Олексій Веденяпин

Фотографія Олексій Веденяпин (photo Aleksey Vedenyapin)

Aleksey Vedenyapin

  • День народження: 02.03.1804 року
  • Вік: 43 роки
  • Дата смерті: 13.03.1847 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Декабрист: з 1825 р. складався в «Товаристві об’єднаних слов’ян»; на 14 грудня 1925 р. був прапорщиком. За вироком суду позбавлений чинів — «в солдати з выслугою». Служив на Кавказі з вересня 1826 року. З жовтня 1839 року у відставці.

З дворян Тамбовської губернії Темниковского повіту. Батько — відставний майор Василь Микитович Веденяпин (1770/71—1819), темниковский поміщик; мати — Дарія Михайлівна Кашкарова (розум. 1815); за батьком і його братом 20 душ. Виховувався в тамбовському дворянському училищному корпусі (з 1813), потім в 1 кадетському корпусі кадет — 20.7 1820, унтер-офіцер — 6.4.1822. Випущений прапорщиком в 9 артилерійську бригаду 2 легку роту — 9.4.1823, з 5.10.1824 викладав в артилерійській школі.

Член Товариства об’єднаних слов’ян (1825).

Наказ про арешт — 5.2.1826, заарештований 10.2 у Житомирі,16.2 доставлений з Житомира в Петербург на головну гауптвахту, в той же день переведений в Петропавловську фортецю («посадити на розсуд і містити добре») № 12 Невської куртини.

Засуджений за XI розряду, засуджений до позбавлення чинів з написанням у солдати з выслугою, по конфірмації 10.7.1826 визначено рядовим в Верхнеуральский гарнізонний батальйон, куди і відправлений — з Петропавлівської фортеці — 22.7.1826, прибув у Верхнеуральск — 10.8.1826. На підставі указу 22.8.1826 переведений на Кавказ наказом військового міністра — 13.9.1826, зарахований до 42 єгерський полк — 31.1.1827, учасник російсько-перської та російсько-турецьких воєн в 1827-1829, за відмінність у боях зроблений в унтер-офіцери— 16.11.1828, переведений в Тенгінська піхотний полк — 3.10.1829, «у повагу відмінного старанності до служби і абсолютно розстроєного на неї від військових праць здоров’я» звільнений від служби з унтер-офіцерів Тенгінского піхотного полку з чиновником 14 класу — 26.4.1833 із забороною в’їзду в обидві столиці і заснуванням секретного нагляду в місці проживання з Веденяпине Темниковского повіту Тамбовської губернії, з лютого по липень 1837 управляв маєтком гр. Закревського при с. Муратовке Мокшанського повіту, потім жив в Пензі (липень—жовтень) і в маєтку поміщика Нікіфорова Нижеломовского повіту Пензенської губернії, на початку грудня 1838 переїхав в с. Богородское Темниковского повіту, в кінці 1839 дозволено вступити на цивільну службу в Тамбові в Комісії народного продовольства. Помер у маєтку колишнього міністра юстиції Д. В. Дашкова з Царевом-Кургані Самарського повіту.

Був одружений. Брати (1826) Аполлон, Микола (20 років), Олександр (19лет), обидва служили в Олонецком піхотному полку, Павло та Іван (14 років), сестра — Надія (16 років).