Максим Славинський

Фотографія Максим Славінський (photo Maxim Slavinskiy)

Maxim Slavinskiy

  • День народження: 24.08.1868 року
  • Вік: 77 років
  • Місце народження: Ставище, Росія
  • Дата смерті: 23.11.1945 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Славинський Максим Антонович [1868(?)- 1945(?)] Закінчив юридичний факультет Петербурзького університету. З 1899 співробітник журналу «Життя», газети «Северный Курьер», член «Союзу взаємодопомоги російських письменників», в 1901 підписав протест з приводу розгону демонстрації біля Казанського собору.

Після Революції 1905 — 1907 років нетривалий час був директором Київського політехнічного інституту. До 1911 року секретар журналу «Вісник Європи» і голова «Vasileostrovskogo товариства народних розваг». Автор теорії про освіту в Росії особливою «імперської нації», вбиравшей в себе найкращі сили національної інтелігенції і противопоставлявшейся державним апаратом національним рухам, що й було, на думку Славинського головною причиною економічної та політичної кризи в країні (в т. ч. і в радянський час) (Славинський М. А. Національна структура Росії і великороси, в кн.: Форми нац. руху в суч. гос-вах, СПб., 1910, с. 277-303; Національно-держ. проблема в СРСР, Париж. 1938).Під час 1-ї світової війни був близький до групи федералістів у Государсвенной Думі та бюро Союзу автономістів.

Після Лют. рев-ції 1917 брав активну участь в орг-ції Респ.-демокр. партії (потім -Рос. Радикально-демокр. партія), увійшов до її ЦК, став заст. перед. Один з організаторів газ. «Вітчизна» (спочатку планувався її гол. редактором). Згідно з парт. резолюцією від 4 липня про створення коалиц. кабінету призначений перед. утвореного 11 липня Особливої наради по обл. реформи при Брешемо. пр-ве («Вітчизна». 1917, 16 липня). Гл. завдання наради бачив в «погодження виявленою нек-якими областями Зростав. гос-ва потреби в авт. формах управління з інтересами ін. областей, таких вимог не виявляли, а також синтересами держ. єдності.» (ЦДАЖР, ф. 1788, оп. 1, д. 22, лл. 1-1про.). Усвідомлюючи наслідки нерішучості Брешемо. пр-ва, С. вказував, що в цілях переможного закінчення війни необхідно згуртувати всі нації на основі їх самовизначення та створення общенац. пр-ва: «не Можна вставати в позу критика і відкладати всі реформи до Установчих Зборів, бо багато чого не терпить зволікання» («Вітчизна», 1917,23 липня).

На поч. сент. у Києві на З’їзді Народів, де вироблялася лінія соц. партій в нац. питання в Учред. Собр.. заявив: «Ми зацікавлені в цілісності і неподільності Росії, бо кожен народ окремо не представляє особливої сили. Але взяті разом, ми господарі Росії. Стара влада була владою тонкого прошарку панівних класів. Після цього прошарку влада перейшла в руки широких мас одного народу. Щоб вона перестала бути нестійкою і слабкою, потрібно, щоб держава використало сили всіх народів. Форма використання тільки одна — федерація» («Ранок Росії», 1917, 11 і 17 вересня).

Виступаючи під Час. Раді Зростав. Республіки (Предпарламенте) 12 жовт., сказав, що гол. причиною кризи стало відсутність у партій уявлень про шляхи руху рев-ції: якщо праві і ліберальні партії практично вичерпали себе, то ліві «поглибили рев-цію до анархії». З цим же закликом до згуртування і збереженню терр. цілісності Росії він виступав на мітингах до Учред. Собр. (в його роботі не брав). Після Окт. рев-ції емігрував.