Міхай Гімпу

Фотографія Міхай Гімпу (photo Mihai Ghimpu)

Mihai Ghimpu

  • День народження: 19.11.1951 року
  • Вік: 65 років
  • Місце народження: с. Колоница, Молдова
  • Громадянство: Молдова

Біографія

Лідер Ліберальної партії Молдови (до 2005 року — Партія реформ), депутат молдавського парламенту XVII скликання. Раніше обіймав посаду голови муніципальної ради Кишинева (2007-2008). У минулому був одним із засновників і членом виконкому Народного фронту Молдови (1988-1993); депутат парламенту Молдови (1990-1994, 1994-1998).

Міхай Гімпу (Mihai Ghimpu) народився 19 листопада 1951 року в селі Колоница Кишинівського (за іншими відомостями, Криулянского) району Молдавської РСР.

Відомо, що Гімпу закінчив Кишинівський державний університет, після чого працював юрисконсультом на держпідприємствах». У 1978-1990 роках він працював юристом, очолював юридичні відділи різних підприємств, а також був суддею Рышкановки, адміністративного сектора Кишинева.

В кінці 1980-х років Гімпу примкнув до демократичного руху. У пресі пізніше він згадувався як засновник Народного фронту Молдови (НФМ), член виконавчого комітету руху, називався однією з провідних політичних сил в Молдові. В 1990 році як представник НФМ Гімпу був обраний до парламенту і увійшов до фракції Народного фронту.

В лютому 1992 року на III з’їзді Народний фронт Молдови став Християнсько-демократичним народним фронтом. У 1993 році депутат Гімпу покинув організацію, пояснюючи цей крок необхідністю дотримуватися політичного реалізму» (більшість населення країни не розділяло прагнення керівництва фронту до беззастережного об’єднання Молдови з Румунією і спроби зближення з Румунською православною церквою). В тому ж 1993 році Гімпу був обраний відповідальним секретарем, пізніше — віце-президентом Конгресу інтелігенції (займав цей пост до 1998 року).

У 1994 році Гімпу був обраний членом молдавського парламенту від Блоку селян та інтелігенції, склав депутатські повноваження у 1998 році.

У 1997 році Гімпу «реанімував і очолив створену в 1993 році Партію реформ (ПР). Батьками-засновниками партії офіційно називалися учасник «руху за національне відродження» Анатол Шалару і підприємець Анатол Речі, наближений до Петра Лучинському (який раніше був першим секретарем ЦК Комуністичної партії Молдови, а в 1996 році став другим президентом Молдови). За деякими даними, керівництво ПР перейшло до Гімпу ще в 1995 році. Після приходу нового керівника, за оцінкою аналітиків, партія «впала в сплячку» більш ніж на 10 років: зазначалося, що вона брала участь у виборах (як самостійно, так і у складі коаліцій), але жодного разу не преодо

левада прохідного бар’єру.

У 2004 році заступником Гімпу на посаді лідера ПР став його племінник Дорін Кіртоаке. У квітні 2005 року партія змінила свою назву і стала іменуватися Ліберальною партією Молдови (ЛП). У пресі цю партію називали «найбільш прорумунської» (за заперечення молдавської самобутності та заклики до об’єднання Молдови і Румунії) і відрізняється «радикально антикомуністичною ідеологією». Сам же Гімпу оголосив, що очолюваний ним формування ставить перед собою завдання «просування ліберальних цінностей».

Аналітики відзначали, що необхідність «реанімувати пронафталиненную Партію реформ, прикрасивши її ліберальної мішурою» виникла у Гімпу у зв’язку з публічною діяльністю його племінника на виборах 2005 року, коли Кіртоаке кілька разів брав участь у виборах примара (мера) Кишинева: всі вони були визнані такими, що не відбулися із-за низької явки виборців.

У червні 2007 року знову були організовані вибори примара Кишинева. У першому турі Кіртоаке, якого в пресі називали «молдавським Саакашвілі» посів друге місце, набравши більше 24 відсотків голосів, а в другому турі 17 червня 2007 року отримав 61,17 відсотка голосів. В результаті, зібравши голоси всього «протестного електорату, що проголосували не стільки за нього, скільки проти комуністів», він здобув переконливу перемогу над кандидатом від комуністів В’ячеславом Йорданом і очолив примэрию Кишинева. Перемогу Кіртоаке на виборах ЗМІ називали зоряною годиною Ліберальної партії, а його самого — «вдалим ‘проектом’ навченого політичним досвідом Гімпу». У жовтні того ж року сам Гімпу був обраний головою муніципальної ради Кишинева. «Місту все одно, хто з них буде сидіти в самому гарному кріслі — все одно всі однакові», — писали ЗМІ, розповідаючи про чварах і торзі представників опозиції і можливих претендентів на цю посаду.

