Едуард Бернштейн

Фотографія Едуард Бернштейн (photo Eduard Bernstein)

Eduard Bernstein

  • День народження: 06.01.1850 року
  • Вік: 82 роки
  • Місце народження: Шенеберг, Німеччина
  • Дата смерті: 18.02.1932 року
  • Громадянство: Німеччина

Біографія

Едуард Бернштейн увійшов в історію економічної думки у результаті своєї спроби піддати перегляду деякі положення марксизму. Він поклав початок перебігу бернштейнианства або ревізіонізму (назва, дана не Бернштейном і йому не нравившееся), проти якого запекло боролися марксисти на чолі з Леніним.

Едуард Бернштейн народився в Берліні в родині залізничника. Залишивши навчання в гімназії, він вступив в комерційну школу і по закінченні став працювати банківським службовцем. У 1872 р. примикає до соціал-демократії. У 1875 р. Бернштейн стає захопленим шанувальником соціалістичної доктрини Дюринга. У 1878 р. він емігрував до Швейцарії, де потрапляє під вплив відомого соціаліста Хехберга, який пропагував соціалізм почуттів, визнавав основою соціалізму психологічні фактори, ідею справедливого розподілу людського щастя. У 1880 р. Бернштейн стає редактором газети Соціал-демократ. До цього ж року відноситься його перша зустріч з Енгельсом, спілкування з яким протягом 15 років призводить до радикалізації поглядів Бернштейна та його захоплення марксизмом. У 1901 р. Бернштейн повертається до Німеччини, де стає видатним політичним діячем. До цього часу завершується формування теоретичних поглядів Бернштейна. Обирався депутатом рейхстагу в 1902-1918 рр. і в 1920-1928 рр. Останні роки життя Бернштейн всі сили віддає захисту інтересів Веймарської республіки. Він активно виступає проти комунізму в німецькому робітничому русі. Бернштейн застерігав німецьку соціал-демократію від спроб повторення революційного досвіду Росії, до якого ставився вкрай негативно.

Едуард Бернштейн увійшов в історію економічної думки у результаті своєї спроби піддати перегляду деякі положення марксизму. Він поклав початок перебігу бернштейнианства або ревізіонізму (назва, дана не Бернштейном і йому не нравившееся), проти якого запекло боролися марксисти на чолі з Леніним.

Бернштейн доводив необхідність оновлення марксизму з урахуванням нового історичного досвіду, чіткого розрізнення соціалізму як теорії і як політичної доктрини. У статтях Проблеми соціалізму (1896-1898) і книзі «Проблеми соціалізму і завдання соціал-демократії» (1899) Бернштейн запропонував програму ревізії вчення Маркса. Теза, висунутий ним і став афоризмом: Рух — все, кінцева мета — ніщо. З точки зору Бернштейна, вчення Маркса в цілому ряді пунктів виявилося науково неспроможним. Такими пунктами Бернштейн вважає вчення Маркса про прогресуюче зубожіння пролетаріату з розвитком капіталізму, про концентрації капіталу взагалі і, особливо, в землеробстві, про революційному повстанні мас.

На думку Бернштейна, з подальшим розвитком капіталізму класові суперечності не загострюються, а пом’якшуються, а становище робітничого класу шляхом державних реформ все більше поліпшується. Поступово відбувається мирне вростання в соціалізм, причому знаряддям перетворення буржуазного суспільства Бернштейн оголошує парламент, в якому пролетаріат повинен намагатися досягти більшості.

