Лоран Гбагбо

Фотографія Лоран Гбагбо (photo Laurent Gbagbo)

Laurent Gbagbo

  • День народження: 31.05.1945 року
  • Вік: 71 рік
  • Місце народження: Гагноа, Кот-д’івуар
  • Громадянство: Кот-д’івуар

Біографія

Президент Кот-Д’івуару з 26 жовтня 2000 року. Виступав проти диктатури Уфуе-Буаньї, перебував в ув’язненні, займався науковою діяльністю.

Лоран Куду Гбагбо народився 31 травня 1945 року в Гагноа (департамент Мама) у бідній родині. Життя сім’ї була нелегкою, а достаток невисоким. У 1948 році батьки Лорана розлучилися і далі мати виховувала дітей сама. У 1958 році Лоран вступив в невелику католицьку семінарію в Гагноа. У 1965 році він закінчив ліцей у Абіджані і отримав звання бакалавра філософії. У 1969 році Абиджанский університет видає йому ліцензію історика.

У 1970 році Лоран Гбагбо одружитися на Сімоне Ейве, вуглецевої католичці, і християнство стає значущою складовою його ідеологічного багажу.

У 1970 майбутній президент вже працює викладачем історії та географії в класичному ліцеї Абіджана. В цей період він активно бере участь у профсоюном русі і вливається в ряди нелегальної опозиції. Нелегальна діяльність та зміст лекцій, які він тоді вже читає в Абиджанском університеті, ведуть до того, що Лоран Гбагбо виявляється у військовій в’язниці, в таборах Сегвелы і Буаке. Ув’язнення тривало з березня 1971 року по

січень 1973 року.

Після укладення з 1974 Гбагбо працює науковим співробітником в Абиджанском університеті. У 1979 році він захищає докторську дисертацію в одній з філій Паризького університету. Тема дисертації — Соціально-економічні пружини івуарійської політики: 1940-1960.

У 1980 році Гбагбо стає директором інституту історії, мистецтв і архітектури Абіджана, активно бере участь у страйковому русі профспілки працівників науки і вищої освіти (SYNARES).

У 1982 році з групою викладачів Гбагбо організовує нелегальну клітинку, яка стала в подальшому зародком партії Івуарійський народний фронт». Розглядається владою як головний відповідальний за організацію змови викладачів» Гбагбо змушений залишити країну і виїхати до Франції. Перехід країни до багатопартійності стає в цей період головною політичною ідеєю Гбагбо. У 1983 році він друкує у видавництві Армакан (l Harmattan) роботу, озаглавлену «Кот-Д’івуар за демократичну альтернативу». Далі посл

едовал колективна праця про Ивуарийском народному фронті і його програмі управління «пропозиції з управління». У Франції Гбагбо отримує статус політичного біженця і вступає в дружбу з Гі Лаберти, тодішнім національним секретарем з міжнародних связам Об’єднаної соціалістичної партії і керівником журналу «Ліберасьон Африк». Саме з карткою акредитації кореспондента «Ліберасьон Африк» Гбагбо відправляється в 1983 році на з’їзд соціалістичної партії у місто Бург-ан-Бресс. При уряді Жака Ширака у 1986 році він став об’єктом поліцейських утисків, які мали на меті витіснити його назад у Кот-Д’івуар.

Повернення состаялось у вересні 1988 року зі згоди президента Уфуе-Буаньї. Після численних випадів на адресу Гбагбо (звинувачення, зокрема, звучали в тому, що його фінансує одна з західних держав) Уфуе пояснить зміну своєї позиції наступної фразей: «дерево не сердиться на пташку».

Повернувшись в країну 13 вересня 1988 року Гбагбо організовує 19-20 листопада учред

ительный з’їзд Івуарійського народного фронту, на якому обирається генеральним секретарем партії.

З 1988 по 1997 рік — генеральний секретар організації Івуарійський народний фронт.

З 1997 по 2000 рік — голова партії ДЕТАЛІ.

Перебуваючи на нелегальному становищі, партія визначає свою приналежність до «лівого демократичного крила» і бере в якості логотипу, подібно до французької социлистической партії, троянду, коріння якої ростуть з землі Кот-Д’івуару. Поступово Гбагбо починає набувати статус одного з лідерів опозиції. Надалі обрана стратегія дала свої плоди.

Після закінчення режиму Уфуе-Буаньї очолював опозиційні сили, в 2000 році переміг на виборах Робера Геї. У 2002 році в Кот-Д’івуарі розпочався заколот, який переріс у громадянську війну через небажання президента Гбагбо піти у відставку або обмежити свої повноваження. При міжнародному посередництві конфлікт був врегульований в Буркіна Фасо 4 березня 2007 року призначенням лідера повстанців Гильом Соро прем’єр-міністром.