Кузьма Кисельов

Фотографія Кузьма Кисельов (photo Kyzma Кисельов)

Kyzma Kiselev

  • День народження: 01.11.1903 року
  • Вік: 73 року
  • Місце народження: Лобковичи, Могилевська, Білорусь
  • Дата смерті: 04.05.1977 року
  • Громадянство: Білорусь

Біографія

З ім’ям Кузьми Венедиктовича Кисельова пов’язані 22 роки в історії білоруської дипломатії. Пропонована публікація висвітлює найважливіші віхи його біографії та дипломатичної діяльності. У статті використані архівні документи спеціального фонду Міністерства закордонних справ Республіки Білорусь і книга К. В. Кисельова «Записки радянського дипломата».

Народився 1 листопада 1903 року в селі Лобковичи Могилевської області. Закінчив медичний факультет Воронезького державного університету за фахом лікар — невропатолог, Інститут червоної професури в Москві.

З 1932 по 1937 роки К. В. Кисельов — науковий співробітник Всесоюзного інституту експериментальної медицини. У 1936 році став кандидатом медичних наук. З 1937 по 1938 роки — народний комісар охорони здоров’я УРСР, з 1938 по 1940 роки — голова Ради народних комісарів УРСР. У 1941-1942 роках працював директором медичного видавництва р. в Москві, головою Ульяновського обласного виконавчого комітету, з 1943 по 1944 роки був першим заступником голови Ради народних комісарів Білоруської РСР. З 1944 по 1958 роки — перший заступник голови РНК і нарком (з 1946 міністр) закордонних справ УРСР. З 1958 по 1966 роки — Міністр закордонних справ Білоруської РСР. Мав ранг Надзвичайного і Повноважного Посла. Був депутатом Верховної Ради СРСР, Верховної Ради УРСР і членом ЦК КПБ. (З особистого справи К. В. Кисельова).

1 лютого 1944 року Верховна Рада СРСР прийняла закон «Про надання союзним республікам повноважень у галузі зовнішніх зносин». Народний комісаріат закордонних справ СРСР із загальносоюзного було перетворено в союзно-республіканський. Згідно з цим законом союзні республіки отримували право вступати в безпосередні відносини з іноземними державами, укладати з ними угоди та обмінюватися дипломатичними і консульськими представниками.

«…VI сесія Верховної Ради Білоруської РСР першого скликання зібралася в Гомелі в клубі сірникової фабрики «Везувій» і 24 березня 1944 року прийняла закон про утворення Народного комісаріату закордонних справ Білоруської РСР. На підставі цього закону був утворений Народний комісаріат закордонних справ Білоруської РСР.

30 березня 1944 року я був затверджений сесією першим заступником голова раднаркому і народним комісаром закордонних справ Білоруської РСР. З цього часу і розпочалася моя дипломатична діяльність. У моєму житті стався крутий поворот.

Народний комісаріат закордонних справ УРСР довелося створювати у важких умовах. Обстановка тривала війни ускладнювала ці труднощі. Насамперед потрібно було терміново готувати кадри дипломатів. Я не мав досвіду дипломатичної роботи, тому необхідно було вивчити в Народному комісаріаті закордонних справ СРСР основні питання дипломатичної практики, а також питання, що мають відношення до союзним республікам. Незабаром після закінчення сесії я виїхав до Москви. Протягом трьох місяців вивчав в НКЗС СРСР цікавлять мене питання.

Народний комісаріат закордонних справ довелося розмістити в будівлі, яка загарбники наполовину при відступі спалили. Знадобилося багато зусиль, щоб відновити цю будівлю і розмістити в ньому співробітників наркомату…». (К. В. Кисельов «Записки радянського дипломата». М., 1974. С. 37.)

У 1944 році в структуру Наркомату закордонних справ УРСР входили політичний, протокольно-консульський відділи, відділ кадрів та управління справами. Штат Наркомату налічував 27 осіб. У 1945 році жоден його співробітник не мав дипломатичного рангу. “…Просимо Вас виділити двох товаришів, які знають англійську мову з числа студентів, що закінчують в 1946 році Московський державний педагогічний інститут іноземних мов. Наш Наркомат має в своєму апараті тільки двох співробітників, які знають англійську мову, один з яких близько року перебуває в службовому відрядженні в Америці…». (З листа К. В. Кисельова в управління кадрів ЦК ВКП(б).

