Марія Спиридонова

Фотографія Марія Спиридонова (photo Maria Spiridonova)

Maria Spiridonova

  • День народження: 28.10.1884 року
  • Вік: 56 років
  • Місце народження: Тамбов, Росія
  • Дата смерті: 11.09.1941 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

З дворян. Рід. в сім’ї колезького радника. У Тамбовської гімназії в 6-му класі включилася в роботу місцевої есерівській орг-ції. У 1902 пішла з 8-го класу гімназії (за ін. версією, була виключена за політичну неблагонадійність). Працювала конторщицей в губернському дворянському зібранні. З 1905 член бойової дружини. Вперше заарештовано за участь у демонстрації в 1905, покарання не поніс.

16 січ. 1906 за рішенням Тамбовського до-та есерів вчинила террористич. акт, смертельно поранила жандармського полковника, нач. охоронного отряца Р. Н. Луженовского, приборкувача селянський хвилювань в Тамбовської губ. У поліцейській дільниці Спірідонова роздягнена догола, зазнала тяжких побиттю і тортурам і потім у вагоні по дорозі в Тамбов наруги з боку заарештували її офіцерів. Справа Спірідонової отримала міжнародний розголос і мало помітний суспільний. резонанс. 12 березня 1906 р. виїзна сесія Московського военого окружного суду засудила Спиридонову до смертної кари через повішення, заміненої безстрокової каторгою, до-рую вона відбувала в Нерчинських в’язницях.

В результаті Лют. рев-ції 1917 була звільнена за розпорядженням А. Ф. Керенського 3 березня З ім’ям Спірідонової пов’язане створення в Читі эсеровского к-та, що стояв на позиціях інтернаціоналізму і максималізму. До сер. травня Спірідонова брала участь у роботі Читинського Ради РСД. 13 травня після промови Спірідонової виконком Читинського Ради прийняв рішення про ліквідацію Нерчинської каторги.

31 травня прибула до Москви в якості делегата від Забайкальської обл. на 3-ій з’їзд ПСР. Була обрана в почесну президію з’їзду. Кандидатура Спірідонової висувалася при виборах ЦК ПСР, але необхідної кількості голосів не набрала. В ході парт. з’їзду Спірідонова приєдналася до лівого крила ПСР. Увійшла до складу його Оргбюро, була обрана в Пн. обл. к-т, який перебував під впливом лівих есерів. Брала участь у роботі 1-го Всерос. з’їзду Рад КД. Обрано Виконком Всерос. Ради КД від 12-ї армії. У червні включилася в діяльність петрогр. орг-ції есерів і почала співпрацювати в органі Сівши. до-та — газ. «Земля і Воля». 4 липня, за свідченням Ф. Ф. Раскольникова, Спиридонова вітала кронштадтских моряків, які прибули в Петроград для участі в вооруж. антиправительств. демонстрації (див.: Розкольників Ф. Ф., Кронштадт і Пітер в 1917 Р., 2 ИЗД., М, 1990, с. 132). У серп. 7-й Рада партії включив Спиридонову в список обов’язкових кандидатів від ПСР на виборах в Учред. Собр. У сер — сент. Спиридонова брала участь в роботах губ. з’їздів і конференцій ПСР. 16 серп. на петрогр. губ. з’їзді виступила з промовою «Про суч. моменті.

