Галина Карелова

Фотографія Галина Карелова (photo Galina Karelova)

Galina Karelova

  • Громадянство: Росія

    Біографія

    ПОСАДУ віце-прем’єра з соціальних питань в уряді — розстрільна. Проблем в «соціалці» завжди було дуже багато, грошей на їх рішення — мало, зате критики і від народу, і від начальства — більш ніж достатньо. Новий віце-прем’єр з соціальних питань Галина КАРЕЛОВА дала ексклюзивне інтерв’ю «Аіф».

    Без заздрості

    — ГАЛИНА Миколаївна, напевно вас щодня просить про допомогу маса людей. На вулиці не боїтеся виходити?

    — Ні, раз вже моя посада служить містком між урядом і громадянами. Ще з тих пір, коли я займалася «соціалкою» у Молодіжному житловому комплексі, взяла собі за правило: кожен день допомогти хоча б одній людині. Це, якщо хочете, рецепт для всіх чиновників, щоб не «обюрократиться». Адже тільки коли вирішуєш конкретні проблеми, стає зрозуміло, хто і де бідує, чому не працює закон.

    Хоча зрозуміло, що допомогти всім фізично неможливо, нещодавно на одному молодіжному форумі до мене підійшла дівчина-інвалід, попросила: для роботи їй дуже потрібен був комп’ютер. Я до вечора знайшла і відвезла їй.

    — Що значить «знайшла»? Свій віддали?

    — Ні, я просто подзвонила своїм колишнім колегам з Конфедерації ділових жінок Росії. Я адже шість років була там президентом і будь-який з цих жінок можу подзвонити, і будь-яка допоможе.

    — Чи Часто доводиться чиновнику йти на уклін до бізнесменові?

    — Людей, готових допомогти, серед них чимало. Наприклад, в минулому році президент дав доручення активніше вирішувати проблему бездоглядності, а на програму було виділено всього 78 мільйонів. Я в свою чергу звернулася до громадянського співтовариства, і відгукнулися жінки-підприємці, міжнародні правозахисники і навіть так звані олігархи.

    Держава повинна спиратися на бізнес у вирішенні соціальних проблем. Тільки підходити до цього потрібно відповідально. Ось одна жінка-підприємець з Тверської області мені якось каже: «Коли я хочу допомогти хворим, старим, дітям, відправляю гроші в благодійний фонд. Але ж усім зрозуміло, що по дорозі гроші «губляться»! Навіщо так робити?»

    Моя порада підприємцям: зверніть увагу на ветеранів, які працювали на вашому підприємстві. І тут же побачите: в одного дах обвалився, інший лежить без ліків, третій потребує того, щоб його в лікарню відвезли. Не треба говорити про масштабні, красивих ідеях. Ви озирніться навколо, подивіться на своїх близьких, допоможіть дитині в інститут поступити, заплатите за його навчання!

    І самим підприємцям це вигідно. Тільки так у людей можна сформувати позитивне ставлення до бізнесу, і вони перестануть вам заздрити. Ми не просимо брати на себе держзобов’язання. Уряд розуміє свою відповідальність. Але досягти результату можна тільки «усім миром».

    — Ви часто плачете? Сльози — це жіноча зброя, перед яким мало хто з чоловіків може встояти. Навіть якщо він прем’єр або президент…

    — Думаю, в наш час так питання не вирішуються. Я вважаю, що сльози без поважного приводу — показник слабкості. Інша справа, сльози біди, горя, нещастя. Я багато їздила в притулки для покинутих дітей. Нещодавно у дитячому будинку в Чувашії бачила таку картину: в батьківський день прийшла абсолютно п’яна мати і встала на коліна перед своєю дитиною. Стоїть на колінах, а сама хитається, видно, що з останніх сил приповзла, а у дитини очі таким щастям світяться тому, що прийшла його мама! Йому все одно, яка вона, він готовий все кинути і бігти за нею.

    Штовхай, але не тягни

    — У НАШУ редакцію приходять тисячі листів: люди скаржаться, що у них скасували безкоштовні путівки в санаторії, будинки відпочинку. Чому у народу забирають пільги? Це свідома політика уряду?

    — Позиція влади — в першу чергу допомагати тим, хто не в змозі себе забезпечити. А для решти створити такі умови, щоб людина сама зміг заробити на життя.

