Мартин Ланганс

Фотографія Мартин Ланганс (photo Martyn Langans)

Martyn Langans

  • Рік смерті: 1883
  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Ланганс, Мартин Рудольфович. Прізвисько «Німець». (1852-1883). Студ., СПБ. Технолог. ін-ту, з якого вийшов у 1872 р. в 1873 р. примикав в Одесі до гуртка Ф. Ст. Волховського.

    У червні 1874 р. з метою пропаганди відкрив бондарную майстерню у Верхньодніпровськ. у. Арешт. у тому ж році, по процесу 193-х виправданий. 28 квітня 1879 р. вдруге арешт, у Києві під прізвищем Петрова. 30 квітня відправлений у Мценскую в’язниці; а в грудні, як іноземний громадянин, висланий за кордон. Влітку 1880 р. повернувся в Петербург, увійшов у В. К. «Нар. Волі». Брав участь у підготовці замаху на Олександра II влітку 1880 р. в СПБ. Працював в підкопі М. Садовий. Арешт. 21 квітня 1881 р. в Києві. По процесу 20-ти засуджений до страти, заміненої довічним ув’язненням. Помер в Олексіївському равеліні.

    С. Русова:

    «…Революціонер-фанатик і обаятельнейший людина з голубине-чистої ніжною душею».

    М. Ланганс, лист із тюрми:

    «Я ніколи не зводив усього світу до себе і до своїх почуттів, знаю прекрасно, що світ і без мене проіснує, завжди думав більше про інших,ніж про себе; ось чому моя власна персона мене мало цікавить, доля мене мало турбує».

    Н.А.Морозов: «…На наступний день дізнався, що за Тригона сидів Клеточников, потім Ланганс, потім Ісаєв, а далі ніхто не відповідав.»

    М. Н.Тригона:

    «У Ланганса цинга не проходила, відкрилося сильне кровохаркання, ходив він з великим трудом. Весь час він лежав і лише зрідка добирався до стіни, щоб перемовитися словом. Він не думав, що в нього сухоти, і вірив у своє одужання. Як часто згадував він дружину і сина. Як мріяв він їх побачити! Незадовго до того, як перестав вставати він зовсім з ліжка, з великими труднощами дістався до стіни, щоб розповісти мені епізод при хрещенні його сина. Справа в тому, що син народився в Будинку попереднього ув’язнення. Само собою зрозуміло, що кума не матері довелося вибирати. Зголосився хрестити якийсь генерал, який звернувся кматери дитини, Ганні Василівні Якимової, з питанням, яке ім’я бажала б вона дати синові?

    Ганна Василівна відповіла, що хотіла б назвати сина Мартином. «Так, розумію,— глибокодумно зауважив генерал.— Ви, значить, хочете назвати його на честь Мартіна Лютера… реформація…» Незважаючи на сильні страждання, душевної бадьорості Мартин Рудольфович не втрачав. Згодом вставати з ліжка він вже не міг і якщо хотів сказати що-небудь, то брав у руку черевик і лежачи, з ліжка, стояла далеко від стіни, стукав по підлозі, а я відповідав йому стукіт у стіну.»

    Д-р Вильмс, рапорт від 14 серпня:

    «Хвороба арештанта, що міститься в камері № 8 Олексіївського равеліну (М. Ланганс), дещо погіршилась, так як у хворого арештанта з’явилося протягом останнього тижня кровохаркання, стан хвороби взагалі подає мало надії на одужання».

    Д-р Вильмс, рапорт від 21 серпня:

    «Стан хвороби арештанта, що міститься в камері № 8 того равеліну, не є зміни на краще, так як хворий, за сильноболезненному страждання своєї правої нижньої кінцівки, не може лежати інакше, як тільки на правому боці, то при крайньому исхудании хворого загрожують утворитися пролежні в ділянці великого вертлюга правого стегна. Для попередження таких пролежнів вважаю за необхідне придбати для міститься в камері № 8 Олексіївського равеліну хворого арештанта круглі гумові подушки з центральним просвітом».

    П. С. Поліванов:

    «У 20-х числах (1883р.)помер Ланганс. За віросповіданням він був католик і просив покликати священика. Йому не відмовили в цьому, обіцяли навіть, але він так і помер без настанови священика свого віросповідання. Ймовірно, начальство знайшло незручним послати ксьондза в равелін і залишати його віч-на-віч з державним злочинцем.»