Після другої світової війни, вступаючи в Організацію Об’єднаних Націй, Радянський Союз домігся прийняття у світове співтовариство на правах рівноправних членів двох союзних республік — Білорусі та України. Для Білорусі членство в ООН, отримання статусу держави — засновника авторитетної міжнародної організації відкривали перспективи виходу на світову арену, встановлення дипломатичних відносин з іноземними державами і розвитку двостороннього співробітництва.

З важливих для історії нашої держави подій, пов’язаних безпосередньо з дипломатичною діяльністю К. В. Кисельова, необхідно зазначити його участь у роботі в Сан-Францискской конференції 1945 року, яка заснувала Організацію Об’єднаних Націй. Як глава білоруської урядової делегації К. В. Кисельов був затверджений доповідачем першого комітету Другий комісії, що займалася питаннями Генеральної Асамблеї. 23 травня 1945 року на прес-конференції, організованій білоруською делегацією, К. В. Кисельов розповів про Білорусі, її історію, народ і руйнування, які принесла війна.

26 червня 1945 року К. В. Кисельов на чолі делегації Білоруської РСР підписав Статут ООН, який був ратифікований Президією Верховної Ради УРСР від 30 серпня 1945 року. Так юридично завершився процес міжнародного визнання Білоруської РСР як засновник ООН. В листопаді—грудні 1945 року бєларуська делегація взяла участь у роботі Підготовчої комісії Генеральної Асамблеї Об’єднаних Націй в Лондоні, на якій глава делегації Білоруської РСР К. В. Кисельов був обраний віце-головою четвертого комітету.

Членство в ООН дозволило БРСР підписати 18 грудня 1945 року Угоду з Адміністрацією допомоги і відбудови Об’єднаних Націй (ЮНРРА) і отримати в 1945-1947 роках термінову допомогу в економічному відновленні, забезпечення населення продовольством, одягом і медикаментами. К. В. Кисельов неодноразово зустрічався з главою Місії ЮНРРА в Мінську, про що свідчать протокольні записи, і просив прискорити доставку в Білорусію продовольства, тракторів, промислового і будівельного обладнання, необхідного при відновленні зруйнованих фабрик, заводів, електростанцій і житлових будинків.

Коли в 1946 році Наркомат закордонних справ УРСР був перетворений в Міністерство закордонних справ, К. В. Кисельов основну увагу приділив питанням вдосконалення структури її апарату. Тоді ж він говорив про необхідність організації публікацій у білоруській пресі з питань міжнародної політики і про створення в Міністерстві відділу друку.

10 січня 1946 року в Лондоні відкрилася перша сесія Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй.

“На першу частину сесії Генеральної Асамблеї прибули делегації 51 країни. Делегацію Сполучених Штатів Америки очолював Державний секретар Джеймс Бирнс; англійську — Міністр закордонних справ Ернест Бевін; французьку — Міністр закордонних справ Жорж Бідо; Радянського Союзу — Перший заступник Міністра закордонних справ СРСР А. Я. Вишинський; Української РСР — Міністр закордонних справ УРСР Д. З. Мануїльський; Білоруської РСР — Міністр закордонних справ УРСР К. В. Кисельов; чехословацьку — Міністр закордонних справ Ян Масарик.

Лондон був иллюминирован, святково прикрашений. Під’їзди готелів, де розмістилися делегати, облягали натовпу людей, вимагаючи автографів або просто чекаючи, коли з’являться імениті іноземні гості. У залі Сентрал-холл у Вестмінстері зібралися делегати, радники та експерти країн, що підписали Статут ООН, а також понад 400 журналістів та багато гостей. Сцена була прикрашена прапорами держав — членів Організації Об’єднаних Націй.

