Меліс Эшимканов

Фотографія Меліс Эшимканов (photo Melis Eshimkanov.)

Melis Eshimkanov.

  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Депутат Жогорку Кенеш (зборів народних представників) Республіки Киргизія від руху «За реформи!». Головний редактор, власник опозиційної газети «Агим», колишній головний редактор та власник газети «Асаба». Був кандидатом у президенти Киргизії на виборах 2000 року.

    У 2000 році Меліс Эшимканов — власник загальнонаціональної газети на киргизькому мові «Асаба» — згадувався в пресі як один з кандидатів-самовисуванців на пост президента Киргизії. Газета «Вечірній Бішкек» відгукувалася про Эшимканове як про людину, що мав репутацію доброго (хоча і дуже злого мовами) журналіста і редактора, але ніколи не воспринимавшемся населенням як політичний діяч. Російська газета «Комерсант» називала його у своїх публікаціях «лідером киргизьких націоналістів». Ряд ЗМІ вказували, що Эшимканов отримав серйозну підтримку від партії «Бий бечара» («Знедолені») — на своєму з’їзді члени партії також висунули його кандидатуру на пост президента. За іншими даними, партія знедолених, лідером якої був Эшимканов, називалася «Бей-бечаралар», але в 1998 році була перейменована в Народну, після того як її ряди поповнилися трьома депутатами парламенту республіки, один з яких — Даніяр Усенов — за сумісництвом був співвласником великої корпорації. ЗМІ писали, що газета «Асаба» була самим популярним друкованим виданням республіки на киргизькому мові, а участь її власника у передвиборчому марафоні було не тільки його спробою підняти свій політичний рейтинг, але і врятувати газету, над якою нависла реальна загроза руйнування і закриття.

    На президентських виборах 29 жовтня 2000 року Эшимканов отримав, згідно з офіційними даними, 1,08 відсотка голосів — четверте місце після президента Аскара Акаєва, віце-спікера Жогорку Кенеш (зборів народних представників) Киргизії Омурбека Текебаєва і співголови Соціал-демократичної партії Киргизстану (СДПК) Алмаза Атамбаєва.

    Після того, як 22 січня 2001 року був засуджений відомий киргизький опозиціонер Фелікс Кулов, Эшимканов заявив, що в республіці «закінчився романтичний період демократії».

    У квітні 2001 року газета «Асаба» була закрита (причиною став її борг на суму майже 2 мільйони сомів підприємству «Леон Технікс»). У тому ж місяці Эшимканов очолив громадський фонд «Захист гласності».

    У 2002 році ЗМІ писали про події навколо другий газети Эшимканова — «Агим»: у вікно її редакції було кинуто дві пляшки з запалювальною сумішшю. Газета «Комерсант» писала, що більшість матеріалів видання містив критику чинної влади і опозиція Киргизії порахувала подію актом політичної помсти. У 2006 році Эшимканов також згадувався в ЗМІ як главред «Агыма».

    25 грудня 2004 року на з’їзді Соціал-демократичної партії в Бішкеку було оголошено, що очолювана Эшимкановым Народна партія приєдналася до СДПК. Эшимканов заявив, що його партія саморозпустилася у листопаді, всі її члени увійшли до СДПК, а він сам став заступником голови СДПК.

    У березні 2005 року, після перемоги «тюльпанової революції» в Бішкеку — підтриманого більшістю населення безкровного державного перевороту — киргизькі ЗМІ вказували, що Эшимканов «випав з обойми» (йому не дісталося місця в уряді). Вони припустили, що у зв’язку з цим він готовий знову перейти в опозицію до чинної влади. У травні того ж року ЗМІ повідомили, що Эшимканов має намір ініціювати вотум недовіри виконуючому обов’язки президента Курманбеку Бакієву. Приводом для цього він назвав розпорядження Бакієва про створення комісії (передбачалося, що до її складу увійдуть правозахисники та судді Верховного суду Киргизії) щодо розв’язання ситуації в шести спірних виборчих округах, в числі яких значиться і Асанбаевский округ №6, від якого був обраний сам Эшимканов. За словами депутата, створення комісії стало другим «грубим промахом» Бакієва. Першим Эшимканов назвав передачу прикордонної служби ведення Служби національної безпеки (РНБ) Киргизії. У разі якщо судді ухвалять «неправильне рішення», Эшимканов пригрозив вивести на вулицю своїх прихильників. Эшимканов також оприлюднив відомості про те, що команда прем’єр–міністра Кулова в обхід Конституційного наради нібито готує свій паралельний варіант редакції основного закону країни, а у вересні планує провести референдум, одним з пунктів якого є питання про недовіру чинному складу Жогорку Кенеша. Після заяв Эшимканова парламентарії вирішили визнати розпорядження Бакієва суперечить конституції і порадили його скасувати.

