Дмитро Мануїльський

Фотографія Дмитро Мануїльський (photo Dmitriy Manyilskiy)

Dmitriy Manyilskiy

  • День народження: 03.10.1883 року
  • Вік: 75 років
  • Місце народження: с. Святець, Кременецький повіт, Волинська губернія, Україна
  • Дата смерті: 22.02.1959 року
  • Громадянство: Україна

Біографія

З 1922 працював у Комінтерні; з 1924 член Президії Виконкому Комінтерну (ВККІ), в 1928-43 секретар ІККИ, очолював делегацію ВКП(б) в ІККИ; на 17-му і 18-му з’їздах партії виступав зі звітними доповідями делегації ВКП(б) в ІККИ. У 1942-44 працював в ЦК ВКП(б) і в Головному політичному управлінні РСЧА.

Народився в селі Святець Кременецького повіту Волинської губернії (тепер Теофіпольського району Хмельницької області). З 1903 року навчався в Петербурзькому університеті (закінчив Сорбонну, Франція, 1911, юридичний факультет). У цьому ж році став членом РСДРП.

У 1905 член колегії агітаторів при Петербурзькому комітеті РСДРП. У 1906 — один з організаторів Кронштадтського, потім Свеаборгского збройного повстання; заарештований і засуджений до заслання; біг з в’язниці в Київ, де увійшов у комітет РСДРП. У 1901-12 в еміграції у Франції, отзовист, входив у групу «Вперед». У 1912-1913 нелегально вів партійну роботу в Петербурзі і Москві, потім знову емігрував у Францію.

У травні 1917 повернувся в Росію, полягав в організації «межрайонцев», на 6-му з’їзді РСДРП(б) вступив у партію більшовиків. У жовтні 1917 член Петроградського ВРК; під час заколоту Керенського—Краснова — комісар Червоної Села. З грудня 1917 член колегії Наркомату продовольства РРФСР. У квітні 1918 р. був направлений разом з Раковським на Україну для переговорів з гетьманським урядом України (заступник голови більшовицької делегації), а 12 червня 1918 року ними підписані умови прелиминарного світу. Деякий час був близький до фракції так званих федералістів КП(б)У.

У січні 1919 р. був направлений з Арман і Дафтяном в якості місії «Червоного Хреста» до Франції, де був інтернований в Дюнкерку. Після обміну був направлений на Україну: член Всеукраїнського ревкому— на початку 1920 р.; народний комісар землеробства УСРР — у 1920-21 рр., учасник польсько-радянських мирних переговорів у Ризі; секретар ЦК КП(б)У в 1921 р..; редактор газети «Комуніст»; член ЦК КП(б)У — з 1920 р.; член ЦК ВКП з XII партз’їзду.

З 1922 працював у Комінтерні; з 1924 член Президії Виконкому Комінтерну (ВККІ), в 1928-43 секретар ІККИ, очолював делегацію ВКП(б) в ІККИ; на 17-му і 18-му з’їздах партії виступав зі звітними доповідями делегації ВКП(б) в ІККИ. У 1942-44 працював в ЦК ВКП(б) і в Головному політичному управлінні РСЧА.

З липня 1944 заступник голови РНК УСРР і народний комісар закордонних справ УСРР. У 1946-53 заступник голови Ради Міністрів УРСР. У квітні 1945возглавлял делегацію УРСР на міжнародній конференції в Сан-Франциско, яка оформила створення ООН, в 1946 — на Паризькій мирній конференції. Брав участь у роботі перших чотирьох сесій Генеральної Асамблеї ООН. Делегат 10-19-го з’їздів партії; на 11-му з’їзді обирався кандидатом в члени ЦК, на 12-18-му — членом ЦК ВКП(б). Делегат 2-7-го конгресів Комінтерну; член ІККИ з 3-го конгресу (1921). Член ЦВК СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 2-3-го скликань.

Автор багатьох праць з питань стратегії і тактики міжнародного робітничого і комуністичного руху, спогадів про в. І. Леніна. З 1953 персональний пенсіонер. Нагороджений 3 орденами Леніна, орденом Червоної Зірки і медалями. Помер і похований у Києві.