кілограма опію був заарештований рідний брат Омурбека Текебаєва — Асилбек (згодом був засуджений, але вийшов з колонії відносно швидко, задовго до закінчення терміну ув’язнення). У жовтні 2007 року, стало відомо, що прихильники партії «Ата-Мекен» приступили до зйомки документального фільму «Дві долі», присвяченого «героиновому скандалу» з участю Текебаєва. Прес-служба організації зазначала, що мета картини — показати, як складаються долі людей з різним становищем у суспільстві.

2 жовтня 2006 року представники руху «За реформи!» (в тому числі і Текебаєв) зробили заяву про поточну ситуацію в країні. Вони вказували, що влада ігнорує волю народу Киргизії, в республіці посилюються політичні гоніння, ціни ростуть, а тяжке становище населення посилюється. На Бакієва вони поклали «персональну відповідальність за кризову ситуацію, яка складається в країні, за умисне затягування конституційної та інших реформ». Учасники руху заявили про початок 2 листопада 2006 року безстрокового мітингу. Початковим вимогою мітингувальників була відставка президента Киргизії Бакієва і прем’єр-міністра Кулова. Пізніше ЗМІ повідомляли, що мітинг вимагає проведення негайної реформи конституції Киргизії. Проте вже 8 листопада Бакієвим був підписаний проект конституції. У той же день він не лише був винесений на розгляд депутатів Жогорку Кенеша але і прийнятий у другому читанні — за даними преси, сама процедура схвалення тексту основного закону зайняла дві хвилини. Повідомляло ІА REGNUM, що Текебаєв відмовився брати участь у голосуванні: він пояснив свою відмову тим, що не бачив тексту із змінами в новому проекті. Тим не менш, нову конституцію країна отримала. Таким чином, було виконано вимогу учасників розпочатого в Бішкеку за кілька днів до цього масового безстрокового мітингу опозиції і криза була подолана.

19 грудня 2006 року члени кабінету міністрів Республіки Киргизія на чолі з прем’єром Куловым одноголосно прийняли рішення піти у відставку. Кулов заявив, що подібний крок наблизить парламентські вибори, оскільки новий кабінет уряду, згідно з конституцією, може бути сформований партією, яка набрала більшість голосів на виборах. Але відразу після цього ЗМІ повідомили про заяву депутата парламенту Замирбека Эсенаманова, який підкреслив, що новий Жогорку Кенеш може бути обраний лише після того, як попередній склад прийме рішення про саморозпуск, або в разі, якщо депутати вдруге не затвердять новий склад уряду, розпустити парламент може і президент. Відставка уряду Бакієвим була прийнята, всі члени кабінету міністрів продовжили роботу в рангеисполняющих свої обов’язки. Згодом Бакієв двічі пропонував кандидатуру Кулова на пост прем’єр-міністра і обидва рази депутати голосували проти неї. 26 січня 2007 року президент Киргизії направив в Жогорку Кенеш подання на затвердження головою уряду Азіма Ісабекова. 29 січня 2007 року парламент підтримав його кандидатуру, після чого Кулов був звільнений від виконання обов’язків прем’єр-міністра, а Исабеков отримав посаду прем’єр-міністра.

18 лютого 2007 року представники киргизької опозиції оголосили про створення суспільно-політичного союзу «Об’єднаний фронт за гідне майбутнє Киргизстану». Нове політичне об’єднання назвало своєю метою відставку діючого президента республіки Бакієва, проведення дострокових президентських виборів в республіці і здійснення конституційної реформи. У заяві «Об’єднаного фронту», підписаному низкою киргизких політиків, в тому числі і Текебаєвим, президент Бакієв фактично був звинувачений у спробі узурпації влади і навмисному зриві конституційної реформи. У заяві підкреслювалося, що нове політичне об’єднання «є понадпартійною структурою політичних і громадських організацій, а також окремих громадян, які поділяють цілі та завдання прогресивного демократичного оновлення нашої країни». Одночасно з цим зазначалося, що фронт «організований як тимчасова структура на період вирішення зазначених вище завдань».

26 березня 2007 року Текебаєв склав повноваження співголови руху «За реформи!», ставши рядовим членом організації. 11 квітня 2007 року в Бішкеку розпочався безстроковий мітинг противників президента, організований в тому числі і рухом «За реформи!». В ніч з 19 на 20 квітня 2007 року міліція розігнала мітинг опозиції, яка вимагала відставки Бакієва, після того як з лав демонстрантів у правоохоронців полетіло каміння і палиці. Текебаєв звинуватив міліцію в неадекватних діях, оголосив про припинення вуличних акцій та про розірвання союзу з Куловым.

У вересні 2007 року Конституційний суд Киргизії скасував дію прийнятих в листопаді і грудні 2006 року поправок до конституції республіки. Таким чином, за рішенням суду в країні повернулися до основного закону в редакції 2003 року. 19 вересня 2007 року Бакієв підписав указ про проведення всенародного референдуму з прийняття конституції Киргизії та проекту Кодексу про вибори, який відбувся 21 жовтня 2007 року. У тому ж місяці президент Бакієв підписав указ про розпуск Жогорку Кенеша. Через кілька днів президент підписав нову редакцію конституції, схвалену народом на референдумі 21 жовтня після чого відправив у відставку уряд Киргизії і повідомив дату позачергових виборів у парламент. На що відбулися 16 грудня 2007 виборах в киргизький парламент більшість мандатів отримала президентська партія «Ак Жол» (вибори проводилися за партійними списками). Жодна опозиційна партія, в тому числі і «Ата-Мекен», п’ятивідсотковий виборчий бар’єр не подолала і в паламент не потрапила. Після підбиття підсумків виборів експерти припустили, що «саме провал опозиціонерів, може стати приводом для об’єднання».

У грудні 2008 року представники киргизької опозиції оголосили про створення Об’єднаного народного руху (ОНД). Повідомлялося, що своєю метою нове об’єднання оголосив дострокову відставку президента Бакієва і «докорінна зміна політичної системи в країні». До складу ОНД увійшли 12 опозиційних рухів і 7 партій, в тому числі партія «Ата-Мекен», очолювана Текебаєвим. Опозиціонери прийняли звернення, в якому закликали Бакієва «визнати відповідальність за глибоку кризу і достроково скласти повноваження глави держави». Проте, як зазначав «Комерсант», без вирішення питання про єдиного кандидата в президенти від опозиції «всі спроби домогтися відставки глави держави будуть виглядати не дуже серйозними», висунення ж такого кандидата, на думку видання, заважали як «особисті амбіції опозиціонерів», так і «суперечності між північними і південними елітами».

Текебаєв — заслужений юрист Киргизької Республіки. Він є державним радником державної служби I класу.