У наступний рік, як зазначали спостерігачі, більшу частину часу на новій посаді Кіртоаке був змушений витрачати на вирішення конфліктних ситуацій в муніципальній раді Кишинева де нового мера не сприймали як серйозного адміністратора. Зазначалося, що вирішальний вплив на Кіртоаке в цей періо

д продовжував надавати Гімпу. За словами експертів, завдяки набуття керівниками Ліберальної партії посад мера і голови муніципальної ради столиці вона перетворилася в одну з головних опозиційних сил Республіки Молдова».

ЗМІ писали, що муніципальна рада під керівництвом Гімпу «запам’ятався нескінченними скандалами, повною плутаниною, нездатністю прийняти бодай одне, скільки-небудь здорове і розумне рішення». Згадувалися також його рішення «оплачувати за рахунок городян всі втрати водоканалу», різке зростання цін на обслуговування житлових будинків і зростання тарифів на тепло. У червні 2008 року Гімпу був відсторонений від своєї посади рішенням членів місцевої ради, незважаючи на виступи Кіртоаке на захист свого родича.

Під час виборчої кампанії, що передувала проходили в квітні 2009 року виборів до парламенту Гімпу зайняв друге місце у списку Ліберальної партії Молдови (Кіртоаке посів перше, а перший керівник ЛП Шалару — третє). В пресі з’являлася інформація про те, що Шалару повернувся в політику не тільки, щоб підтримати «феномен Кіртоаке», але і «щоб якось укоськати» Гімпу, оскільки той «не тільки веде себе політично неадекватно, але має при цьому, вирішальний вплив на Д. Кіртоаке».

На початку квітня 2009 року в Молдові були проведені чергові парламентські вибори. Виборчий поріг для проходження до парламенту (6 відсотків для партій та 3 відсотки для незалежних кандидатів) подолали чотири партії, в тому числі і Ліберальна партія Молдови, яка отримала більше 12 відсотків голосів виборців. Однак більшість голосів (майже 50 відсотків) отримала Комуністична партія Молдови (КПМ), очолювана президентом країни Володимиром Вороніним. Незважаючи на підтвердження незалежних спостерігачів того факту, що вибори пройшли без порушень, молдавська опозиція, незадоволена підсумками голосування, організувала акції протесту в Кишиневі. Через два дні вони переросли у вуличні заворушення, в ході яких маніфестанти розгромили і підпалили парламент і адміністрацію президента Молдови. Після цього лідери опозиції заявили про втрату контролю над ситуацією і закликали до підтримки

ке «мирних протестів» з метою домогтися від влади перерахунку бюлетенів і перевірки достовірності списків виборців. Комуністи звинуватили опозицію в організації путчу: у своєму телезверненні Воронін, зокрема, зазначив, що лідери опозиційних партій, в тому числі і Гімпу «фактично очолили штаб, який приступив до реалізації антиконституційного перевороту в Молдові».

У тому ж місяці за запитом президента Вороніна Конституційний суд Молдови ухвалив рішення про перерахунок голосів на виборах. За результатами перерахунку бюлетенів комуністи підтвердили свій результат (49,48% голосів). Ліберальна партія отримала 13,13 відсотка голосів, поступившись лише КПМ. Тоді ж Конституційний суд затвердив поіменно мандати депутатів парламенту Молдови XVII скликання. Однак Гімпу, як і інші депутати від опозиції, які отримали мандати, на офіційне вручення документів не прийшов, а забрав їх до Центральної виборчої комісії. Тоді ж Гімпу заявив, що Ліберальна партія «ні за яких обставин не буде співпрацювати з комуністичним режимом» і брати участь у виборах президента. Говорив він і про те, що очолювана ним політична формування оскаржить рішення Конституційного суду Молдови про визнання легітимності виборів у Європейському суді з прав людини.

У травні 2009 року в парламенті пройшло голосування за кандидатури майбутнього президента республіки. Незважаючи на те, що комуністи одноголосно підтримали висунуту ними на цей пост Зінаїду Гречану, президентом вона не стала. Їй не вистачило одного депутатського голосу, оскільки три опозиційні фракції — лібералів, ліберал-демократів і «Альянсу Наша Молдова» — голосування бойкотували. Однак незабаром після цього Гімпу заявив, що в лавах очолюваної ним фракції ЛП «ховається той самий ‘золотий’ 61-й голос, необхідний для обрання президента». «Це ніщо інше, як прямий натяк на те, що торг з ним і його адептами все-таки доречний», — зробили висновок аналітики.

У пресі фігурував брат Міхая Гімпу, Георге Гімпу (Gheorghe Ghimpu), колишній радянський дисидент, політик і засновник Демократичної партії Молдови який загинув у результаті ДТП в 2000 році.