Автомон Головін

Фотографія Автомон Головін (photo Avtomon Golovin)

Avtomon Golovin

  • День народження: 07.10.1667 року
  • Вік: 52 роки
  • Дата смерті: 03.07.1720 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Головін Автомон Михайлович (ск. після 1720), сподвижник Петра I. У малолітство Петра був його кімнатним стольником, а потім діяльно допомагав у створенні регулярної армії, за що був нагороджений в генерали. У 1696 брав участь у взятті Азова. У 1700 Головін сформував вісім піхотних та один драгунський полки, з якими брав участь у битві під Нарвою (19 листоп.), причому його дивізія, що складалася з одних рекрутів, кинулась тікати, а сам він був узятий в полон і пробув у Стокгольмі до 1718.

Головін Автоном Михайлович (1667-1720), полковник, потім генерал-від-інфантерії, старший з 3 синів боярина М. П. Головіна. Рід. 7 жовт. 1667. Соратник Петра, якого цар лише за особистої відданості Р. (він змалку царя був його кімнатним стольником) зробив одним з гол. своїх воєначальників, незважаючи на те що військового досвіду у Г. не було майже ніякого; швидше за все, гол. роль тут зіграла гостра необхідність у військових кадрах. Петро Р. нагородив званням полковника л.-гв. Преображенського полку і взяв з собою в Азовський похід (1696). Одразу ж по поверненні з-за кордону (1698) цар почав готуватися до війни зі Швецією. Перші рос. регулярныеполки складалися з даточных людей, до яких приєднані були «охочі люди». Всього набрано було 27 полків, зведених у 3 дивізії («генеральства») за 9 полків у кожній. Начальниками дивізій було призначено ген. А. Вейде, Г. та А. Рєпнін. Солдати почали навчатися рушничним прийомам і правильним побудов згідно з Військового статуту», складеному в 1698 Вейде. Це навчання здійснювали іноземним грома. офіцери під керівництвом Р., к-рий вкрай різко відгукувався про них: «…і за мушкет не вміли взятися… Справи свого не знали, потрібно було вчити, та праці пропадали дарма». Від їх послуг довелося відмовитися і поставити на звільнені посади ледь навчених «піхотної науці» моск. служилих людей. За планом царя, гол. місцем військових дій була обрана Ингрия — узбережжя Фінської зал., але, щоб убезпечити фланг свого війська від ворога, потрібно було оволодіти фортецею Нарва і плином р. Нарова. У 1700 сформував з рекрутів дивізію, що складалася з 8 піхотних і 1 драгунського полків. Коли після довгих сбооров рос. армія, нарешті, розташувалася під Нарвою і почала бомбити фортеця, там несподівано з’явився швед. кор. Карл XII і розгромив зібрану наспіх, необученную і погано озброєну рос. рать. Дивізія Р. втекла з поля бою однією з перших. Гідний опір шведам надали лише 3 полиця: Семенівський, Преображенський і Лефортов. Головнокомандувач де Круї здався Карлу в числі перших, за ним пішли всі офіцери-іноземці. На наступний день Карл збирався відновити побиття, але вночі рос. генерали кн. Ф. Я. Долгорукий, царевич А. А. Імеретинський, Г. і В. І. Бутурлін прийняли рішення про капітуляцію, в результаті до-рій в полон потрапило майже всі командування військом, дісталася шведам також вся артилерія, яку Петро з такими труднощами збирав по крихтах по всій Росії. Р. був відвезений в Стокгольм, і цареві вдалося обміняти його лише в 1718. Помер 3 липня 1720, залишивши сина Сергія та доньку Ганну, видану за кн. С. В. Рєпніна.

Володимир Богуславський