Альберт Сиркін

Фотографія Альберт Сиркін (photo Albert Syrkin)

Albert Syrkin

  • Дата смерті: 09.03.1940 року
  • Рік смерті: 1940
  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Сиркін Альберт Иоахимович (1895-9.3.1940). Капітан держбезпеки (1937). Член партії з 1918 р.

    Народився у Вільно в родині власника книжкового видавництва. Двоюрідний брат письменника Ю. Н. Тинянова. Закінчив гімназію. В 1917 р. вступив у партію «об’єднаних соціал-демократів» (інтернаціоналістів). Секретар Ради фабзавкома Петроградської сторони. Навчався на юридичному факультеті Петроградського університету. Працював секретарем Іноземного відділу Комісаріату внутрішніх справ Союзу комун Північної області.

    З 1919 р. — у Вільно: секретар і член колегії Наркомосу та головний редактор газети «Зірка», в. о. начальника політвідділу Наркомосу та начальник відділу друку. Кілька місяців був у полоні у поляків.

    «Потім — завідуючий секцією політвідділу Балтійського флоту в Петрограді. У 1920 р. — секретар Військової місії РСЧА в Анатолії (Туреччина). З 1921 р. — заст. зав. ; особистим архівом наркома закордонних справ, дипкур’єр НКЗС

    У 1921-1922 рр. — заст. начальника політвідділу 5-ї дивізії у Вітебську, потім — секретар надзвичайної місії в Хіві. З 1924 р. — заст. завідувача відділом друку повпредства СРСР в Італії.

    У травні 1926 р. був прийнятий на роботу в органи ОДПУ, зарахований у резерв призначення Іноземного відділу на посаду уповноваженого. У липні 1926 р. прийняв фам. «Бернарди» і незабаром направлений у закордонне відрядження.

    З листопада 1927 р. — уповноважений, старший уповноважений Закордонну частини ІНО ОГПУ. З 1928 р. перебував у спеціальних відрядження в Італії, Китаї і Франції.

    З вересня 1937 р. — помічник начальника Спеціальної групи особливого призначення («група Яші») ГУДБ НКВС СРСР.

    Нагороджений двома знаками «Почесний працівник ВЧК-ГПУ», іменною зброєю.

    10 листопада 1938 р. був заарештований без санкції прокурора за ордером, підписаним Л. П. Берії. 8 березня 1940 р. засуджений Військовою колегією Верховного суду СРСР до вищої міри покарання за звинуваченням в участі у контрреволюційній терористичній організації і на наступний день розстріляний. Реабілітований у 1969 р.