Марія Спиридонова АлександровнаС сер. під її редакцією почав виходити ж. «Наш Шлях»; у першому номері опублікована її програмна ст. «Про завданнях революції», що стала свого роду «керівництвом до дії» для лівого крила ПСР: «Революційний соціалізм — це мірка, якою повинні бути зазначені всі акти Партії Соціалістів-Революціонерів… — стверджувалося в статті, — З цієї точки зору наша програма не може змінюватися і не має пристосовуватися до умов місця і часу, навпаки, до неї повинна бути піднята всяка дійсність… В даний час стверджувати дієво теоретично і практично, що наша рев-ція буржуазна, співпрацювати з буржуазією в області та політичної та економічної — це значить зміцнювати остаточно расшатавшийся буржуазний лад, це значить допомагати йому протриматися роки, десятки років на згорблені плечі трудящого класу… Партія Соціалістів-Революціонерів йде на чолі соціальної революції, її програму в своєму здійсненні підриває один з найміцніших підвалин сучасного ладу (землеволодіння), порушує один із священних принципів буржуазного ладу — приватну власність… І ось… Партія Соціалістів-Революціонерів, під тиском заповнили праве крило партії обивательських, нічого спільного з соціалізмом не мають елементів, відхиляється все далі від свого єдино вірного шляху тісної нерозривному зв’язку і єдності з народом… вона включає в свою тактику заходи і принципи, не тільки не освячуються загальними принципами нашої програми, але різко суперечать їм, що посягають на їх логічну й моральну цілісність». У цій же статті давалася оцінка урядової політики і визначалась подальша лінія ПСР, прийнятна для Спірідонової. «Політика офіційних правлячих кіл нескінченно далеко відійшла від політики народної, як ззовні, так і всередині, і Партії Соціалістів-Революціонерів нічого там робити… Але на всіх скорботних шляхах російської і світової життя наше місце… має визначатися у світлі нашої Ідеї, в дусі нашої програми — завжди під прапором соціалізму, завжди революційним методом, завжди через народ, з народом і для народу» (с. 4-12).

Під час корніловського виступу Спірідонова намагалася налагодити зв’язок з ЦК РСДРП(б), різко критикувала політику ЦК ПСР, публічно заявляючи, що порятунком рев-ції є перехід влади до робітників і селян. В цей

період Спірідонова виступала з різкими нападками на політику Брешемо. пр-ва і Виконкому Всерос. Ради КД. За словами члена Виконкому Р. К. Покровського, вона публічно заявляла: «Якщо селянам не передають поміщицьку землю, то тільки завдяки продажному президії, ввійшов у страйк з продажним Керенським і буржуазією» (рос. рев-ції (1917-1918 рр.). Сб. ст., М., 1918, с. 431 Так само рішуче протестувала вона проти введення смертної кари. 10 сент. Спиридонова була обрана в петрогр. міськком ПСР, увійшла до редколегії його органу газ. «Прапор Праці». 15 сент. обрана справ. Петрогр. Ради. В якості делегата від Виконкому Всерос. Ради КД брала участь у роботі Демокр. наради; на ньому 18 сент. у своїй промові засудила коаліції з кадетами; з питання про владу заявила: «Геть коаліцію, і хай живе влада народу і рев-ції!» (див.: Безбережьев С. В., М. А Спиридонова, в кн: Росія на рубежі століть. Іст, портрети, М., 1991, с. 342). Як представник Ради КД увійшла у Брешемо. Рада Зростав. Республіки (Передпарламент). Обрано гласним петрогр. Гір. думи.

Наполегливо домагалася скликання 2-го Всерос. з’їзду Рад РСД, брала участь у боротьбі за владу Рад, але не у всьому погоджувалася з більшовиками. За свідченням Н.До. Крупської, за пару годин до відкриття з’їзду в. І. Ленін зустрічався з Спірідонової та ін. представниками лівих есерів і намагався переконати їх увійти в пр-во, однак бажаного результату не досяг (див.: Крупська Н.К., Спогади про в. І. Леніна, М., 1957, с. 319). З’їзд обрав Спиридонову в Президію. Після того, як ЦК ПСР виключив, що залишилася на з’їзді ліву опозицію з партії, Спиридонова виступила за скликання Всерос. з’їзду лівих есерів. 28 жовт. стала одним з членів Брешемо. Центр. Оргбюро лівих есерів. 6 листоп. обрано чл. Президії ВЦВК: в подальшому обирався чл. Президії ВЦВК 3-4-го скликань. 11 листоп. Чрезв. Всерос. з’їзд Рад КД (11-25 листоп.) обрав Спиридонову своїм головою.

