Маргарет Тетчер

Фотографія Маргарет Тетчер (photo Margaret Thatcher)

Margaret Thatcher

  • День народження: 13.10.1925 року
  • Вік: 87 років
  • Місце народження: Грэнтхем, Великобританія
  • Дата смерті: 08.04.2013 року
  • Громадянство: Великобританія
  • Зріст: 166 см
  • Оригінальне ім’я: Маргарет Хільда Тетчер
  • Original name: Margaret Hilda Thatcher

Біографія

Маргарет Тетчер протрималася на посаді прем’єр-міністра Британії довше будь-якого політика 20-го століття – і стала першою (і поки єдиним) жінкою, яка зуміла зайняти цей пост. Втім, особливо жіночною політику Тетчер назвати було, м’яко кажучи, важко – кличку ‘Залізна Леді» вона отримала не дарма.

Маргарет Хільда Тетчер – британський політичний діяч, колишній прем’єр-міністр Великобританії і колишній лідер британської партії консерваторів.

Народилася Маргарет Хільда Робертс у Грэнтэме, Лінкольншир (Grantham, Lincolnshire) 13-го жовтня 1925-го. Її батько був власником двох бакалійних крамниць і активним політичним діячем місцевого рівня.

Деякий час Маргарет займалася вивченням хімії; пізніше, однак, вона переключилася на правову і політичну діяльність. У 1959-му її обрали членом парламенту від Фінчлі (Finchley). У 1970-му Едвард Хіт (Edward Heath) призначив Тетчер державним секретарем з питань освіти і науки.

Тетчер почала активно відвідувати Інститут економіки – створений магнатом Ентоні Фішером (Antony Fisher) ‘мозковий центр’; саме тут Маргарет і заразилася ідеями Ральфа Харріса (Ralph Harris) і Артура Селдона (Arthur Seldon), ставши активно противницею концепції соціальної держави і кейнсіанської економічної системи.

19 січня 1976-го Тетчер сказала досить гучну антирадянську мова, в якій звинуватила СРСР у прагненні до світового панування та загальної агресивності, а свою сторінку

ну – у надмірно мирному підході до вирішення міжнародних проблем. Незабаром після цього радянська газета ‘Червона Зірка’ нагородила Тетчер кличкою ‘Залізна Леді’ – яку та, до речі, не без задоволення прийняла і схвалила.

У 1979-му Тетчер здобула на внутрішніх виборах партії консерваторів переконливу перемогу, ставши лідером опозиції і першою жінкою, яка зуміла очолити велику британську політичну партію.

У 1979-му, після перемоги на загальних виборах, Маргарет Тетчер стала прем’єр-міністром Великобританії. Влаштувавшись на Даунінг-стріт, Тетчер запустила цілу серію політичних та економічних проектів, покликаних вирішити наявні в Британії проблеми, начебто неймовірно високого безробіття. Політична філософія Тетчер була заснована на скасування державного контролю (зокрема, у фінансовому секторі), організації гнучких ринків праці, приватизації державних компаній і зниження сили і впливу профспілок.

Спочатку Тетчер користувалася великою популярністю, проте з часом популярність ця почала сходити на немає – народу не подобалася загальна фінансова нестабільність і вперто не бажала побеждаться безробіття.

Минулі в 1981-му в Ірландії голодування і реакція Тетчер на них додатково ускладнили і без того нестабільну ситуацію в Північній Ірландії; згодом бійці ІРА навіть здійснили на життя Тетчер замах. Фолклендська війна, втім, з точки зору іміджу Тетчер пішла виключно на користь і допомогла їй перемогти на виборах 1983-м.

У 1987-му Маргарет Тетчер була переобрана на третій термін. В цей період вона застосувала ще кілька досить непопулярних заходів, як введення нової системи оподаткування; укупі з негаразди в кабінеті (зокрема, із-за неспівпадання поглядів на європейське співтовариство), це і призвело до зміщення Залізної Леді.

Посаду прем’єр-міністра і лідера партії Маргарет Тетчер залишила в листопаді 1990-го, незабаром після того як Майкл Хезелтайн (Michael Heseltine) відкрито кинув їй виклик. У 1992-му Тетчер пішла з Палати громад, після чого була удостоєна довічного пэрства, звання ‘баронеса Тетчер’ і місця в Палаті лордів.

Після відходу з Палати громад Тетчер випустила дві книги мемуарів – ‘The Downing Street Years’ і ‘The Path to Power’. У 1992-му її найняли на посаду ‘геополітичного консультанта’

у тютюнову компанію ‘Philip Morris’. Тетчер неодноразово виступала з гучними промовами і активно коментувала останні події на політичній арені; так, вона закликала НАТО зупинити атаки сербів на Сараєво, щоб запобігти етнічні чистки, виступала за незалежність Хорватії і Словенії і критикувала західні уряди за відмову визнавати відокремилися в Югославській війні республіки окремими країнами.

У 1998-му Тетчер закликала звільнити колишнього чилійського диктатора Аугусто Піночета (Augusto Pinochet), посилаючись на ту допомогу, яку він надав Великобританії під час Фолклендської війни. Пізніше Тетчер особисто відвідала перебував під домашнім арештом екс-диктатора.

У 2002-му Тетчер перенесла кілька інсультів; незабаром після цього їй порекомендували надалі утриматися від активної публічної життя і виступів.

У 2013-му Маргарет перенесла ще один інсульт, від якого і помер; на момент смерті їй було 87 років. Реакція мас на смерть Залізної Леді була неоднозначною; одні опускалися до вульгарних образ, інші ж відкрито іменували її ‘найбільшим британським прем’єр-міністром мирного часу’.