Анатолій Локоть

Фотографія Анатолій Локоть (photo Anatoliy Lokot)

Anatoliy Lokot

  • День народження: 18.01.1959 року
  • Вік: 58 років
  • Місце народження: Новосибірськ, Росія
  • Громадянство: Росія

Біографія

Депутат Державної думи шостого скликання, перший секретар Новосибірського обкому КПРФ з лютого 2006 року. Раніше депутат Держдуми четвертого (2003-2007) і п’ятого (2007-2011) скликань, другий секретар Новосибірського обкому КПРФ (1994-2006), депутат Новосибірського міської ради (2000-2003), депутат Новосибірського обласної ради (1996-2000).

Анатолій Євгенович Лікоть народився 18 січня 1959 року в Новосибірську.

У 1981 році Лікоть закінчив Новосибірський електротехнічний інститут (НЕТІ; пізніше перетворений в Новосибірський державний технічний університет, НГТУ). В період навчання у вузі Лікоть був комісаром комсомольського оперативного загону дружинників НЕТІ; за виявлену їм особисту мужність при затриманні небезпечних злочинців був відзначений нагородами ЦК ВЛКСМ і УВС.

Після закінчення інституту Лікоть в 1982-1984 роках проходив службу в лавах Радянської армії. Як старший лейтенант він командував підрозділом радіотехнічних військ ППО, був начальником командно-технічного вузла.

У 1984 році Лікоть став співробітником Новосибірського НДІ вимірювальних приладів (НИИИП). У тому ж році він вступив в Комуністичну партію (КП). Згодом він обирався секретарем комітету ВЛКСМ, а також в партійний комітет інституту. З ідеями комуністів Лікоть не порвав і після 1991 року — після розпуску Компартії РРФСР і послідував за цим припинення діяльності на території Росії структур КПРС і КП РРФСР. В лютому 1993 року КП РРФСР була відновлена під назвою Комуністична партія Російської Федерації — КПРФ. У тому ж місяці Лікоть був обраний членом бюро Новосибірського обкому КПРФ, а в 1994 році зайняв посаду другого секретаря обкому КПРФ.

У грудні 1996 року мешканцями Дзержинського району Новосибірська Лікоть був обраний депутатом обласної ради. «Нарешті-то став депутатом з рідкісним завзяттям постійно выдвигавшийся на всіх можливих виборах комуніст Олексій Лікоть, начальник сектору НИИИПа», — писала в той період газета «Нова Сибір».

У грудні 2000 року Лікоть переміг на виборах депутатів міської ради. У міськраді очолив фракцію КПРФ (12 з 25 депутатів). Соратники по партії відзначали активну діяльність депутата Ліктя в боротьбі за стримування зростання квартплати ході розгорнулися в місті «‘тарифних воєн’ з мерією».

У 2003 році Лікоть як представник КПРФ був обраний до Державної думи четвертого скликання за Заельцовскому округу №126. У парламенті він увійшов до складу комітету з промисловості, будівництва і наукомістких технологій.

У лютому 2006 року Лікоть був обраний першим секретарем Новосибірського обкому КПРФ. У грудні 2007 року повторив свій успіх на виборах до парламенту, ставши депутатом Держдуми п’ятого скликання за списком КПРФ в Новосибірській області. У Думі він увійшов до складу парламентського комітету з питань місцевого самоврядування.

У жовтні 2011 року Лікоть увійшов до списку КПРФ на виборах в Держдуму шостого скликання, очоливши регіональну групу Новосибірської області. За підсумками голосування КПРФ в цілому по країні набрала 19,19 відсотка голосів, а в Новосибірській області — 30,25 відсотка. У Держдумі Лікоть став заступником керівника фракції КПРФ, а також членом комітету з федеративного устрою та питань місцевого самоврядування [3], [4].

Про Лікті писали як про політику, володіє певним авторитетом в Новосибірській області. У листопаді 2009 року він був включений у складений виданням «ФедералПресс» річний рейтинг публічної активності VIP-персон Новосибірської області: депутат зайняв у ньому четверту позицію, поступившись лише губернатора Новосибірської області Віктору Толоконскому, мера Новосибірська Володимира Городецькому і повноважному представнику президента РФ у Сибірському федеральному окрузі Анатолій Квашнін. Неодноразово депутат як представник фракції КПРФ у Держдумі фігурував і в центральній пресі, зокрема, він коментував події, пов’язані з базою російського флоту в Севастополі: «…російський Чорноморський флот видавлюють із Севастополя не потім, щоб закрити і ремилитализировать цю територію, навпаки, щоб там розгорнути базу НАТО».

Широку популярність отримав епізод, коли депутат публічно виступав на захист дислокованої в місті Бердске 67-ї окремої бригади спеціального призначення Головного розвідувального управління, яку в рамках реформування Збройних сил РФ вирішило ліквідувати міністерство оборони. У березні 2009 року Лікоть звертався з протокольним дорученням комітету Держдуми з оборони з вимогою запросити у відомстві інформацію про можливості працевлаштування військових, звільнених зі служби, і надання їм соціальних гарантій. У тому ж місяці в Бердске відбувся мітинг жителів міста, в ході якого було прийнято звернення до Верховному головнокомандувачу Дмитру Медведєву з вимогами скасувати реформу армії, відкликати рішення про розформування військової частини, а також відправити міністра оборони Анатолія Сердюкова у відставку. Представники Генштабу в свою чергу, стверджували, що офіцерів можуть перевести на посади в бригадах спеціального призначення у складі Сибірського військового округу; рішення про розформування військової частини скасовано не було.

Лікоть заявляв, що його прізвище не повинна схилятися, і в інтерв’ю зізнавався, що «за життя весь час» боровся за це. Він робив зауваження спікерів Держдуми Борису Гризлову і Сергію Наришкіну, які не раз надавали слово «депутату Локотю Анатолію Євгеновичу». Останній у відповідь пропонував їм називати його просто «друже Лікоть». У той же час лідер партії ЛДПР і філолог за освітою Володимир Жириновський зазначав, що за нормами російської мови прізвище Лікоть повинна схилятися.

Лікоть одружений, у нього двоє дітей.