Виступаючи 15 листоп. на совм засіданні ВЦВК Петрогр. Ради і Чрезв. Всерос. з’їзду Рад КД, Спиридонова сказала: «Нехай знає російський селянин, що, не пов’язавши себе з російським робочим, не пов’язавши себе з робітником і селянином Франції, Англії, Австралії та Німеччини і всіх інших країн світу, він не доб’ється не тільки свободи і рівності, але навіть того клаптика землі, який так йому життєво необхідний». Спірідонова також закликала до єднання лівих сил: «Нехай єдина рев. демократія виступає єдиним фронтом. Залишимо наші суперечки… Хай живе братський союз робітників, солдатів і селян!» («Протоколи засідань ВЦВК Рад робітничих, солд., селянських і козацьких справ. II скликання», М. 1918, с. 65-66). На пленумі ВЦВК 17 листоп. Спиридонова зробила заяву, що фракція лівих есерів вважає «недоцільним і грубо помилковим політ, кроком» декрет РНК про розпуск петрогр. Гір. думи. У той же час вона підкреслила «неминучість» для лівих есерів взяти участь у «створенні відповідальної перед Центр. Виконає, тому владі і в самих органах цієї влади» (там же з 71)

19 листоп. відкрився Всерос. з’їзд лівих есерів, обрав Спиридонову своїм почесним головою. У промові на з’їзді 21 листоп. вона різко критикувала рук-під ПСР за відрив від старої парт. програми і заявила, що в цю партію входять особи, «чужі соціалізму». Звертаючись до з’їзду, вона говорила: «Нам необхідно молодої партії завоювати селянство». Протиставивши «радянську» демократію «буржуазної», Спиридонова стверджувала: «Шляхом парламентської боротьби ми не можемо прийти до соціалізму» [«Протоколи 1-го з’їзду Партії лівих соціалістів-революціонерів (інтернаціоналістів; М., 1918, с. 34-351 Спірідонова увійшла в ЦК ПЛСР. 26 листоп. відкрився 2-й Всерос. з’їзд Рад КД, рас-коловшийся потім на дві частини і обрав два альтернативних виконкому на чолі «лівого» була З„ на чолі «правого»-В. М. Чернов. 13 груд. Спиридонова була обрана почесним перед. Петротр. Ради. Почесним перед. її обрав і Всерос. з’їзд залізничників; виступивши на ньому 14 груд. з промовою, вона визнала «соц. характер» Жов. рев-ції (див. Безбережьев С. В., указ. соч., в кн; Росія на межі століть., с. 344).

Як член Учред. Собр. (від Володимирського виборчого законо. округу) Спірідонова 5 січ. 1918 взяла участь у його відкритті. Кандидатура Спірідонової була висунута в голови Учред. Собр. фракціями лівих есерів і більшовиків. Спиридонова (153 голоси) програла вибори Чернову (244 голоси). Разом з ін. лівими есерами вона покинула Учред. Собр. Виступаючи 6 січ. у Тенишевском уч-щі, «пояснила необхідність розпуску Учред. Собр., говорила про роль Рад… закликала товаришів робітників і робітниць тісніше згуртуватися навколо прапора Сов. влади» («Рев. Працівниця», 1918. N 1, с. 16).

7 січ. Спиридонова взяла участь у роботі 1-го Всерос. з’їзду профспілок, обрав її в почесні голови, і виступила на ньому з промовою. 10-12 січ. пройшли спільні засідання ЦК РСДРП(б) і ЦК ПЛСР, обговорювали питання подальшої тактики. За свідченням Спірідонової, «довгі години, неск. днів проходив у нас в закулісних засіданнях, в нескінченних суперечках з більшовиками для відвоювання того чи іншого пункту нашої програми» [див.: Розгін А. В. Урядів, блок більшовиків і лівих есерів (окт. 1917 — січ. 1918), «Іст. записки», т. 117, М., 1989, с. 1441 13 січ. Спиридонова взяла участь у відкритті 3-го Всерос. з’їзду Рад КД і ввечері того ж дня виступив на об’єднаному засіданні з’їздів Рад КД і РСБ. У своїй промові вона сказала: «Надзвичайно важливо зібрати всі сили революційної Росії, щоб з них створити єдиний революційний ціле, суцільний ком єдиної соціальної енергії і продовжувати боротьбу, без усякої пощади і без всяких коливань, відкидаючи все, що буде зустрічатися на шляху нашої боротьби, яка повинна привести нас у світле царство соціалізму». Протиставивши сов. форму орг-ції Учред. Зборам, вона заявила про необхідність затвердити Поради Трудовим Учред. Зборами, до-рому повинні належати у всій повноті все виконає, і законо-дат. функції, всі рішення якого повинні шануватися для всіх однаково обов’язковим і непорушним законом» («3-й Всерос. з’їзд Рад РСКД», П, 1918, с. 45-46). Вона також закликала з’їзд ухвалити закон про соціалізацію землі. З’їзд на засіданні 18 січ. без дебатів затвердив перший розділ закону і прийняв за основу інші розділи. 27 січ. об’єднаний ВЦВК затвердив закон в цілому. У числі ін. сов. керівників його підписала і Спірідонова. Її перу належить передмова до тексту «Осн. закону», опублікованому в 1918 вид-вом лівих есерів «Рев. соціалізм». По завершенні роботи 3-го з’їзду Рад Спірідонова очолила Виконком Хрест, секції ВЦВК, до-раю взяла на себе багато функцій скасованого Виконкому Ради КД.

