Михайло Горинь

Фотографія Михайло Горинь (photo Mihail Gorin)

Mihail Gorin

  • День народження: 17.06.1930 року
  • Вік: 85 років
  • Місце народження: село Кнісело, Україна
  • Дата смерті: 13.01.2013 року
  • Громадянство: Україна

Біографія

Український політичний діяч, радянський дисидент, психолог.

Михайло Миколайович Горинь (укр. Михайло Миколайович Горинь) (р. 1930) — український політичний діяч, радянський дисидент, психолог, один із засновників Народного руху України та Української республіканської партії.

Народився 17 червня 1930 р. у селі Кнісело Львівського воєводства Польщі (тепер рівненська область України). Батько Михайла Гориня був активістом ОУН, за що його родина в 1944 була вислана в Сибір. По дорозі Горыням вдалося, однак, втекти і повернутися на Західну Україну. У 1949 Михайло Горинь поступив у Львівський державний університет, у якому він займався до 1955 з невеликою перервою у 1953 (був відсторонений від навчання за відмову вступати в комсомол). У 1955 — 1961 Михайло Горинь працював вчителем у різних школах Львівської області, певний час був директором школи. З 1961 р. він працював спочатку психологом, потім старшим психологом науково-практичної лабораторії психології і физиологиии на одному з львівських заводів.

У 1963 Михайло Горинь разом зі своїм молодшим братом Богданом та іншими близькими людьми створив підпільну дисидентську групу «Пролісок». За участь у цій групі в 1965 Михайло Горинь був засуджений на 6 років тюремного ув’язнення за статтею «Антирадянська агітація і пропаганда».

Вийшовши у 1971 в’язниці, Михайло Горинь довгий час не міг найты роботу, підробляв то кочегаром, то маляром. У 1976 році він брав активну участь у створенні Української гельсінської групи (УГГ). Через рік Михайло Горинь влаштувався працювати старшим психологом в економічній лабораторії.

У 1981 Михайло Горинь зв’язку з УГГ знову заарештовують і приговоряется до 10 років позбавлення волі і 5 років заслання. Заслання він відбував у Пермській області. У 1987 Михайло Горинь був амнестирован і відразу зайнявся політичною діяльністю на території УРСР. Так, у вересні 1989 Михайло Горинь разом з В’ячеславом Чорноволом та іншими українськими дисидентами створює першу опозиційну до КПРС партію на Україні — Народний рух України (НРУ30 березня 1990 Михайло Горинь був обраний народним депутатом України, отримавши 70,72 % голосів за 7 претендентів (по одномомандатному округу).

Незважаючи на своє високе становище в НРУ (голова секретаріату партії), Михайло Горинь у квітні 1990 бере участь у створенні Української республіканської партії (УРП). На початку його участь в обох організаціях було можливо у зв’язку з тим, що НРУ — офіційно не партія. Так, будучи членом правління УРП, Михайло Горинь 28 лютого 1992 був обраний співголовою НРУ.

Проте вже через кілька тижнів Михайло Горинь покинув НРУ, так як Народний рух розірвав свою коаліцію з УРП. 1 травня 1992 Михайло Горинь був обраний головою УРП (попередній голова партії, Левко Лук’яненко був призначений послом у Канаду і не міг брати активну участь у партійному житті). На цій посаді він залишався до 21 жовтня 1995. Він зняв свою кандидатуру на посаду голови УРП і був обраний її почесним головою разом із Левком Лук’яненком.

27 квітня 1994 Михайло Горинь брав участь у чергових парламентських виборах в якості кандидата в депутати від одномандатного округу № 261. Головним його противником був Степан Хмара, голова відкололася від УРП в 1992 Української консервативної республіканської партії. Михайло Горинь програв, посівши друге місце (24,93 % голосів).

Поступово Михайло Горинь вступив у конфлікт з партійною елітою і 15 березня 1997 був виключений з УРП з групою своїх соратників. Відразу після виключення з партії, Михайло Горинь та його однодумці створили Республіканську християнську партію, в якій він зайняв посаду голови редакційної комісії. На цій посаді Михайло Горинь знаходиться до цих пір.

На парламентських виборах 29 березня 1998 Михайло Горинь брав участь під номером 2 виборчого списку Республіканської християнської партії. Партія не подолала чотиривідсотковий бар’єр і Михайло Горинь в парламент не пройшов.

З 19 травня 2000 року по 20 серпня 2006 Михайло Горинь був головою Української всесвітньої координаційної ради.