Нурмухаммед Ханамов

Фотографія Нурмухаммед Ханамов (photo Nurmuhammed Hanamov)

Nurmuhammed Hanamov

  • День народження: 01.01.1945 року
  • Вік: 72 роки
  • Громадянство: Туркменістан

Біографія

Голова опозиційної Республіканської партії Туркменістану (у вигнанні) — РПТ. У 2002-05 роках був співголовою Народного демократичного руху Туркменістану (НДДТ). До цього працював в уряді Сапармурата Ніязова. У 1994-2002 роках був послом Туркменістану в Туреччині та Ізраїлі, в 1990-94 роках очолював Держпостач. В грудні 2002 року заочно довічно засуджений туркменським судом за участь в організації нібито мав місце замаху на Ніязова. Після смерті Ніязова до грудня 2006 року заявив про намір боротися за владу в Туркменії.

Нурмухаммед Чариевіч Ханамов народився 1 січня 1945 року в місті Теджен, центрі Тедженского району Ашхабадської області Туркменської РСР. Батько — Чари Ханамов, голова елітного насінницького радгоспу по вирощуванню бавовни, Герой Соціалістичної праці. У 1970 році Ханамов закінчив Туркменський політехнічний інститут. З цього ж року працював в управлінні «Каракумстрой» Міністерства водного господарства СРСР, особливої експлуатаційної організації, що забезпечує функціонування Каракумского каналу і системи меліорації в районах річок Мургаб і Теджен. Пройшов шлях від інженера до начальника управління.

У 1990-94 роках Ханамов очолював державний комітет з матеріально-технічного постачання Туркменістану (Держпостач), через який здійснювалися великі експортно-імпортні операції, зокрема операції з продажу нафтопродуктів. За деякими даними, в 1991 році Ханамов отримав у президента Туркменістану Сапармурата Ніязова дозвіл на створення при Держпостачі комерційної організації «Туркменвнешторгобмен», яка перепродувала за кордон нафту і бавовна, а потім на отримані валютні кошти купувала іноземні товари народного споживання.

У серпні 1994 року (за іншими даними в жовтні 1993 року) Ханамов був призначений послом Туркменістану в Туреччині.У червні 1995 року, за сумісництвом, зайняв пост посла в Ізраїлі.

4 лютого 2002 року на прес-конференції в Анкарі Ханамов заявив про свій вихід у відставку, перехід в опозицію Ніязову і вимушеної еміграції з Туркменії. За словами Ханамова, йому «соромно і надалі виправдовувати перед турками беззастенчивую брехня і нахабство Ніязова і його соратників». При цьому екс-посол згадав, що в жовтні 2001 року туркменський президент погрожував йому кримінальним переслідуванням за якісь махінації, нібито скоєні ним на початку 1990-х років посаді голови Держпостачу. Після звільнення з держслужби Ханамов набув опозиційний Ніязову Народне демократическе рух Туркменістану (НДДТ), став його співголовою. Іншим співголовою і засновником руху був колишній віце-прем’єр і екс-глава МЗС Туркменії Борис Шихмурадов, який втік з країни у листопаді 2001 року. Протягом 2002 року Ханамов і Шихмурадов займалися оординацией дій НДДТ з різних країн, у тому числі з Росії.

25 листопада 2002 року туркменська влада заявили про подію замаху на Ніязова. Організаторами замаху були названі Ханамов і Шихмурадов. В грудні 2002 року Ханамов був заочно засуджений до довічного ув’язнення. Шихмурадов, який повернувся в Туркменістан, також був засуджений до довічного ув’язнення, причому у відношенні нього, на відміну від знаходився за межами Туркменії Ханамова, вирок був приведений у виконання. За даними ЗМІ, екс-міністр був змушений повернутися в країну після того, як там почалися переслідування його родичів. Після винесення вироку по телебаченню Туркменії була показана запис визнання Шихмурадова. На записі він заявив, що разом з Ханамовым і колишнім главою Центрального банку Худайберди Оразовым створив злочинну групу. За його словами, під час проживання в Росії члени групи регулярно вживали наркотики, також за допомогою наркотиків рекрутували найманців для здійснення теракту проти Ніязова. При цьому Шихмурадов особливо наголошував — «ми злочинне угруповання, мафія, серед нас немає жодного нормального людини, ми всі нікчеми».

28 травня 2005 року на базі НДДТ була створена Республіканська партія Туркменістану (у вигнанні) — РПТ, яку очолив Ханамов. На цій посаді він активно співпрацював з міжнародними правозахисними організаціями, добився засудження режиму Ніязова комітетом з прав людини ООН. Спостерігачі відзначали, що Ханамов і РПТ більшою мірою орієнтувалися на США, ніж на Європу, і ще менше — на Росію, так як останні в значній мірі залежали від поставок туркменскихэнергоносителей і були відносно лояльні Ніязову.

В ніч з 20 на 21 грудня 2006 року в результаті раптової зупинки серця Ніязов помер. 21 грудня 2006 року тимчасово виконуючим обов’язки президента Туркменістану став міністр охорони здоров’я і віце-прем’єр Гурбангули Бердимухаммедов. 25 грудня Ханамов заявив про свій намір боротися за владу. У разі приходу до влади він пообіцяв переплавити золоті пам’ятники Ніязову, розпустити всі інститути влади і провести загальний референдум щодо прийняття нової конституції. Одночасно він заявив, що якщо в республіці не будуть забезпечені демократичні вибори, то «можуть бути катаклізми… без крові не обійдеться». Вибори нового глави Туркменістану були призначені на 11 лютого 2007 року.

Ханамов одружений. У подружжя Ханамовых народилося два сини — Сердар і Батир. 19 січня 2005 року обидва молодших Ханамова загинули в результаті автомобільної аварії в Підмосков’ї. Автомобіль «Жигулі», в якому сини туркменського опозиціонера їхали в Москву, викинуло на зустрічну смугу, де він зіткнувся з тягачем. На думку Ханамова, автокатастрофа стала наслідком теракту, здійсненого туркменськими спецслужбами. У свою чергу прокуратура РФ кваліфікувала подію як нещасний випадок.