В кін. февр. Спиридонова взяла участь у ряді засідань ВЦВК, ЦК ПЛСР, а також об’єднаних засідань останнього з ЦК РСДРП(б) з питання про підписання Брестського миру. Її позиція в цьому питанні збігалася з точкою зору тієї частини більшовицького ЦК. до-раю підтримувала Леніна (див.: Безбережьев С. В., указ. соч., в кн.: Росія на рубежі століть…, с. 346). У ст. Листа в село» Спірідонова виклала левоэсеровские погляди на хрест-во: «…Селянство за короткий час революционизировалось настільки, що без дебатів і коливань Селянський З’їзд пішов в Таврійський палац, щоб підтримати і схвалити Радянську владу так само щиро і з силою, як представники воїнства і пролетаріату»; «Третій Крестьнский З’їзд був уже новим етапом на Шляху тернистого і великого історичного проходження селян до соціалізму»: «Селянство — не тільки матеріал для історії, не тільки пережиток відомого ладу, що підлягає найглибшої социологич. трансформації, і навіть знищення, але клас майбутнього, життєздатний і стабільний історично, клас, несе світу і новий лад і нову правду» («Наш Шлях», 1918, № 1, С. 16-17).

Спиридонова активно брала участь у підготовці 2-го з’їзду ПЛСР, входячи в комісії за його орг-ції і відкриття. 17 кві. з’їзд обрав Спиридонову в президію. 19 кві. вона виступила на ньому з доповіддю по поточному моменту. Полемізуючи з ін. доповідачем (Б. Д. Камковым), Спиридонова закликала лівих есерів розділити з більшовиками відповідальність за Брестський мир: Мир був підписаний не нами і не більшовиками: він був підписаний злиднями, голодом, небажанням всього народу — змученого, втомленого — воювати. І хто з нас скаже, що ПЛСР, уявляй вона одна влада, вчинила б інакше, ніж надійшла партія більшовиків?» («Прапор Праці», 1918, 19 квіт.). Вона відзначала, що «в даний час найголовнішим соціальним фактом нашої революції є земля і земельне питання, і рушійною силою нашої соціальної революції є селянство». «Найголовнішим завданням поточного дня» було, на її думку, «реальне втілення в життя закону про соціалізацію землі, а втілення це, як показала практика, неможливо без участі в апараті влади» (там же). Зважаючи на це Спірідонова принципово засуджувала лівих есерів за вихід з центрального уряду: «Як класова партія, народна, ПЛСР не має права будувати політику на підставі особистих переживань, і в епоху соціальної революції грати в політичну гру. Відходом від влади ліві з-р. зрадили хрест-во» (там же). Однак позиція Спірідонової не отримала підтримки більшості. Висунута в ЦК, вона взяла самовідвід, але він не був задоволений; обрано до ЦК.

У порівнянні з більшістю членів ЦК ПЛСР вона довше інших виступала за політичний союз з більшовиками. Але в період з травня по липень 1918 у своїх публічних виступах Спірідонова рішуче засудила зовнішню і внутрішню політику РНК, критикувала аграрну політику більшовиків, кажучи, що соціалізація землі підміняється націоналізацією. Разом з Камковым Спірідонова вела переговори з членами виконкому «Рев. інтернаціонально-соц. орг-ції іноземним грома. робітників і селян» з питання про орг-ції антинімецького виступи на Україні. 24 червня перед. засідання ЦК. прийняв рішення «в інтересах російської та міжнародної рев-ції покласти край т. н. перепочинку»; «В цих цілях. — організувати ряд террористич. актів щодо найвизначніших представників герм. імперіалізму» («Червона книга ВЧК», т. 1, 2 изд., М. 1989, с. 185). Для проведення цього плану ЦК ПЛСР виділив Бюро, до-рої увійшли Л. Б. Голубовський, ІА Майоров і Спірідонова. У протоколі засідання, підписаному Спірідонової, зазначалося: «Ми розглядаємо свої дії як боротьбу проти цієї політики Ради Народних Комісарів і ні в якому разі як боротьбу проти більшовиків» (там же, с. 186).

