Михайло Гендельман

Фотографія Михайло Гендельман (photo Mihael Gendelman)

Mihael Gendelman

  • Дата смерті: 03.10.1938 року
  • Рік смерті: 1938
  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Гендельман Михайло Якович (1881, Київ, 3 жовтня. 1938). Присяжний повірений. Есер з 1902. 1 березня 1917 обраний у виконавчу комісію виконкому Моск. Ради РД (13 березня скасовано). 5 березня на пленарному засіданні Моск. Ради РД обраний до президії, введений в редколегію «Известий Моск. Ради РД».

    16 березня зробив доповідь на пленумі Ради про переговори з головою Московської Торгово-Промислового комітету С. Н. Третьяковим щодо запровадження в Москві 8-годину. робочого дня, за що боровся Рада. 18 мар-. та — 20 квіт. чл. московського До-та громад, орг-ций. 21 березня на пленумі Ради, на якій обговорювався питання про демократизацію держ. самоврядування, висловився проти більшості, яка вимагала розпуску Гір. думи і передачу госп. функцій К-ту громадських орг-цій. Закликав до перевиборів мийок. Гір. думи на демокр. основі. 22 березня на 3-й Моск. конф. есерів обраний чл. гір. к-ту партії. 25 березня виступав з доповіддю про ставлення до Часу. пр-ву на об’єднаному засіданні Рад РСД, дотримувався формули «чинити тиск на пр-во, щоб вона і далі творило волю народу» (Грунт А. Я. Москва, 1917-й, М., 1976 с. 131).

    Учасник Всерос. наради Рад РІД (29 березня — 3 квіт.); виступив 1 квіт. проти участі рев. демократії у Брешемо. пр-ве і проти взяття влади робітничим класом: «Небезпека контррев-ції буде в тому, якщо ми візьмемо на себе ті завдання, ск-якими ми не впораємося, і якщо ми не виконаємо тих завдань, к-рие дійсно вже поставлені перед нами» («Революція 1917», Т, 1, с. 161). З 11 кві. чл. виконкому Моск. Ради РД, увійшов у комісію праці. 25 травня — 4 червня справ. 3-го з’їзду ПСР, обраний чл. ЦК, а також в комісії по робочому питанню, скликання Учред. Собр., иногороднюю. На поч. червня ЦК партії ввів Гендельмана в комісію з Учред. Собр., у функції до-рій входило проведення передвиборної кампанії, інструктування місцевих орг-ций, складання списків, постачання літ-рій. 3-24 червня справ. 1-го Всерос. з’їзду Рад РСД, обраний чл. ВЦВК. 24 червня на засіданні ВЦВК обраний від есерів Президія ВЦВК. 25 червня обраний гласним мийок. Гір. думи.

    Справ. 2-го Всерос. з’їзду Рад РСД (25-27 жовт.); виступив з промовою від фракції есерів, закликав відмовитися від вирішення спорів силою зброї, звинуватив більшовиків у змові, запропонував створити нове пр-во, що спирається на всі верстви населення, але без більшовиків; заявив про неправомочність з’їзду, закликав делегатів на знак протесту покинути засідання. 29 жовт. брав участь у першій нараді представників соц. партій і орг-цій, скликаному Викжелем. Підтримав пропозицію про створення однорідного соц. пр-ва» без більшовиків. 31 жовт. в газ. «Справа Народу» опубл. ст. «Узурпатори-демагоги (Хто такі більшовики-ленінці?». 6 листоп. на засіданні мийок. Гір. думи запропонував резолюцію, в до-рій закликав «всі сили великої демократії Росії не визнавати влади загарбників, організуватися і бути на сторожі… взяти долю країни у свої руки» («Рев-ція 1917». т. 6, с. 92). Делегат 4-го Екстреного Всерос. з’їзду есерів (26 листоп — 5 груд.), обраний чл. ЦК партії; 8 дек — чл. президії (бюро) ЦК. 7-м Радою партії висунутий кандидатом для виборів в Установчі Збори і обраний його членом (за Рязан. виборчого законо. округу).

    В кін. дек. 1917 — поч. січ. 1918-чл. президії бюро фракції правих есерів в Учред. Собр. 3 січ. брав участь у сувм. нараді ЦК ПСР, бюро її фракції в Учред. Собр. та представників «Союзу захисту Батьківщини і Рев-ції», де вирішувалося питання про демонстрації-маніфестації демократичних сил 5 січня. Учасник засідання Установчих Зборів(5 січня), розігнаного Радянським правителсьтвом. Після 8-го Ради ПСР (травень) переїхав до Самари. Продовжував активну боротьбу проти Радянської влади.

    У 1921-1922 роках перебував під слідством у Бутирській в’язниці у справі правих есерів. 5 вересня 1921 разом з іншими членами старого ЦК направив лист ЦК, обраному 10-му Радою партії, — «І з в’язниці, вони продовжували чинити, як члени ЦК, своє керівне вплив» («Обвинувальний висновок у справі [ЦК і окремих членів інших орг-ций] партії с-р», М., 1922, с. 51). Звинувачений «у зносинах з союзницькими місіями, організації військової роботи і зносинах з білогвардійцями». 7 серпня 1922 засуджений Верховним ревтрибуналом до смертної кари (умовно), на суді заявив: «І мертві і живі ми будемо вам небезпечні» («Минуле. Іст. альманах», ст 2, М., 1990, с. 45); 8 серпня Президія ВЦВК призупинив виконання вироку. 14 січня 1924 Президія ЦВК СРСР замінив цей вирок позбавленням волі на 5 років. 3 жовтня 1938 Верховним судом СРСР засуджений до розстрілу. Реабілітований у 1989 році.