Бернштейн вважав, що в усложнившемся по своїй структурі суспільстві в принципі можливе лише поступове перетворення економічних і політичних інститутів. Вимоги демократії, солідарності, самовизначення виконуються поетапно, в процесі такого перетворення. Будь-яка спроба насильно, механічно перервати цю поступовість загрожує кризою, руйнівні наслідки якої непередбачувані. В марксистський соціалізм присутній, за його оцінкою, чисто умоглядне предварение зрілості економічного і соціального розвитку, обнаруживавшего… лише перші паростки (Е. Бернштейн. Умови можливості соціалізму і завдання соціал-демократії. СПб., 1899, с. 30). Історія не підтвердила переконання Маркса і Енгельса в тому, що політичний переворот, захоплення влади пролетаріатом є необхідною і достатньою умовою перебудови економіки на соціалістичних засадах. Отже, перед їхніми учнями і послідовниками стоїть завдання щодо відновлення єдності між теорією і практикою та внесення єдності в теорію (там же, с. 25В роботі чи Можливий науковий соціалізм? (1901) Бернштейн формулює свої уявлення про шляхи теоретичного оновлення марксизму. Соціалізм розглядається Бернштейном з 3 сторін: як теорія — принципи, за якими йде суспільний розвиток (має своєю метою пізнання); як доктрина — теорія боротьби класів (має своєю метою захист класових інтересів), і як рух — інтерпретація теорії з точки зору досягнення певної мети (перетворення капіталістичного ладу в колективне регульоване і кероване господарство). Теорією є соціологія — наука, яка дозволяє виявити закономірності суспільного розвитку. Але не можна підміняти науку (теорію) доктриною, тобто проголошувати цілі класової боротьби ідеальними цілями розвитку суспільства. Соціологія є наукою, яка не може визначити, що відбудеться в майбутньому. Вона може усвідомити тенденції. Але будувати прогнози розвитку, і тим більше підпорядковувати їм в якості цілей політичний рух — це не справа теорії і науки. І якщо це відбувається — то це треба розцінювати як шкідливе явище. Будь-яке положення соціалістичної доктрини, возведшей себе в сан науки, буде розглядатися як незмінний постулат в ланцюзі її логічних доказів. А при наявності тісного зв’язку між теорією і практикою, до якої прагне соціалізм, це може в ряді випадків пошкодити практичного руху.. Вчений приходить до висновку, що соціалізм як єдність теорії і практики взагалі не може бути науково обґрунтований, та він і не потребує: власне соціалістичної політична програма може стати лише при наявності в ній певних морально-правових установок. А оскільки наука повинна бути вільна від ціннісних суджень, то соціалізм навчений лише остільки, оскільки гарантує свободу критики чисто наукових елементів своєї програми

Критика Бернштейна зосереджується на тих положеннях соціалістичного,і насамперед марксистського вчення, на тих принципах політичної практики робітничого руху, які не спрацювали, перетворилися в догму. Проте ревізія Бернштейном окремих положень вчення Маркса і Енгельса була сприйнята більшістю його сучасників як повна відмова від теорії і методу марксизму, а його соціалістична програма — як альтернативна ідей марксистського соціалізму.

Сам Бернштейн неоднозначно характеризував своє ставлення до марксизму. За його словами, це теоретичний синтез філософії історії, політичної економії капіталізму та теорії класової боротьби пролетаріату, синтез, оновлений останніми дослідженнями реалій суспільного розвитку. В своїх основних поняттях це вчення виявилося спростованим. Але те, що становить його глибинний сенс і зміст, підтверджено історичною практикою (Е. Bernstein. Der Sozialismus einst und jetzt. Bonn — Bad Godesberg. 1975, S. 181). Безсумнівною заслугою марксизму Бернштейн вважає те, що в ньому з’єдналися в єдине ціле соціалізм як духовно-теоретична діяльність і соціалізм як боротьба пригноблених мас за своє визволення (там же , с 181 — 182).

Ревізіонізм в тій формі, яку йому надав Бернштейн, з’явився наслідком неминучої дилеми, перед якою виявилася масова політична партія, яка виходила спочатку у своїх теоретичних установках з радикального заперечення існуючого суспільного ладу, але незабаром, в силу об’єктивної економічної і політичної ситуації, переориентировавшаяся на реформізм. Розрив між теоретичною установкою на революцію і практикою реформ соціал-демократичного руху на рубежі 19-20 вв і зафіксував Бернштейн.

Інтелектуальна чесність — головна риса мислення Бернштейна. Він перший із учнів, соратників і послідовників Маркса і Енгельса, поставив питання про статус і дієвості марксистського соціалізму в новій історичній ситуації.