    Банально, але правда — багато чого залежить від нас самих. І таких прикладів багато. Ось, одна жінка з Москви вийшла заміж за селянина з Калузької області. Переїхала до нього жити і створила там приголомшливе господарство! Займається переробкою молочної продукції, і її сметана, сир, масло більше години на прилавках не лежать. Вона гарна, ділова жінка, у неї все в руках горить, у доярок на її фермі висока культура виробництва: рідке мило, сучасне обладнання… Вона навіть вертолітний майданчик побудувала. Сама все зробила, від держави ніякої допомоги не просила і не чекала.

    Нещодавно я побачила результати одного соціологічного дослідження: якщо протягом трьох років чоловік не працював, то він починає звикати до такого способу життя і не хоче що-небудь міняти. Дискомфорт від бідності притупляється, з’являється звичка жити за чужий рахунок.

    У Західній Європі вже відмовилися від допомоги, перейшли до «соціального контракту»: держава дає гроші, щоб допомогти «видертися», але тільки за умови, що людина сам щось робить. Приміром, шукає роботу, отримує освіту, підвищує кваліфікацію і т. д. Клінтон у свій час в США прийняв рішення: видавати дитячу допомогу тільки для тих сімей, де діти відвідують школу. Зрозуміло, там у них свої проблеми, у нас — свої. Але підхід повинен бути такий самий. Інакше у людей не буде стимулу вибиратися з бідності. Навіть тоді, коли для цього є всі можливості.

    — Проте в Росії є і ті, хто хотів би заробити, але не має можливості. Бюджетники, наприклад. Сьогодні 41% бюджетників отримують офіційну зарплату нижче прожиткового мінімуму. Держава платить за їх нелегку працю так мало, що свідомо прирікає людей на злидні.

    — З 1 жовтня цього року в 1,33 рази ми підняли зарплату вчителів, лікарів. Все можна підвищити, поліпшити, але тільки якщо є зростання економіки. Доходи не можуть зростати швидше, ніж економіка в цілому, інакше гроші знеціняться і буде велика інфляція. За 9 місяців цього року зростання економіки — близько 7%. А доходи населення зросли більш ніж на 13%.

    У проекті бюджету на 2004 р. соціальні витрати збільшуються порівняно з поточним роком на 20%. Ми передбачили кошти на додаткові стипендії бідним студентам: 600 руб. понад офіційної стипендії в 400 руб., на пільги інвалідам Великої Вітчизняної війни — понад 8 млрд. руб., на пільги «почесним донорам» і т. д.

    Земський лікар

    — Є хибна думка, що таке держава, як наша, має в першу чергу підтримувати не пенсіонерів, а молодих. Тих, хто працює, хто створює майбутнє… Яким ви бачите свого підопічного», людини, про яке дійсно має дбати держава?

    — Звичайно, держава і суспільство зобов’язані віддати шану ветеранам, літнім людям. Причому не завтра, а як можна швидше. «Завтра» вони можуть не дочекатися. Коли в 1999 році я стала займатися проблемою ветеранів, на пільги їм у федеральному бюджеті було виділено 175 млн. рублів. А зараз — 7,7 млрд.

    Інша справа, що найбідніші, за результатами соціологічних досліджень, не тільки літні люди, а й молоді сім’ї з двома і більше дітьми. Ось їм, мені здається, потрібно посилити підтримку.

    І ще особливої уваги потребують ті, хто живе і працює на селі. Поки там не буде нормальної школи і нормального медичного обслуговування, люди будуть їхати в місто. Коли я була депутатом Ради Федерації від Свердловської області, їздила по селах, спілкувалася з людьми, зрозуміла: люди хотіли б там залишитися, але не можуть. Ось мати, у неї маленька дитина, а лікаря у селі немає, дорога така, що проїхати неможливо, телефон не працює. Як же вона там може жити? А раптом що-небудь трапиться?

    Тому треба відродити роботу земських лікарів. Але для того, щоб фахівці йшли працювати на село, треба їм нормально платити. І ми це робимо. Наприклад, в Свердловській області земський лікар заробляє сьогодні від 12 до 15 тисяч рублів на місяць. Подібний експеримент йде в Чувашії, в Краснодарському краї, ще у 8 регіонах. Цьому сприяє експеримент з оплати внесків за непрацюючих пенсіонерів. Пенсійний фонд допомагає медстраху — доплачує по 525 руб. за кожного непрацюючого пенсіонера. І ще 525 руб. дає влада регіону. Практика показує, що цих коштів в цілому вистачає. У 2004 році більше 40 регіонів будуть брати участь у цьому експерименті.