Олег Шенін

Фотографія Олег Шенін (photo Oleg Shenin)

Oleg Shenin

  • День народження: 22.07.1937 року
  • Вік: 79 років
  • Місце народження: пристань Володимирівська Сталінградської області, Росія
  • Громадянство: Росія

Біографія

Голова КПРС. В минулому — голова Ради Союзу комуністичних партій — КПРС, член ЦК КПРФ. У 1990-1991 роках був секретарем ЦК КПРС і членом Політбюро ЦК КПРС. Виступає за відтворення СРСР і радянської влади. В 2006 році заявив про намір балотуватися на пост президента Росії, проте у грудні 2007 року Центрвиборчком РФ відмовився реєструвати групу виборців, які підтримали самовисування Шеніна.

Олег Семенович Шенін народився 22 липня 1937 року на пристані Володимирівська Сталінградської області (невеликому селищі на річці Ахтубі) у родині робітника-будівельника. Його батько був будівельником нафтопроводів, тому через три тижні після народження Шеніна вся сім’я переїхала в Казахстан.

У 1952 році сім’я Шеніна переїхала в Красноярський край. Після закінчення будівельного відділення Красноярського гірничого технікуму вісімнадцятирічний Шенін став працювати техніком-десятником на будівництві Красноярськ-26. У 20 років він став виконробом, у 22 році — начальником виробничого відділу будівельного управління, у 25 років — головним інженером, а в 27 років — начальником будівельного управління, який займався будівництвом Красноярського алюмінієвого заводу. У ці ж роки Шенін заочно навчався в Томському інженерно-будівельному інституті. У 1962 році Шенін вступив в КПРС. Також відомо, що він закінчив партійний заклад — Академію суспільних наук ЦК КПРС.

У 1967-1974 роках Шенін обіймав посаду начальника будівельного управління, заступника управителя та керуючого трестом «Ачинскалюминстрой». У 1970 році він очолив будівництво Ачинського глиноземного комбінату, а чотири роки опісля був обраний першим секретарем Ачинського міськкому партії. Розповідаючи про це періоді, у пресі писали про роль Шеніна у долі майбутнього глави МНС Росії Сергія Шойгу (його тесть, головний інженер тресту «Ачинскалюминстрой» Олександр Антипин був дружний з Шениным, і той нібито допоміг молодому Шойгу зробити кар’єру.

У 1977 році Шенін був призначений другим секретарем Хакаси обкому КПРС Красноярського краю. У 1980 році він був направлений в Афганістан, де працював в якості зонального радника в провінціях Нангархар, Лагман і Кунар. Після повернення Шенін зайняв посаду секретаря Красноярського крайкому КПРС. У 1985 році він став першим секретарем спочатку Хакаси обкому КПРС, а два роки потому — Красноярського крайкому КПРС (1990 році Шенін як глава крайкому був обраний головою Красноярського крайового Ради народних депутатів).

У 1989 році Шенін став народним депутатом СРСР від Канського територіального виборчого округу Красноярського краю, в тому ж році він увійшов до складу Російського бюро ЦК КПРС. У липні 1990 року на XXVIII з’їзді Шенін був обраний секретарем ЦК і членом Політбюро ЦК КПРС. У секретаріаті ЦК він курирував організаційно-партійну роботу. У перший же рік роботи на цій посаді Шенін, як повідомлялося в ЗМІ, підготував до розгляду на засіданні політбюро записку «Про невідкладні заходи з організації комерційної та зовнішньоекономічної діяльності партії», в якій вказував на важливість «створення автономного каналу отримання валюти в партійну касу», дотримання при цьому «розумної конфіденційності та використання в ряді випадків анонімних форм, що маскують прямі виходи на КПРС». У той же період Шенін почав висловлювати незгоду з думкою свого керівництва, в першу чергу — з генеральним секретарем ЦК КПРС Михайлом Горбачовим. За словами політика, він мав пряме відношення до опублікованого в травні 1991 року в газеті «Радянська Росія» листа майбутнього глави російських комуністів Геннадія Зюганова «Архітектор біля руїн»(за іншими даними — «Архітектору руїни» або «Архітектор руїн»), в якому прозвучала критика офіційного партійно-державного «перебудованого» курсу. За словами Шеніна (він заявив про це тільки в 2004 році), авторами листа були працювали за завданням Шеніна співробітники аналітичного управління КДБ СРСР, а підпис Зюганова під документом з’явилася просто як «підходяща».

У серпні 1991 року, під час виступу Державного комітету з надзвичайного стану (ДКНС), Шенін виступив з підтримкою путчистів і направив в партійні комітети республік, на імена перших секретарів країв і областей, шифротелеграмму, в якій закликав вжити заходів «щодо участі комуністів у сприянні ГКЧП». За інформацією деяких видань, Шенін не тільки підтримав змовників, але і взяв активну участь у плануванні і спробі здійснення державного перевороту в країні. Відомо, що напередодні перевороту Шенін у складі делегації членів ЦК відвідав Горбачова на Форосі. Після провалу путчу Шенін був арештований і поміщений у в’язницю «Матроська тиша». ЗМІ наводили слова Шеніна, сказані відразу після заколоту: «Члени ГКЧП зробили головну помилку — сказавши «А», вони не сказали «Б» і всі інші букви алфавіту…».