Сесія затвердила порядок денний Генеральної Асамблеї. Головними питаннями були: установа комітетів, вибори непостійних членів Економічної і соціальної ради, прийом нових членів в ООН, вибори Генерального секретаря, проблема біженців, правила процедури, питання опіки, про передачу функцій та активів Ліги націй, організація Секретаріату, про місце постійного знаходження ООН, тимчасовий бюджет ООН, вибори членів Міжнародного суду…». (Там же. С. 161.)

18 січня 1946 року К. В. Кисельов виступив за звітом Підготовчої комісії і запропонував включити до порядку денного Генеральної Асамблеї питання про видачу і покарання військових злочинців, резервировав право за білоруською делегацією подати з цього питання проект резолюції, який було передано в Комітет з політичних питань і питань безпеки. «Ховаються військові злочинці, — йдеться в проекті резолюції, — повинні бути заарештовані і вислані в ті країни, де вони скоїли свої жахливі діяння, для суду і покарання згідно із законами цих країн». Перший комітет одностайно затвердив проект білоруської резолюції, що піддався лише незначної зміни в редакційному підкомітеті.

У липні 1946 року в Парижі відкрилася Мирна конференція, скликана Радою міністрів закордонних справ, для обговорення проектів мирних договорів з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією та Фінляндією. К. В. Кисельов очолив делегацію Білоруської РСР і був головою комісії, яка розглядала політичні і територіальні статті проекту мирного договору з Болгарією. Беручи участь в обсуждениирешений комісій на пленарних засіданнях конференції, він незмінно захищав принципи встановлення міцного демократичного світу. 10 лютого 1947 року від імені Уряду Білоруської РСР мирні договори з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією та Фінляндією були підписані заступником Голови Ради Міністрів і Міністром закордонних справ УРСР К. В. Кисельовим.

У лютому 1947 року в Лондоні проходила нарада заступників міністрів закордонних справ СРСР, США, Англії і Франції, який проводив підготовчу роботу до Московської сесії Ради міністрів закордонних справ з проблем, пов’язаних з виробленням мирного договору з Німеччиною. На нараді К. В. Кисельов представив особливий меморандум, в якому підкреслювалося, що прямий збиток, нанесений Білорусі за три з гаком роки німецько-фашистської окупації, склав 15 мільярдів доларів. Уряд УРСР вимагало сплати репарації в розмірі 1500 мільйонів американських доларів, а також роззброєння і демілітаризацію Німеччини, перетворення її в єдину демократичну державу.

Ім’я і діяльність К. В. Кисельова нерозривно пов’язані з відкриттям Постійного представництва української РСР при Організації Об’єднаних Націй. У 1954 році він підняв питання про створення Представництва УРСР при ООН або про виділення зі штату Представництва СРСР при ООН одного-двох чоловік, поставивши їм в обов’язок виконання таких функцій. Через чотири роки Постійне представництво Білоруської РСР при ООН було відкрито. Його створенню передували переговори К. В. Кисельова з Генеральним секретарем ООН Дагом Хаммаршельдом. Крім Постійного представництва УРСР при ООН незабаром почали роботу Постійний представник УРСР при ЮНЕСКО в Парижі і співробітник у Постійному представництві СРСР при Європейському відділенні ООН.

З 1944 по 1966, останній рік керівництва К. В. Кисельова міністерством, Білоруська РСР прийняла активну участь у роботі всіх сесій ГА ООН і 300 міжнародних конференціях і нарадах. Вона обиралася членом Економічної і соціальної ради, Комісії по економіці і зайнятості, Комісії з прав людини, Комісії з прав жінок, Виконкому Міжнародного дитячого фонду, Комісії по транспорту, Соціальної комісії, інших структур ООН і міжнародних організацій. К. В. Кисельов очолював білоруські делегації на двадцяти сесіях Генеральної Асамблеї ООН, брав участь у розгляді питань на Спеціальному політичному комітеті, брав участь у загальнополітичних дебатах.

Міністерство закордонних справ, очолюване К. В. Кисельовим як у період свого становлення, так і в процесі подальшої роботи, в повній мірі забезпечило участь республіки у створенні та діяльності ООН, роботі авторитетних міжнародних організацій. Заслуги К. В. Кисельова — державного діяча Білорусі і дипломата, відзначені двома орденами Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани» і медалями.