Борис Колесніков

Фотографія Борис Колесніков (photo Boris Kolesnikov)

Boris Kolesnikov

  • День народження: 25.10.1962 року
  • Вік: 54 роки
  • Місце народження: Жданов, Україна
  • Громадянство: Україна

Біографія

Заступник голови Партії регіонів та її фракції у Верховній Раді України, в 2006 і 2007 роках обирався депутатом Верховної Ради п’ятого і шостого скликань. До цього з 1998 року був депутатом Донецької обласної ради: у 1999 році став заступником голови, а у 2001-2006 роках був головою облради. Раніше займався бізнесом: у 1993-1999 роках керував торговою фірмою «Південь», а в 1997-1999 роках ще і виробничим об’єднанням «Київ-Конті». Президент Федерації футболу Донецької області і віце-президент футбольного клубу «Шахтар».

Борис Вікторович Колесніков народився 25 жовтня 1962 року в місті Жданові (нині — Маріуполь) Донецької області Української РСР. За власними словами, в армії не служив: «У 18-річному віці я переніс складну операцію на лівій руці і проходив зі спицями і шиною майже 3 роки».

У 1980-1985 роках Колесніков працював продавцем в Куйбишевському відділі робітничого постачання виробничого об’єднання «Донецьквугілля». У 1985-1986 роках він був продавцем на Донецькому оптово-роздрібному комбінаті, в 1986 році — столяром Донецького центру технологічного обслуговування металообробного обладнання. Потім з 1986 року по 1992 рік Колесніков працював заготівельником і продавцем Донецького міського об’єднання колгоспних ринків.

У 1991 році Колесніков закінчив Донецький технікум радянської торгівлі за фахом «товарознавство»), а в 1992-1993 роках обіймав посади заступника завідувача та завідувача торгово-заготівельним підприємством міста Донецька.

У 1993 році Колесніков зайняв посаду генерального директора торговельної фірми «Юг», а в 1996 році став ще й головою правління однойменного ЗАТ. Компанія Колеснікова займалася торгівлею фруктами, поставлялися безпосередньо виробниками Туреччини, Греції, Марокко і Єгипту.

У 1997 році Колесніков став випускником Донецької академії управління (за фахом «економіст-менеджер»). У тому ж році на базі Костянтинівської кондитерської фабрики він заснував виробниче об’єднання «Київ-Конті» і став генеральним директором цієї компанії. Пізніше, за власним визнанням, їм були побудовані ще дві фабрики, а одна була придбана в Росії, і з часом підприємство Колеснікова перетворилося в одну з найбільших кондитерських компаній України і СНД. Зазначалося також, що крім «Київ-Конті», під контролем Колеснікова виявився і Артемівський завод шампанських вин. За деякими даними, Колесніков також мав пряме відношення і до підприємства ДП «Конті-Інвест».

У 1998 році Колесніков був обраний депутатом Донецької обласної ради, де очолив постійну комісію з питань соціально-економічного розвитку, зовнішньоекономічної та інвестиційної політики, розвитку малого і середнього бізнесу. У тому ж році він був обраний віце-президентом футбольного клубу «Шахтар» (президентом клубу на той момент був голова Донецького міського банку Рінат Ахметов, з яким, як зазначали ЗМІ, Колеснікова пов’язувала давня дружба.

У травні 1999 року Колесніков став заступником голови Донецької обласної ради, після чого залишив керівні посади в компаніях «Південь» і «Київ-Конті». Через два роки, у травні 2001 року, він став головою Донецької обласної ради. У березні 2002 року Колесніков був переобраний депутатом і знову очолив Донецький обласної ради, обіймав цю посаду до квітня 2006 року.

У пресі зазначалося, що до цього періоду на Донбасі остаточно оформився один з найсильніших олігархічних кланів України», до числа лідерів якого, поряд з Ахметовим і губернатором Віктором Януковичем, відносили і голови облради Колеснікова.

За деякими даними, у 2000 році Ахметов і Колесніков розглядали можливість обратися до парламенту України на довиборах у Донецьку в окрузі №41, проте поступилися мандат депутата Раїси Богатирьової — близької подруги Людмили Кучми, дружини президента України Леоніда Кучми.

У 2003 році Колесніков був обраний керівником донецької обласної організації Партії регіонів.

У листопаді 2004 року в Сєвєродонецьку на Всеукраїнському з’їзді народних депутатів усіх рівнів Колесніков звернувся із закликом створити «нове українське південно-східне держава у формі федеративної республіки». Зазначалося, що пізніше йому довелося з цього приводу давати свідчення в Генеральній прокуратурі України, однак у справі про сепаратизм, заведеній нею в червні 2006 року, звинувачення в посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України йому пред’явлені не були.