Відбувся 28 червня 3-й з’їзд ПЛСР надав ЦК свободу дій. Спиридонова висловилася на з’їзді за те, щоб ПЛСР стала правлячою партією. 4 липня під час відкриття 5-го Всерос. з’їзду Рад Спиридонова була обрана в його Президія. 5 липня виступила на з’їзді із звітною доповіддю про роботу Хрест, секції, в до-ром поставила під сумнів подальше її існування: «Спочатку ми працювали рука об руку з більшовиками, часто роблячи поступки в парт. питаннях, …щоб не було розбіжностей. Але з питання про Брестському договорі сталося розбіжність… і з цього часу починаються зовсім інші умови роботи… Нашої секції не давали проводити її проектів. Їй намагалися влаштувати всякі перешкоди… Я вважаю… що вже на цьому З’їзді Рад пройде питання про знищення Селянської секції…» («5-й Всерос. з’їзд Рад робітничих, хрест., солд. і козачих депутатів». Стенографич. звіт, М. 1918, с. 53-54). Також різко Спірідонова критикувала прод. політику більшовиків, а про комбедах прямо заявила: «Ми будемо боротися на місцях, і комітети сільської бідноти місця собі мати не будуть» (там же, с. 59). Вона піддала критиці та ін. заходи РНК особливо декрет про страти.

У подіях 6-7 липня Спірідонова проявила максимальну активність. Увечері 6 липня при її ку, участь у штабі загону ВЧК під команд. Д. І. Попова був заарештований Ф. Е. Дзержинський. Потім Спірідонова разом з Голубовским вирушила на з’їзд Рад для оприлюднення декларації ЦК ПЛСР про вбивство Ст. Мірбаха У Великому т-рі під рук. Спиридонова проходили наради фракції лівих есерів. В ніч з 7 на 8 липня Спиридонова була заарештована і перевезена на гауптвахту в Кремль. На допиті в следств. комісії при ВЦВК 10 липня вона взяла провину за виступ лівих есерів на себе і показала: «Я організувала справу вбивства Мірбаха з початку до кінця. Блюмкін діяв за дорученням моїм» («Червона книга ВЧК», с. 268-69). 27 листоп. Верх. рев. трибунал при ВЦВК засудив Спиридонову до 1 року в’язниці, «беручи до уваги особливі заслуги перед рев-єю». 29 листоп. Президія ВЦВК амністував її, вона була звільнена з-під варти.

У дек. 1918 — февр. 1919 Спірідонова включилася в політичну діяльність. Брала участь у роботі 2-го Ради ПЛСР, редагувала парт. ж. «Прапор». 18 лют. 1919 Спірідонова заарештована і засуджена Моск. рев. трибуналом до ізоляції від громад, і політ, діяльності терміном на 8 місяців. 2 кві. їй вдалося втекти з-під варти. Перейшовши на нелег. положення, повернулася до парт. роботі і очолила меншість ЦК, що виступало за активну протидію політиці РКП(б). У жовт. 1920 Спиридонова була затримана, нек-рої час провела в лазареті ВЧК і в тюремній психиатрич. лікарні. З сент. 1921 жила в ізоляції і під контролем ВЧК в підмосковній Малаховке. Піддавалася репресіям в 1923 і 1924. З 1925 перебувала на засланні (Самарканд, потім Уфа). У засланні вийшла заміж за І. А Майорова. Працювала економістом-плановиком і на ін. госп. роботі. У 1937 знову заарештована органами НКВС. 7 січ. 1938 Воєн. колегія Верх. суду СРСР засудила її до 25 років тюремного ув’язнення. Відбувала термін у Ярославській і Орловської в’язницях. 11 сент. 1941 за вироком Воєн. колегії Верх. суду СРСР розстріляна. Реабілітована у 1990 по справі 1941, в 1992 по справах 1918, 1923 1924, 1937.