Олексій Станіславський

Фотографія Олексій Станіславський (photo Aleksey Stanislavskiy)

Aleksey Stanislavskiy

  • День народження: 12.02.1865 року
  • Вік: 88 років
  • Дата смерті: 10.05.1953 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Станіславський, о. Олексій Маркіянович (12.02.1865—10[23].05.1953), прот., політичний і громадський діяч, член фракції правих у Державній Думі III і IV скликань.

Закінчив Харківську ДС (1886) і в тому ж році висвячений на священика. Служив сільським священиком, пізніше — настоятель Успенського кафедрального собору р. Богодухова. Був благочинним церков Богодухівського у. і спостерігачем церковно-парафіяльних шкіл. Депутат від духовенства в гір. думі і на земських зборах. Член комісії по введенню в Богодухівському повіті загальної освіти, охоронець за викладанням Закону Божого в середніх і нижчих навчальних закладах, директор тюремного комітету. Окрім вищої духовної освіти (закінчив Духовну академію) отримав ще й вищу світську — закінчив Археологічний інститут і став ініціатором створення Харківського єпархіального церковно-історичного товариства і музею (1913).

Під час революції 1905-1907 влаштовував публічні збори в р. Богодухові і в своїх патріотичних промовах закликав населення до збереження порядку, застерігаючи його від захоплення революційними ідеями, чому чимало сприяла заспокоєнню народу. Організатор і тов. голови відділу Союзу Російського Народу р. Богодухова (з 1905). Член Російського Зборів (1913). У III і IV Держ. Думи обирався від Харківської губ. Член Ради фракції правих III Держ. Думи. У Держ. Думі III—IV скликань активно виступав з питань народної освіти, по боротьбі з пияцтвом, допомоги жертвам революційного терору та ін. В IV Думі був доповідачем комісії з народної освіти. У роки Першої світової війни організував у рідному р. Богодухові лазарет для поранених воїнів, що утримується виключно на кошти духовенства. Після розколу фракції правыхв листопаді 1916 — молодший тов. голови в групі незалежних правих. З 1917 служив у Москві, поперемінно будучи настоятелем декількох московських церков. Учасник Священного Собору Російської Православної Церкви 1917-1918, член Всеукраїнського собору 1918, Вищого Церковного Управління при Патріархові Тихоне (Беллавине) і Помісного Собору 1945. З 1946 — консультант при Господарському управлінні Св. Синоду. З 1948 — член Пенсійного комітету Св. Синоду.

Арх.: РГИА. Ф. 1278. Оп. 9. Д. 748.

Іванов А.