У в’язниці Шенін провів більше року, переніс три операції і за станом здоров’я був звільнений у жовтні 1992 року (у 1994 році був амністований). Ще перебуваючи в ув’язненні, Шенін як член ЦВК КПРФ був обраний делегатом відбувся в лютому 1993 року XXIX з’їзду КПРС. На ньому Шенін заявив про необхідність відновлення єдиної КПРС, Радянського Союзу, радянської влади і соціалізму. На цьому ж з’їзді політик одноголосно був обраний головою Ради Союзу комуністичних партій — КПРС (СКП-КПРС). КПРФ не взяла участі у XXIX з’їзді КПРС, і в утворений в ході його Союз не увійшла. В тому ж 1993 році Шенін став активним учасником весняних виступів опозиції в Москві, а восени взяв участь у масових акціях у Будинку Рад на Краснопресненській набережній в знак солідарності з Верховною Радою РРФСР, згодом розпущеному президентом Росії Борисом Єльциним.

У 1994 році КПРФ приєдналася до СКП-КПРС, а в 1995 році Шенін був обраний членом ЦК КПРФ, який прийшов на зміну ЦВК. У тому ж році Шенін відмовився йти на вибори в Державну Думу за партійним списком КПРФ, заявивши, що доля комуністичного руху для нього дорожче депутатського мандата [3]. На проведених у 1996 році президентських виборах Шенін підтримав лідера КПРФ Геннадія Зюганова як єдиного кандидата від комуністичної опозиції. Пройшовши у другий тур виборів, Зюганов посів друге місце і програв президенту Єльцину.

У березні 1997 року Шенін став головою Міжнародного комітету «За союз і братерство народів». Ліві видання відзначали успіхи Шеніна як лідера Союзу комуністів: незважаючи на існуючі суперечності між вхідними в нього структурами, до 2000 року у складі СКП-КПРС вже було 19 компартій і три комуністичних руху. Тим не менш, суперечності між прихильниками Шеніна і Зюганова все більше загострювалися. У січні 2000 року на пленумі Ради СКП-КПРС, грунтуючись на ратифікацію парламентами Договору про створення Союзної держави Росії і Білорусії, Шенін запропонував почати об’єднання комуністів обох країн в єдину Комуністичну партію Союзу. Через деякий час керівництво КПРФ виступила проти цієї ініціативи, що і стало основною причиною розколу в лавах СПК-КПРС. 15 липня 2000 року в Москві на з’їзді Союзу Шенін був обраний першим секретарем заснованої тоді ж Комуністичної партії Союзу Росії і Білорусії (проте зазначалося: на форумі були присутні 10 членів Компартії Білорусії). У грудні 2000 року на позачерговому пленумі Ради СКП-КПРС від займаних посад були звільнені не були присутні Шенін і чотири його заступника. Місце Шеніна в СКП-КПРС зайняв Зюганов. Прихильники Шеніна відзначали, що при проведенні пленуму мали місце грубі нарушенияУстава, фальсифікацію та підробку. Після проведеного розслідування, підтвердила факт порушень, винесені пленумом рішення були визнані недійсними (за іншими даними, повноваження Шеніна як лідера СКП-КПРС у січні 2001 року припинилися).

У липні 2001 року відбувся ХХХІІ Надзвичайний з’їзд СКП-КПРС, на якому відбулося остаточне розмежування «зюгановцев» і прихильників Шеніна. Зазначалося також, що на тому ж заході делегати, за пропозицією Шеніна, «скасували рішення ХХ і ХХІІ з’їздів» («Про культ особистості і його наслідки» та «Про Мавзолеї в. І. Леніна») і реабілітували Сталіна. У 2004 році СКП-КПРС був скасований — комуністи відновили єдину Комуністичну партію Радянського Союзу, головою якої Шенін був обраний одноголосно, проте в пресі його називали лідером СКП-КПРС.

У травні 2006 року Шенін в інтерв’ю радіостанції «Свобода» зробив заяву про намір висунути свою кандидатуру на пост президента РФ у виборах 2008 року. У 2007 році він виступив у пресі із засудженням керівництва КПРФ, закликав однопартійців приділити особливу увагу «російського питання». Назвавши ідеї націоналізму «іграми, в які комуністичні організації грати не повинні», Шенін заявив: «Треба стояти на своїх позиціях, чітких і ясних, інтернаціональних, тільки це допоможе нам отримати підтримку всього народу, і абсолютної більшості серед російських людей».

У грудні 2007 року Центрвиборчком Росії відмовився реєструвати групу виборців, які підтримали самовисування Шеніна на пост президента Росії, оскільки кандидат не представив всіх необхідних документів. Зокрема, зазначалося відсутність довідки з місця роботи Шеніна, оскільки в якості такого він вказав свою «роботу на громадських засадах» на посаді голови міжнародного громадського об’єднання «За союз і комуністичну партію союзу».

Шенін — член Російської академії космонавтики та Міжнародної академії інформатизації. Він нагороджений високими нагородами СРСР, в тому числі орденами Леніна, Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, двома орденами «Знак Пошани», а також орденами ряду інших держав — Народно-Демократичної Республіки Афганістан, Корейської Народно-Демократичної Республіки.

Вільний час Шенін присвячує своєму захопленню — музиці (особливо любить романси).

У Шеніна троє дітей — дві доньки і син.