Федір Кокошкін

Фотографія Федір Кокошкін (photo Fedor Kokoshkin)

Fedor Kokoshkin

  • Дата смерті: 07.01.1918 року
  • Рік смерті: 1918
  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Один із засновників партії кадетів, член її ЦК, юрист, публіцист. У 1906 — депутат I Державної Думи. За підписання «Виборзького відозви» засуджений до трьох місяців тюремного ув’язнення і виключений з дворянського стану.

    Закінчив Володимирську гімназію. юриди. ф-т Моск. ун-ту: слухав лекції в Гейдельберзі (Німеччина) і Парижі. Магістр, приват-доцент, проф. кафедри держ. права Моск. ун-ту (1897). Помічник секр. Моск. гір. управи, член Моск. земської управи. В 1904-05 грав керівну роль у земській кампанії, входив до орг. бюро» земських з’їздів і керував їхньою роботою. Один із засновників партії кадетів,член її ЦК З 1907 співробітник газ. «Рос. Ведомости», ж. «Право» і «Рус. Думка». Член 1-ї Держ. Думи. її секретар. За словами П. Н. Мілюкова, Кокошкін був таким «Дивним опонентом», що «противник охоче визнавав себе переможеним», «гнучкість його думки дорівнювала лише твердості його осн. переконань. Він розумів значення політ, компромісу, але знав і його межі» (Мілюков П. Н., Спогади, М., 1991, с. 186). Спеціалізувався як юрист-державознавець, в кадетської партії був визнаним авторитетом в області нац. проблем. «З усіх питань нашої внутр. життя, висунулися в безпосередньому зв’язку з війною, перше місце належить безперечно нац. питання», — писав Кокошкін 1 січ. 1915 (див.: Думова-2, с. 24). Був в опозиції до царського пр-ву: «Пр-во Штюрмера і Протопопова призвело країну до такого хаосу і такий усіма ясно сознаваемой небезпеки, що рішучий виступ Думи проти нього, безумовно, необхідно. Інакше авторитет Думи впаде безповоротно» (там же, с. 76).

    Після Лют. рев-цин 1917 Кокошкін — пред. встановленого Часу. пр-вом 20 березня Юриди. наради, на розгляд якого передавалися питання публічного права, виникають у зв’язку з встановленням нового держ. порядку. 25 березня на відкритті 7-го з’їзду партії кадетів зробив доповідь про перегляд парт. програми в частині держ. ладу Росії і слід. чином сформулював осн. принципи, з яких виходила партія:

    «Наше уявлення про держ. житті ми стверджуємо на трьох осн. принципи… ми завжди відстоювали і будемо незмінно відстоювати недоторканність почав граждою. свободи і граждою. рівності… Іншим осн. принципом для нас… є початок забезпечення повного панування нар. волі, принцип демократичний… І третій наш принцип… це здійснення почав соціальної справедливості, широких реформ, спрямованих на задоволення справедливих вимог трудящих класів… Адже наш політ, принцип є насамперед охорона граждою. волі або рівності, охорона особистості від придушення з боку держ. влади, від надмірного зосередження влади в одному-н. органі. Наша програма є дійсне панування нар. волі, і цей пункт нашого положення зобов’язує подбати про те, щоб нар. воля не могла б зазнати в майбутньому респ. ладі спотворення, щоб вона не могла з’явитися об’єктом узурпації…» (Кокошкін Ф., Який лад необхідний Росії, «Новий час», 1991, № 10, с. 40, 41). Виходячи із світового досвіду (в т. ч. США, Англії, Франції), Кокошкін пропонував слід. основи для держ. ладу Росії: «Ми вважаємо парламентарный порядок самим досконалим при даному ступені розвитку людства, способом узгодження дій виконає, і законодат. влада. Виконає, влада повинна бути відокремлена від законодавчої; вона не може перебувати в руках законодат. зборів, але, з інш. боку, вона повинна бути у своїх діях узгоджена з законодат. владою, і найкращим засобом для цього є парламентаризм, управління через посередництво відповідального перед нар. представництвом мін-ва.- Росія повинна бути демокр. парламентарною республікою; законодат. влада повинна належати нар. представництву; на чолі виконає. влади повинен стояти президент республіки, який обирається на визначе. термін нар. представництвом і керуючий через посередництво відповідального перед нар. представництвом мін-ва» (там же, с. 42).

    23 травня 1917 Кокошкін призначений Час. пр-вом перед. Особливої наради по виготовленню проекту Положення про вибори в Учред. Собр.: вважав неможливим швидкий його скликання. На 8-му з’їзді партії кадетів (травень) знову обраний до ЦК, виступив з доповіддю про нац. питанні. У прийнятій резолюції по доповіді передбачалося надання автономних прав у питаннях госп., культурного життя губ. або обл. органам самоврядування, але при збереженні за общегос. владою права контролювати відповідну діяльність цих органів, аж до скасування постанов. Відмовився затверджувати угоду з укр. Центр. Радою про надання їй почав автономії. У 2-е коалиц. Брешемо. пр-во (липень — сер.) Кокошкін увійшов як держ. контролер. Якщо під Час. пр-ве 1-го складу роль лідера кадетської групі міністрів належала П. Н. Мілюкову, а в 1-й коаліції — А. В. Шингареву, то з цього часу вона перейшла до Звітуючи 31 серп. перед Моск. к-те Партії Нар. Свободи, Кокошкін зазначав: «За місяць нашої роботи зовсім не було помітно впливу на неї Совдепу. Вплив лівих партій не заважало роботі пр-ва. За цей місяць на засіданнях зовсім не упоминалосьо рішеннях Совдепу… Міністри-соціалісти мали менший вплив на хід робіт, ніж ми, міністри к-д.» (Думова Н.Р. Кадетська партія в період Першої світової війни і Лютневої революції, М., 1988, с. 185). 11 серп. рішуче зажадав від А. Ф. Керенського включення в порядок дня Держ. наради т. н. корніловської програми під загрозою виходу у відставку всієї групи кадетів з пр-ва. На що відбувся 20 серп. засіданні кадетського ЦК висловився за встановлення воєн. диктатури. Але коли Керенський, оголосивши про «зраду» Л. Р. Корнілова, зажадав надання собі диктаторських повноважень, До виступив проти цієї вимоги і 27 серп. подав у відставку. У тій же доповіді Моск. к-ту підкреслював: «Політичний момент надзвичайно тривожний. Уявний успіх пр-ва дуже небезпечний — зростає хвиля більшовизму, і Совдеп бере керівну роль. Центр, група членів пр-ва… ясно усвідомлює небезпеку і відкрито шукає підтримки партії до-д.» (там же, с. 202). Кокошкін покинув і Юриди. нарада.

    Після Окт. рев-ції брав активну участь у підготовці до виборів в Учред. Собр., виступаючи на різн. мітингах і зборах. На основі декрету Раднаркому, оголосив кадетську партію «партією ворогів народу», 28 листоп. заарештований на квартирі у графині С. В. Паніної і відправлений в Петропавл. фортеця разом з ін. особами, вже вибраними, як і Кокошкін, депутатами Учред. Собр. від кадетів. З-за хвороби туберкульоз перебування в Трубецком бастіоні фортеці було для Кокошкіна нестерпним. 6 січ. 1918 разом з А. В. Шингаревым був переведений в Маріїнську тюремну лікарню, де по-звірячому вбитий матросами і червоногвардійцями в ніч з 6 на 7 січня.