Борис Олійник

Фотографія Борис Олійник (photo Boris Oleynik)

Boris Oleynik

  • День народження: 22.10.1935 року
  • Вік: 81 рік
  • Місце народження: с. Зачепилівка, Полтавська обль, Україна
  • Громадянство: Україна

Біографія

Дійсний член Національної академії наук України, голова Українського фонду культури. Депутат Верховної Ради СРСР, заступник голови Палати Національностей Верховної Ради СРСР; народний депутат Верховної Ради України з 1992 по 2006; колишній голова парламентської делегації Верховної Ради України у Парламентській Асамблеї Ради Європи. Лауреат Державної премії СРСР (1975), Державної премії України ім. Тараса Шевченка, міжнародних премій імені Григорія Сковороди та «Дружба», Герой України (2005; до 70-річного ювілею).

Перші зразки поезії Бориса Олійника були опубліковані ще в час його перебування піонером. Після закінчення середньої школи вступив на факультет журналістики Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка, навчання в якому закінчив у 1958 році. Очолював партійну організацію Спілки письменників України протягом одиннадцяти років, причому за цей час з цієї організації не було виключено жодного літератора. За період з 1962 по 1990 видав наступні збірки ліричних віршів і поем: «Сталь загартовують ковалі» (1962), «Відлуння» (1970), «Стою на землі» (1973), «Заклинання вогню» (1978), «У дзеркалі слова» (1981), «Міра» (1988). Для творчості Олійника характерні комбінація найтонших ліричних мотивів зі злободенних гумором, переконаністю у перемогу соціалістичних ідеалів і акцентуванні героїчних сторінок радянської та української історії.

Залишаючись переконаним комуністом протягом усього життя, Борис Ілліч Олійник не міняв своїх політичних переконань і зберіг свій партквиток у той час, як більшість його колег, масово покидали КПРС. Тим не менш, він ніколи не боявся критикувати помилки, що допускаються в ході побудови комуністичного суспільства в СРСР. Есе «Два роки в Кремлі» («Князь тьми») відображає особисті спостереження автора з місць етнічних конфліктів на теренах Радянського Союзу. У травні-червні 1986 Борис Олійник був у числі перших побували на місці ядерної катастрофи в Чорнобилі, звідки вів репортажі на центральному телебаченні СРСР і УРСР. В опублікованій в «Литературной газете» статті «Випробування Чорнобилем» прямо викривав винних в аварії. В липні 1988 року на XIX конференції КПРС в Москві в доповіді про сталінський терор 1937-1938 вперше зупинився на голод 1932-1933.

У листопаді 1992 відбулися довибори до Верховної ради України по Запорізькому (№ 191) виборчому округу. Борис Олійник посів на них перше місце, не набравши, однак, більше 50 % голосів. 6 грудня того ж року відбувся другий тур виборів і на ньому Борич Олійник був обраний депутатом українського парламенту 56,60 % голосів.

Борис Ілліч Олійник був одним з головних ініціаторів відновлення Комуністичної партії України як самостійної національної компартії. Після реєстрації новоствореної в жовтні 1993 КПУ Борис Олійник вважався лідером її націонал-комуністичного крила, неодноразово виступаючи з жорсткою критикою режиму Кучми.

На парламентських виборах у березні 1994 Борис Олійник знову балотувався на пост депутата Верховної ради України по Запорізькому (№ 190) виборчому округу. Він знову не набрав у першому турі більше половини голосів і пройшов до парламенту за результатами другого туру, на якому він отримав 56, 14 % голосів.

На парламентських виборах у березні 1998 Борис Олійник виступав під номером 4 виборчого списку КПУ і знову був обраний депутатом Верховної ради.

Борис Олійник співчуває станом православного сербського населення колишньої Югославії, він відвідував охоплені громадянською війною районів Балкан. Вивчивши пригнічений стан сербів у зонах етнічного конфлікту в Боснії і Герцеговині, висловив свої роздуми в есе «Хто і з якою метою демонізує сербів?», видане в Югославії українською та сербською мовами. Поет засудив бомбардування Югославії силами НАТО, зроблені під приводом захисту албанської меншини в Косово, і особисто стояв в «живих щитів», що захищали мости країни від бомбардирования. Викрив політику США щодо колишньої Югославії у своїх роздумах «Хто наступний?». Визнаючи заслуги українського поета в мирному врегулюванні, колишня Федеративна республіка Югославія нагородила його премією «Лицарське перо».

На парламентських виборах 31 березня 2002 Борис Олійник в четвертий раз був обраний депутатом Верховної ради.

Борис Ілліч Олійник був єдиним народним депутатом від української Компартії, які підтримали Помаранчеву революцію 2004. Перебуваючи під час початку акцій протесту в Польщі, він, відчуваючи себе солідарним з демократичною опозицією, надіслав привітання учасникам і незабаром сам брав у них участь. Після його голосування за призначення уряду Юлії Тимошенко поряд з трьома іншими комуністами 2 березня 2005 був виключений з партії і фракції КПУ.

21 жовтня 2005 Борису Олійнику було присвоєно звання Героя України.

На парламентських виборах 26 березня 2006 виступав в якості одного з співголів передвиборного Блоку Бориса Олійника та Михайла Сироти, що складався з партії «Інформаційна Україна», Партії Здоров’я і Трудової партії України. Блок зайняв 36-е з 45 місць, набравши 0,08 % (21 649 голосів). Таким чином Боис Олійник в парламент не пройшов.

27 липня і 3 серпня 2006 Борис Олійник брав участь у круглому столі з приводу Універсалу національної єдності.

Борис Ілліч Олійник — автор понад 40 книг поезії та публіцистики, виданих на Україні і в інших республіках СРСР. Поезія українського автора переводилася на російську, італійська, чеська, словацька, польська, сербохорватська, румунська та інші мови.