У квітні 2005 рік Колесніков був арештований за підозрою у вимаганні. Повідомлялося, що він, нібито, незаконно змінив власників донецького торгового центру «Білий лебідь»: згідно із заявою колишнього заступника директора центру Бориса Пенчука, Колесніков під загрозою смерті змусив його і членів його сім’ї продати свої акції «за безцінь». Через чотири місяці Колесніков вийшов на свободу. Повідомлялося, що застава в розмірі 10 мільйонів доларів, необхідний для звільнення Колесникова з СІЗО, внесла компанія Ахметова System Capital Management. Версії про політичне підґрунтя цієї справи (торзі за місця у передвиборчому списку партії) Колесніков категорично відкидав. За його словами, затримання було пов’язане з обвинуваченням у несплаті півмільйона доларів за акції «Білого лебедя». Колесниковтакже наполягав, що у справі про вимагання він проходив лише як свідок. У 2006 році кримінальну справу щодо Колеснікова було закрито, причому його припиняли двічі: у червні «в зв’язку з недоведеністю вини», а в жовтні «у зв’язку з відсутністю складу злочину». На думку аналітиків, саме з арешту навесні 2005 року і почалася «кар’єра Колеснікова як політика всеукраїнського масштабу».

У листопаді 2006 року за зверненням Колеснікова Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу проти Пенчука, звинувативши того у фальсифікації кримінальної справи проти депутата. У жовтні 2007 року Пенчук провів в УНІАН прес-конференцію, де заявив, що свідчення проти Колесникова він дав під тиском глави МВС Юрія Луценка. Однак це йому не допомогло: у квітні 2008 року Генпрокуратура пред’явила Пенчуку звинувачення в дачі неправдивих свідчень. У жовтні того ж року справу з обвинувальним висновком було передано з прокуратури у Ворошиловський районний суд Донецька, який в березні 2009 року засудив Пенчука до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

У 2006 році Колесніков взяв участь у виборах депутатів Верховної Ради п’ятого скликання як кандидат від Партії регіонів (№10 виборчого списку) і став членом парламенту України. У травні того ж року фракцію Партії регіонів очолив Янукович, а Колесніков був обраний одним з його заступників.

У серпні 2007 року, після того, як Партія регіонів погодилася на ініційовані президентом дострокові парламентські вибори, Колесніков увійшов до виборчого списку Партії регіонів (знову під номером 10). Він же очолив виборчий штаб Партії регіонів. У тому ж місяці він разом з Раїсою Богатирьовою від імені Партії регіонів провів презентацію програми розвитку країни «Стабільність і добробут». «Дзеркало тижня» припустило, що факт того, що саме Колесніков зіграв у цьому процесі найактивнішу роль, можна було розглядати як натяк на підготовлюваний крутий віраж у його політичній біографії». Зазначалося, що як керівник виборчого штабу Колесніков взяв на себе особисто відповідальність за проведення кампанії.

На виборах, що відбулися 30 вересня 2007 року, Партія регіонів отримала 34,37 відсотка голосів виборців, зайняла перше місце серед п’яти блоків і партій, що пройшли в парламент, і отримала 175 депутатських мандатів. Колесніков знову сталдепутатом Верховної Ради і зберіг посаду заступника лідера фракції. Однак, незважаючи на те, що формально партія перемогла на виборах, їй і її потенційним союзникам (Комуністичної партії України і Блоку Литвина) не вистачило кількох депутатських мандатів для формування парламентської більшості, і в результаті правляча демократична коаліція була сформована Блоком Юлії Тимошенко і блоком «Наша Україна — Народна самооборона». У Верховній Раді Колесніков увійшов до складу комітету з питань економічної політики.

У квітні 2008 року ХІ з’їзд Партії регіонів обрав Колеснікова одним з 12 заступників керівника партії. Тоді ж він увійшов до складу президії організації. За даними на 2009 рік, Колесніков зберігав ці посади.

Колесніков неодноразово фігурував у рейтингах найвпливовіших людей України «Топ-100» (журнал «Кореспондент») і «200 найвпливовіших українців» (журнал «Фокус»), а також у списках найбагатших людей країни. За опублікованій в лютому 2008 року оцінкою журналу «Фокус», стан Колеснікова становила 470 мільйонів доларів. Кілька місяців тому експерти журналу «Кореспондент» нарахували у нього активів на 271 мільйон доларів (50 місце у рейтингу найбагатших громадян України).

Колесніков — заслужений економіст України, володар срібної медалі «Незалежність України» і знака відзнаки МВС України «Закон і честь». У листопаді 2007 року Колесніков був нагороджений орденом «За заслуги» II ступеня за «значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний і культурний розвиток України, великі досягнення у трудовій діяльності, багаторічну сумлінну працю і з нагоди річниці підтвердження всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року Акта проголошення незалежності України». Однак у грудні 2007 року п’ять із шести фракцій Львівської міської ради направили президенту України Віктору Ющенку листа, в якому вимагали скасувати указ про нагородження Колеснікова, як учасника «Сєверодонецького збіговиська», за посягання на територіальну цілісність України.

Колесніков з 2002 року був президентом Федерації футболу Донецької області. Крім футболу, політик захоплюється читанням політичної та історичної літератури.

У Колеснікова і його дружини Світлани двоє дітей — син Костянтин (1992 року народження) і дочка Катерина (2004 року народження).