Клеменс Венцель Лотар Меттерніх-Виннебур

Фотографія Клеменс Венцель Лотар Меттерніх-Виннебур (photo Klemens Metternich-Winneburg)

Klemens Metternich-Winneburg

  • День народження: 15.05.1773 року
  • Вік: 86 років
  • Місце народження: Кобленц, Австрія
  • Дата смерті: 11.06.1859 року
  • Громадянство: Австрія

Біографія

Меттерниху належала ідея створення «поліції думок», тобто особливої політичної поліції, зосередженої на боротьбу з ідеологічним інакомисленням методами відкритого і таємного терору. У цьому питанні він далеко перевершив відомого Жозефа Фуше.

Австрійський державний канцлер, князь Клеменс Венцель Лотар Меттерніх-Виннебург, на загальну думку сучасників, був дуже нехороша людина. Сучий син, простіше кажучи. Але для австрійців він був настільки «наш» (тобто їх) сучий син, що вони терпіли його на посаді міністра закордонних справ рівно 13 років, а на посаді канцлера – цілих 27. Оскільки положення Австрії в Європі було дуже вразливе, то вийшло, що зовнішньополітичний віртуоз Меттерніх фактично був головою австрійського уряду, свого роду заст. імператора з виживання імперії.

Зі своїми завданнями Меттерніх, треба віддати йому належне, справлявся непогано. Та й взагалі встигав майже все. То зіштовхував лобами союзників по антинаполеоновским коаліцій, то примирял їх, то союзничал з Росією в боротьбі з Наполеоном, то підписував таємний договір з Англією і Францією, направлений проти можливого піднесення Росії. Вершиною дипломатичної спритності Меттерніха стала його політика 1812-1814 років, коли він спершу уклав союзний договір з Наполеоном проти Росії, а після розгрому Наполеона, на чистому блакитному оці, виявився одним з ініціаторів Священного союзу.

Меттерниху належала ідея створення «поліції думок», тобто особливої політичної поліції, зосередженої на боротьбу з ідеологічним інакомисленням методами відкритого і таємного терору. У цьому питанні він далеко перевершив відомого Жозефа Фуше.

Симпатичний чоловік, Меттерніх використовував своє чоловіче чарівність в політичних цілях – обихаживал потрібних дам. Він мав допуск в спальню Лаури д Абрантес, подружжя наполеонівського генерала генерал жюно, неодноразово відзначався і в більш аристократичних постелях. Зрозуміло, подобався йому не тільки результат, але і процес.

До цих пір не цілком ясна роль Меттерніха у політичному тиску на великого скрипаля Нікколо Паганіні, в перешкоджанні його концертів, в посмертних блуканні труни з непохованими тілом музиканта. Мабуть, Меттерніх підозрював, що Паганіні частину своїх чималих доходів жертвує італійським карбонариям.

Після революції 1848 року Меттерніх втік до Англії, звідки перебрався до Бельгії. Три роки потому повернувся додому, у Вену, і залишок життя провів як приватна особа. Це і не дивно – князеві було вже під 80. А доскрипел він до 86.