    12 вересня 2006 року Эшимканов як представник руху «За реформи!» оприлюднив матеріали, що свідчать про таємний візит до Киргизії 29-30 липня того ж року підприємця Бориса Березовського і про його зустрічі з президентом країни Бакієвим та його молодшим сином Максимом. Парламентарій стверджував, що приватний літак опального олігарха «Фалькон» зустрічав особисто Бакієв. За даними депутата, нібито на наступний день після переговорів з президентом Березовський вилетів на озеро Іссик-Куль, а ввечері того ж дня відбув із Киргизії. ЗМІ вказували, що ця інформація стала серйозним ударом по Бакієву, оскільки, згідно з міжнародними домовленостями, Киргизія повинна була затримати в аеропорту розшукуваного російськими властями підприємця та видати його Москві [23]. Сам Бакієв цю інформацію рішуче спростував. 9 жовтня 2006 року, на прес-конференції в Бішкеку, Эшимканов заявив, що, за його даними, Генеральна прокуратура республіки підтвердила факт візиту Березовського в Киргизії.

    25 вересня 2006 року в ЗМІ з’явилася інформація про те, що ініціативна група виборців, незадоволена законотворчістю свого обранця, вирішила відкликати Эшимканова з парламенту. Эшимканов образився, заявивши в ефірі киргизького телеканалу НТС: «Самі закликають до стабільності, а самі що роблять?!».

    2 жовтня 2006 року представники руху «За реформи!» (в тому числі і Эшимканов) зробили заяву про поточну ситуацію в країні. Вони вказували, що влада ігнорує волю народу Киргизії, в республіці посилюються політичні гоніння, ціни ростуть, а тяжке становище населення не поліпшується. Персональну відповідальність за кризову ситуацію, яка складається в країні, за умисне затягування конституційної та інших реформ» вони поклали на президента Бакієва.

    30 жовтня 2006 року Эшимканов зробив ряд заяв в Жогорку Кенеше. Він запропонував добровільно піти у відставку членів уряду Киргизії — Феліксу Кулову, Мыктыбеку Абдылдаеву, Мурату Суталинову. У своєму виступі Эшимканов торкнувся «сімейного бізнесу» президента. Эшимканов заявив, що у нього немає ніяких претензій до Максиму Бакієву (синові президента Курманбека Бакієва), але є питання, звідки той узяв 25 мільйонів доларів, які він нібито вклав в економіку республіки. Эшимканов звинуватив дітей президента в незаконній приватизації держвласності і зажадав повернути її державі. Вказав він і на те, що Бакієв, на його думку, «оточений людьми, які були в команді Акаєва» (колишнього президента республіки, поваленого в 2005 році під час «тюльпанової революції».

    8 листопада президент Бакієв підписав проект конституції і вніс його на розгляд депутатів Жогорку Кенеша, виконавши вимогу учасників розпочатого за кілька днів до цього масового безстрокового мітингу опозиції в Бішкеку. Парламент у той же день прийняв конституцію у другому читанні — ЗМІ відзначали, що власне процедура схвалення тексту основного закону зайняла дві хвилини.

    У листопаді 2006 року Эшимканов виступив з промовою про кризу в парламенті. «З нинішнім складом Жогорку Кенеша нова конституція працювати не буде», – зазначив депутат, назвавши себе прихильником саморозпуску палати.

    19 грудня 2006 року члени кабінету міністрів Республіки Киргизія на чолі з прем’єром Куловым одноголосно прийняли рішення піти у відставку. Кулов пояснив цей крок бажанням наблизити парламентські вибори, оскільки, згідно з прийнятою незадовго до цього конституції, новий кабінет уряду формується партією, яка набрала більшість голосів на виборах у парламент. Але відразу після цього ЗМІ повідомили про заяву депутата Замирбека Эсенаманова, який підкреслив, що новий Жогорку Кенеш може бути обраний лише після того, як попередній склад прийме рішення про саморозпуск, або після того, як парламент розпустить президент (у разі, якщо депутати вдруге не затвердять новий склад уряду). У той же день відставка уряду була прийнята Бакієвим, і всі члени кабінету міністрів продовжили роботу в ранзі виконуючих свої обов’язки. Двічі Бакієв вносив кандидатуру Кулова на пост прем’єр-міністра, і обидва рази депутати голосували проти неї. 26 січня 2007 року Бакієв надіслав в Жогорку Кенеш подання на затвердження головою уряду Азіма Ісабекова. 29 січня 2007 року парламент підтримав кандидатуру Ісабекова, після чого Кулов був звільнений від виконання обов’язків прем’єр-міністра, а Исабеков отримав посаду прем’єр-міністра.

    18 лютого 2007 року, через кілька днів після заяви Кулова про намір очолити опозицію, було оголошено про створення «Об’єднаного фронту за гідне майбутнє Киргизстану». Эшимканов в числі інших опозиціонерів підписав заяву нового союзу, в якому повідомлялося, що своєю метою «Об’єднаний фронт» вважає відставку Бакієва, проведення дострокових президентських виборів в республіці і здійснення конституційної реформи. Опозиційні політики в черговий раз Бакієва звинуватили у відновленні системи сімейного правління, спробі узурпації влади, а також зрив конституційної реформи.